Постанова № 10157620, 26.05.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5741/09/1770

26 травня 2010 року 10год. 16хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кіндрат З.М.

відповідача: представник Оніщук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛендБуд"

доДержавна податкова інспекція в м. Рівне

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛендБуд" (далі ТОВ "Торговий дім ЛендБуд") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про скасування податкових повідомлень рішень №0001441742/0/17-123 від 23.06.2008 року, №0001441742/1/17-123 від 10.07.2008 року, №0001441742/3/17-123 від 27.11.2008 року та №0001852342/0/23-121 від 24.06.2008 рок, №0001852342/1/23-121 від 15.07.2008 року, №0001852342/2/23-121 від 22.09.2008 року, №0001852342/3/23-121 від 27.11.2008 року. В подальшому, змінивши позовні вимоги (а.с.92), просило визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001441742/3/ 17-123 від 27.11.2008 року та податкове повідомлення-рішення №0001852342/3/23-121 від 27.11.2008 року.

Позовні вимоги підтримані в судовому засіданні представником позивача, яка на їх обґрунтування зазначила, що строк позовної давності щодо заборгованості ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" перед ПП "Стаміна" не настав, як наслідок, висновки ДПІ у м.Рівне про отримання позивачем суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості перед даним підприємством, що не підлягає погашенню, не відповідають положенням абз.3 пп.1 22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року. Також вказала, що у посадових осіб податкового органу не було підстав робити висновки, що ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" неправомірно застосувало до заробітної плати ОСОБА_4 податкову соціальну пільгу, позаяк підставою для її застосування була відповідна заява вказаного працівника. На таких підставах, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав викладених письмових запереченнях. Зокрема, вказав, що під час проведення перевірки було встановлено факт отримання та неоподаткування позивачем безповоротної фінансової допомоги від ПП "Стаміна", позаяк останнє було ліквідоване у звязку з банкрутством, а відтак кредиторська заборгованість позивача перед ним не підлягає погашенню. Додатково зазначив, що під час проведення перевірки було встановлено факт неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 300 грн. у випадку, коли податкова соціальна пільга застосовувалась до заробітної плати працівника, який при прийнятті на роботу не подав заяву про її застосування, що є порушенням вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року. Таким чином, доводив, що спірні податкові повідомлення рішення є правомірними і просив відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м.Рівне було проведено планову комплексну документальну перевірку ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року. Її результати оформлені актом №728/23-100/33082200 від 11 червня 2008 року та довідкою №122 від 11.06.2008 року (а.с.22-30, 42-47, 53-70).

На підставі висновків акту перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження (а.с.9-14, 16-21, 48-50, 117-127) відповідачем, прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001441742/3/17-123 від 27.11.2008 року, згідно якого ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в сумі 900,00 грн. в т.ч. 300,00 грн. за основним платежем та 600,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8,51);

- податкове повідомлення-рішення №0001852342/3/23-121 від 27.11.2008 року , згідно якого ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на прибуток підприємств" в сумі 452399,00 грн. в т.ч. 374969,00 грн. за основним платежем та 77430,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Як вбачається з висновків акту перевірки, які лягли в основу податкового повідомлення-рішення №0001441742/3/17-123 від 27.11.2008 року, посадові особи ДПІ у м.Рівне зазначають про порушення позивачем пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.6.1 ст.6, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 пп."а" п.19.2 ст.19, пп.20.3.ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, п.3, п.4, п.7 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2035від 26.12.2003 року, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 300,00 грн.

Вказані висновки стосуються застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати працівника - ОСОБА_4, який при прийнятті на роботу не подав заяву про її застосування.

В силу вимог пп.6.1.1. п.6.1. ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до п.6.3 вказаного Закону, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). А в силу положень пп.6.3.2., - платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. І податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Аналогічним чином, відповідно до п.3 та п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2035від 26.12.2003 року, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем нарахування (виплати), яке платник податку обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заяву про застосування пільги за встановленою Державною податковою адміністрацією формою. Пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем. А відповідно до п.7 Порядку, у разі отримання працедавцем від платника податку заяви про застосування пільги вона не застосовується до нарахованих ним доходів платнику податку у вигляді заробітної плати за податкові місяці, що передують місяцю, в якому була подана заява про застосування пільги.

