Ухвала суду № 10158264, 23.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2233/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Собківа Я.М., Шведа Е.Ю.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва, Закритого акціонерного товариства «Асоціація санаторіїв та курортів України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Асоціація санаторіїв та курортів України»до Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ЗАТ «Асоціація санаторіїв та курортів України»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 356-23804-22957230-8937 від 08.08.2005 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2009 року позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.08.2005 р. № 356-23804-22957230-8937 в частині донарахування в розмірі 947527 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заперечення, колегія суддів знаходить, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва 27.07.2005 року була проведена документальна перевірка діяльності ЗАТ «Асоціація санаторіїв та курортів України». Перевірку було проведено за період з 01.05.2005 року по 26.07.2005 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 562088 від 27.07.2005 року про порушення пунктів 1, 2, 5 ст. ст. З, 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР. На підставі складеного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 08.08.2005 року №356-23804-22957230-8937 та нараховано податкове зобов'язання у розмірі 961 168, 35 грн.

ЗАТ «Асоціація санаторіїв та курортів України»не погодилися з прийнятим повідомленням - рішенням та в порядку, передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III, оскаржили його в апеляційному порядку. В межах процедури адміністративного оскарження зазначене повідомлення - рішення залишене без змін. У відповідності до наявних в справі корінців рішень від 21.10.2005 р. № 356-23804-22957230-8937/1, від 11.01.2006 р. № 0001102304/2, від 07.03.2006 р. № 0001102304/3 сума фінансових санкцій, застосованих до позивача, складає 961 168,35 грн.

Спірне податкове повідомлення - рішення від 08.08.2005 р. прийняте на підставі акта перевірки від 27.07.2005 р. № 2656088/2380, в якому зазначено, що за період з 01.05.2005 р. по 26.07.2005 р. позивачем здійснювалася реалізація за готівкові кошти туристичного продукту інших туроператорів та авіаційних квитків з оформленням прибуткових касових ордерів на загальну суму 192 233,67 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункового документа.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при наданні послуг підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у

встановленому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про туризм», туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Таким чином, на ЗАТ «Асоціація санаторіїв та курортів України» розповсюджується право не застосовувати РРО у випадку надання ним туристичних послуг незалежно від правового статусу юридичної особи, яка надає такі послуги - туроператора чи турагента.

Як вбачається з ст.4 Закону України „Про власність", туроператор не може володіти, користуватись чи розпоряджатись послугою, так як вона споживається туристом в момент її надання.

За таких обставин туристичний продукт не може поділятись на власну продукцію (товар) і невласну продукцію (товар), так як він є послугою, а тому посилання ДПІ у Подільському районі м. Києва на порушення ч. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є недоречним, оскільки у вказаній статті ідеться про продукцію власного виробництва, а поняття власності на послуги не поширюється.

Регулювання загального поняття послуг як об'єкту, стосовно якого укладаються правочини, механізму їх надання та споживання міститься лише в Цивільному кодексі України, а відносно туристичних послуг - у спеціалізованому Законі України «Про туризм»та інших підзаконних нормативних актах.

Пунктом 1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено лише дві загальні підстави, які дозволяють суб'єктам господарювання не застосовувати РРО (при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг) і не встановлено обмежень щодо видів та способів надання послуг, в тому числі туристичних, окрім підприємств торгівлі та громадського харчування.

ЗАТ «Асоціація санаторіїв та курортів України»не є ні підприємством торгівлі, ні підприємством громадського харчування, а тому здійснювали оприбуткування наданих туристичних послуг згідно прибуткових касових ордерів та сплачували відповідні податкові зобов'язання до державного бюджету України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про туризм», туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.

Таким чином, Законом України «Про туризм»зазначена діяльність (туроператорська та турагентська) за своєю правовою природою є діяльністю з надання послуг незалежно від способу їх реалізації (безпосередньо чи за посередництвом).

Тому, відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», при проведенні розрахунків за готівку у разі здійснення суб'єктами туристичної діяльності (туроператорами та турагентами) з реалізації туристичного продукту, туристичних послуг, характерних і супутніх послуг та посередницької діяльності з реалізації зазначених послуг, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються.

Отже, вказаний закон не ставить в залежність правовий статус підприємства (туроператор чи турагент, безпосередня реалізація послуг чи за посередництва) від обов'язку застосовувати чи не застосовувати РРО, позаяк туристичні послуги надаються як туроператорами, так і турагентами та не поділяються на власні чи невласні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку, щодо відсутності правових підстав для застосування РРО при реалізації туристичних послуг.

Відповідно до п. 4 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів.

При цьому, дана норма застосовується при конкретній передбаченій в ній умові: продажу на залізничному та авіаційному транспорті, а не на інших підприємствах, установах, організаціях.

Також в Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відсутні будь-які норми, що звільняють туроператорів від застосування РРО при продажу авіаквитків в разі попереднього укладення з підприємствами-авіаперевізниками агентських угод.

Вимоги «Положення про сертифікацію суб'єктів, що надають послуги з продажу авіаційних перевезень на території України», затвердженого наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30.12.2004 року, на яке посилається позивач, не встановлюють правил застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та не передбачають звільнення від їх застосування при продажу квитків на авіаперевезення.

Разом з тим, п 4.1. вказаного Положення зобов'язує агентство мати відповідне технічне та технологічне обладнання для забезпечення продажу авіаційних перевезень, чим являється реєстратор розрахункових операцій.

У перевіряємий період ЗАТ «Асоціація санаторіїв та курортів України»реалізували авіаквитки як на внутрішні, так і на міжнародні рейси.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року за № 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" визначено, що до номенклатури бланків документів суворого обліку, які виготовляються підприємствами за ліцензією Мінфіну, належать зокрема проїзні документи (квитки на проїзд у залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті).

Пункт 2.4.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 09.01.2001 року за № 1/3 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.01.2001 року за № 58/5249) визначає, що «при виготовленні бланків за межами України суб'єкт господарювання, зареєстрований в Україні, повинен узгодити з Міністерством фінансів України їх технічний опис, який є невід'ємною частиною договору (контракту) на виготовлення бланків». Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 28.12.2006 року за № 31-32000-01-18/28442, суб'єктам господарювання протягом 2005-2006 років технічні описи бланків перевізних документів Мінфіном не погоджувались.

Тобто підприємства (авіакомпанії та їх агенти) при продажу авіаперевезень можуть використовувати бланки авіаквитків, які виготовлені в Україні та є бланками суворого обліку, а також бланки авіаквитків, виготовлені за межами України після їх ввезення та погодження з Міністерством фінансів.

Якщо підприємство-агент (в даному випадку агенство з продажу авіаквитків), яке має відповідні агентські угоди з авіаперевізниками та сертифікат Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державна авіаційна адміністрація) на право продажу авіаційних перевезень, то таке підприємство також є перевізником. Тобто, при виконанні вказаних умов, діяльність підприємства з продажу авіаперевезень з використанням бланків суворого обліку підпадає під дію пункту 4 статті 9 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані видаткові ордери на видачу бланків суворої звітності не містять вказаних обов'язкових реквізитів первинного документу, а саме: посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що унеможливлює визнання його доказом отримання позивачем вказаних бланків авіаквитків.

Таким чином, апеляційна інстанція цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту порушень діючого законодавства, за які до ЗАТ «Асоціація санаторіїв та курортів України»застосовано штрафні санкції відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва, Закритого акціонерного товариства «Асоціація санаторіїв та курортів України»відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25.06.2010 року.