Ухвала суду № 101589698, 03.12.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/9386/21

Провадження № 2-з/442/17/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2021 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Крамар О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: заборонити виконавчому комітету Дрогобицькій міській раді Львівської області вчиняти дії по демонтажу багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 та накласти арешт на дане нерухоме майно.

В обґрунтування заяви покликається на те, що він є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та має намір звернутися із позовною заявою до Дрогобицької міської ради Львівської області про скасування рішення Дрогобицької міської ради гід 26.07.2021 №544 «Про демонтаж зруйнованого внаслідок обвалу багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 ».

Вважає, що даним рішенням органу місцевого самоврядування порушується його право, як власника нежитлового приміщення на першому поверсі у даному багатоквартирному будинку, яке є чинним, не припиненим у відповідності до законодавства, так як йдеться про повне фізичне знищення належної йому на праві власності нерухомості без відшкодування такої.

Після аварії на багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , яка сталася 28.08.2019, рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 13.09.2019 №212 затверджено Список власників квартир та нежитлових приміщень з аварійного будинку на АДРЕСА_2 та вартість квартир для відселення мешканців на території м.Дрогобича (додаток до рішення виконкому).

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 19.12.2019 №309 затверджено список власників квартир, які потребують відселення з аварійного будинку на АДРЕСА_2 згідно з додатком. Додаток до рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №212 від 13.09.2019р. вирішено вважати таким, що втратив чинність в частині власників квартир для відселення.

Виходячи з наведеного для власників нежитлових приміщень є чинним список визначений рішенням виконкому від 13.09.2019 №212, але станом на день написання даної заяви органом місцевого самоврядування - Дрогобицькою міською радою не здійснюються жодні заходи щодо відшкодування їх вартості ні йому, ні іншим власникам нежитлових приміщень.

26.07.2021 Дрогобицька міська рада Львівської області прийняла рішення №544 «Про демонтаж зруйнованого внаслідок обвалу багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 », згідно п.1 якого доручила виконавчому комітету Дрогобицької міської ради організувати проведення демонтажу, а КП «Управитель «ЖЕО» ДМР надала дозвіл на списання з балансу аварійного будинку. З 29 листопада 2021 року на АДРЕСА_2 розпочалися активні роботи з демонтажу будинку і на даний час вже частина демонтована повністю.

Згідно ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», одним із принципів здійснення місцевого самоврядування в Україні є принцип законності.

Основним Законом України є Конституція України, у відповідності до статті 41 якої - «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

Наведене кореспондується із статтею 321 Цивільного кодексу України «Непорушність права власності»: Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного Дрогобицька міська рада без відшкодування йому вартості нежитлового приміщення винесла незаконне рішення про демонтаж цілого багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 , що передбачає його повну фізичну ліквідацію, а відтак позбавлення його захищеного Основним Законом права власності. При цьому звертає увагу на те, що належне йому нежитлове приміщення не було зруйноване під час аварії 28.08.2019, а тому може бути повністю знищене лише під час демонтажу.

Позивач вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволення позову, у позивача можуть виникнути додаткові витрати, пов`язані із новими позовами щодо нерухомого майна для відновлення судовим рішенням прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивачки, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі Fogarty v. The United Kingdom (заява 37112/97, рішення від 21.11.2001) (параграфи 33, 34,35) Європейський Суд зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Враховуючи вищенаведене, вважаю обґрунтованими покликання позивача про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову пред`явленого в майбутньому, обрані заходи забезпечення позову попередять порушення прав позивача, а тому вважаю, що заяву слід задоволити

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.149-153, 158 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволити.

Заборонити виконавчому комітету Дрогобицької міської ради Львівської області вчиняти дії по демонтажу багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 та накласти арешт на дане нерухоме майно, до набрання законної сили рішенням за наслідками вирішення спірного питання по суті.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Роз`яснити учасникам справи їхнє право на звернення до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч.13 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу, повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі.

Роз`яснити, що у відповідності до ч.1 ст.159 ЦПК України, у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у ч.1 ст.155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Заявник (стягувач): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач:

Дрогобицька міська рада (82100, м.Дрогобич, площа Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055972).

Третя особа:

Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради (82100, м.Дрогобич, площа Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055972).

Суддя О.В. Крамар