Як встановлено податковою перевіркою, та не спростовано позивачем в ході судового розгляду справи, з 01.03.2007 року на роботу на посаду директора ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" прийнято ОСОБА_4 (а.с.135-136) і з цього часу та до кінця вказаного календарного року, для цілей оподаткування, до заробітної плати цього працівника застосовувалась податкова соціальна пільга.

Разом з тим, актом перевірки констатовано, що заява ОСОБА_4 на застосування пільги в документообігу ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" відсутня.

Таким чином, висновки про порушення позивачем норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року та Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2035від 26.12.2003 року, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 300,00 грн., знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0001441742/3/17-123 від 27.11.2008 року, відсутні.

Долучена до матеріалів справи копія заяви ОСОБА_4 про застосування податкової соціальної пільги, датована 01.03.2007 року (а.с.15,137), не спростовує висновків акту перевірки, позаяк не може сама по собі бути доказом того, що на час перевірки знаходилась в документообігу позивача. Більше того, суд критично оцінює вказаний документ, позаяк його зміст прямо суперечить поясненням ОСОБА_4, наданим під час перевірки начальнику ДПІ у м.Рівне, згідно з якими, з 01.03.2007 року заява на застосування пільги не подавалась, і підприємством податкова соціальна пільга застосовувалась помилково (а.с.52).

Як вбачається з висновків акту перевірки, які лягли в основу податкового повідомлення-рішення №0001852342/3/23-121 від 27.11.2008 року, посадові особи ДПІ у м.Рівне зазначають про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, що призвело до заниження валових доходів та завищення валових витрат, і як наслідок призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 407832,00 грн., в т.ч. за 2006 рік в сумі 6090,00 грн., та за 2007 рік - в сумі 401742,00 грн.

Висновки про заниження ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" валових доходів, в свою чергу, поділяються на такі, що зроблені за аналізом господарських операцій позивача з ПП ОСОБА_5 та ПП "Стаміна".

Разом з тим, за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, висновки, що стосуються заниження позивачем валового доходу внаслідок невіднесення до його складу безнадійної заборгованості перед ПП ОСОБА_5, як перед особою, підприємницьку діяльність якої припинено, були спростовані, позаяк додатковими заходами було встановлено, що вказана особа свою підприємницьку діяльність не припиняла. А відтак, вказані висновки акту не спричинили нарахування зобовязань позивачу за спірним податковим повідомленням-рішенням (а.с.123).

Що стосується висновків про заниження ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" валових доходів через невіднесення до складу валових доходів безнадійної заборгованості перед ПП "Стаміна", яке ліквідоване у звязку з банкрутством, то такі кореспондуються з нарахуванням позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 368879 грн. та штрафної санкції в розмірі 73776 грн.(а.с.128).

Висновки про заниження позивачем валових доходів ґрунтуються на тому, що в ході перевірки було встановлено, що по бухгалтерському обліку по кредиторській заборгованості по рахунках 631 "Розрахунки з постачальниками" та 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" на ПП "Стаміна" видано прості векселя сумою 1475516,75 грн., відповідно проведено проводкою Кт рахунка 62 Дт рахунків 631 та 685.

В результаті того, що за ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" рахується заборгованість по виданим простим векселям на вказану суму, а ПП "Стаміна", якому ці векселя видано в рахунок оплати за надані товари та послуги, у справі №19/224 спершу 20.07.2007 року, а потім після скасування касаційним судом, 04.06.2008 року, визнано банкрутом (а.с.103-116), вказана сума визначена податковим органом як заборгованість позивача, яка не підлягає погашенню, і як наслідок, сума на яку отримані ним товари та послуги трактується, як безповоротна фінансова допомога, яка в свою чергу повинна включатися до складу валового доходу.

Господарські операції позивача з ПП "Стаміна" оформлені договорами купівлі-продажу та про надання маркетингових та інформаційних послуг з угодами про внесення до них змін в частині проведення розрахунків, актами приймання-передачі простих векселів (а.с.123-134). Згідно з реєстром виданих векселів, ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" 28.11.2006 року видано пять простих векселів:№АА 0587276, номіналом 126000 грн., № АА0587275, номіналом 120000 грн., №АА 0587274, номіналом 84000 грн., №АА 0587273, номіналом 1429000 грн., №АА 0587277, номіналом 31200 грн. Датою платежу по усім векселям визначено: 28.11.2016 року (а.с.122).

Згідно з абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, під безповоротною фінансовою допомогою розуміється сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Норма п.1.25 ст.1 Закону, завдяки застосуванню якої податковим органом зроблено висновок, що заборгованість позивача перед підприємством, що оголошене банкрутом, є безповоротною фінансовою допомогою, фактично дає визначення лише поняттю "безнадійна заборгованість", як заборгованості по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності; або як заборгованості фізичної особи субєкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як субєкта підприємницької діяльності).

Разом з тим буквальний зміст норми абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, вказує на те, що для цілей податкового обліку розглядається як безповоротна фінансова допомога лише сума заборгованості, після закінчення строку позовної давності, а не будь-яка заборгованість, що має статус безнадійної.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З врахуванням норми ст.70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі затвердженого Конвенцією від 07.06.1930 року (дата набуття чинності в Україні 06.01.2000 року), позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Згідно ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, вказані вище строки застосовуються і до простих векселів.

Як вбачається з матеріалів справи спірні векселі акцептанта - ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" були видані на протязі 28.11.2006 року зі строком платежу 28.11.2016 року.

Актом перевірки №728/23-100/33082200 від 11 червня 2008 року охоплено період діяльності ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року. Таким чином, в період що перевірявся не сплив строк позовної давності передбачений ст.257 ЦК України за зобовязаннями позивача. Як наслідок, висновок податкового органу про отримання позивачем від ПП "Стаміна" безповоротної фінансової допомоги є передчасним та не узгоджується з положеннями пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року.

Крім того, до ліквідації ПП "Стаміна" не було обмежено правами щодо переуступки права вимоги по наявній заборгованості ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" іншим субєктам підприємницької діяльності (ст.516 ЦК України). Вищезазначені обставини посадовими особами ДПІ у м. Рівне під час проведення перевірки не перевірялися і не могли бути перевірені в силу обєктивних причин.

Згідно ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Вказані положення щодо передачі переказного векселя застосовуються і до простих векселів, в силу положень ст.77 Уніфікованого закону.

З аналізу вищезазначених норм права в розрізі фактичних обставин справи суд прийшов до висновку, що строк оплати по векселях виданих ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" не можна вважати таким, що настав. Вказані векселі могли бути передані ПП "Стаміна" шляхом вчинення передавального напису (індосаменту) іншим субєктам господарської діяльності, в звязку з чим станом на дату прийняття постанови, ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" залишається зобовязаним по вказаних векселях.

Таким чином, висновки посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо отримання ТОВ "Торговий дім ЛендБуд" безповоротної фінансової допомоги є передчасним та таким, що не підтверджується документально.

Як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення, в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 368879 грн. та штрафної санкції в розмірі 73776 грн. не можна вважати обґрунтованим та правомірним.

Що стосується висновків акту перевірки про порушення позивачем п.5.1., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, що призвело до завищення валових витрат, які кореспондуються з нарахуванням позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 6090 грн. та штрафної санкції в розмірі 3654 грн.(а.с.129), то такі ґрунтуються на встановленні перевіркою факту відсутності в документообігу позивача документів на підтвердження адміністративно-господарських витрат у 2-му півріччі 206 року.

В силу положень пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. І не належать до складу валових витрат в силу положень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 08.12.1994 року, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем не надано суду жодного первинного документу податкового та/або бухгалтерського обліку на підтвердження правильності формування валових витрат у 2-му півріччі 2006 року та на спростування висновків податкового органу щодо відсутності документального підтвердження адміністративно-господарських витрат.

З огляду на викладене, правових підстав вважати спірне податкове повідомлення-рішення №0001852342/3/23-121 від 27.11.2008 року, у відповідній частині протиправним у суду підстав немає.

З врахуванням усього наведеного вище та вимог п.1) ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з яким, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкового повідомлення-рішення №0001852342/3/23-121 від 27.11.2008 року протиправним та його скасування у частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 368879 грн. та штрафної санкції в розмірі 73776 грн. В решті, вказане податкове повідомлення-рішення, як і податкове повідомлення-рішення №0001441742/3/17-123 від 27.11.2008 року, скасуванню не підлягає.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення рішення суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Рівне від 27 листопада 2008 р. за № 0001852342/3/23-121 - визнати протиправним та скасувати в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛендБуд" податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 442655,00 грн. в тому числі 368879 грн. основного платежу, 73776 грн. - штрафної санкції . В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛендБуд" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 01.06.2010 року