Постанова № 10157619, 19.05.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-226/10/1770

19 травня 2010 року 17год. 52хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Найдич М.А., Любицька Т.К.

відповідача: представник Оніщук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол" (далі ТОВ "Гранд Хол") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003102342/0 від 15.07.2009 року, №0003102342/1 від 26.08.2009 року, №0003102342/2 від 15.11.2009 року. В подальшому, доповнивши позовні вимоги, просило визнати протиправним та скасувати ще й податкове повідомлення-рішення №0003102342/3 від 18.01.2010 року.

Позовні вимоги підтримані в судовому засіданні представниками позивача, які обґрунтовують їх тим, що ДПІ у м. Рівне прийнято спірні податкові повідомлення-рішення на підставі висновків викладених в акті перевірки від 06.07.2009 року за №42/23/33510732, які ґрунтуються на хибному розумінні норм пп.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Зазначають, що амортизація це поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань. А тому, кількість днів чи годин, коли техніка безпосередньо задіяна в процесі, тобто активно експлуатується, не має значення. Доводять, що ТОВ "Гранд Хол" правомірно нараховувало амортизацію на сільськогосподарську техніку, яка обєктивно не може використовуватись впродовж усього календарного року, враховуючи сезонний характер сільськогосподарського виробництва. Зазначають, що в калькуляцію орендної плати на вказану техніку позивачем закладено суми амортизаційних відрахувань, наряду з іншими витратами, необхідними для обслуговування і підтримання техніки в робочому стані. Відтак вважають відповідні висновки податкового органу про неправомірне нарахування позивачем амортизації, і як наслідок, про заниження податку на прибуток, протиправними. На таких підставах просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у письмовому запереченні. Пояснив суду, що працівниками ДПІ у м.Рівне проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року за результатами якої складено акт №42/23/33510732 від 06.07.2009 року. В акті перевірки в розділі 3.1.3 зазначено, що ТОВ "Гран Хол" порушено вимоги пп.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а саме: ТОВ "Гранд Хол" в 1-му кварталі 2009 року нарахувало амортизаційні відрахування на всю балансову вартість основних фондів, в тому числі на ті, які не використовувалися з метою отримання доходу. Свою позицію обґрунтовує тим, що амортизація це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Відповідно, якщо корисне використання не відбувається, амортизація нараховуватись не повинна. Відтак, доводить, що податковим органом правомірно та обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення. На таких підставах просить в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про підставність заявленого позову.

Так, судом встановлено, що з 10.06.2009 року по 01.07.2009 року ДПІ у м.Рівне проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Гранд Хол" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року. Її результати оформлені актом №42/23/33510732 від 06.07.2009 року (а.с.31-57 том 1).

За висновками акту перевірки по розділу 3.1.3 "Амортизаційні відрахування" перевіркою встановлено порушення пп.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

На підставі вказаних висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003102342/0 від 15.07.2009 року, згідно з яким ТОВ "Гранд Хол" визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 210307,00 грн., в тому числі 175256,00 грн. за основним платежем та 35051,00 грн. за штрафними санкціями. (а.с.7 том 1)

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, і в результаті процедури апеляційного узгодження податковим органом винесно рішення з дробами "1", "2" та "3", згідно з якими сума податкового зобовязання залишилась незмінною, а платнику визначено нові терміни сплати узгодженого податкового зобовязання (а.с.8-29,72 том 1).

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що одним із основних видів діяльності ТОВ "Гранд Хол" є здавання у найм нерухомі, обладнання, транспортних засобів, землі та іншого майна (а.с.97-108 том 1) і впродовж охопленого перевіркою періоду позивачем здавалась в оренду різноманітна техніка, в основному сільськогоспо-дарського призначення (а.с.109-182 том 1). Вказана техніка була придбана позивачем, як у вітчизняних виробників (а.с.183-204, 245-250 том 1, а.с.1-83 том 2) так і у закордонних фірм (а.с.205-244 том 1). Нарахування амортизації на всю техніку проводилось ТОВ "Гранд Хол" впродовж усього охопленого перевіркою періоду, починаючи з моменту отримання техніки у власність і відображалось у податковій звітності (а.с.78-88 том 1). В річну калькуляцію орендної плати на техніку позивачем закладено суми амортизаційних відрахувань, наряду з іншими витратами, необхідними для обслуговування і підтримання техніки в робочому стані (а.с.30 том 1). Вказані обставини не спростовані податковим органом, ні в ході перевірки, ні в ході розгляду справи судом.

За висновками акту перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення (податкових повідомлень-рішень з урахуванням оскарження усіх винесених в процедурі апеляційного узгодження) в охопленому перевіркою періоді, основним видом діяльності ТОВ "Гранд Хол" було здавання в оренду основних засобів тракторів та інвентарю до них, зернозбиральних комбайнів, автомобілів тощо. Орендарями основних засобів були ТОВ "Агро XXI", ТОВ "ІФК"Євроінвестбуд", ТОВ "Рівненський насіннєвий завод", ТОВ "Міжнародна насіннєва компанія". Внаслідок встановлення того факту, що сума отриманого ТОВ "Гранд Хол" у 1 кварталі 2009 року доходу від здавання в оренду основних засобів становить 973023,00 грн. без ПДВ, а нарахована за цей період сума амортизації складає 1724855,00 грн., податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем задекларованих у рядку 07 Декларації "Сума амортизаційних відрахувань" показників на суму 751832,00 грн. (1724855,00 - 973023,00).

Таким чином ДПІ у м.Рівне констатовано, що ТОВ "Гранд Хол" в 1-му кварталі 2009 року нарахувало амортизаційні відрахування на всю балансову вартість основних фондів, в тому числі на ті, які не використовувалися з метою отримання доходу, чим порушило вимоги пп.8.1.2. п.8.1, пп.8.2.1. п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

З такими висновками суд погодитись не може з огляду на наступне.

Так, згідно із пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, під словами "амортизація основних фондів і нематеріальних активів" слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Відповідно пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8 вказаного Закону, амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Під терміном "основні фонди", в силу вимог пп. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону, розуміються матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Згідно із пп.8.5.1 п.8.5 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду). Виходячи з викладеного, при передачі в оренду основних фондів вони залишаються на балансі орендодавця, і саме орендодавець, як власник основних фондів, повинен нараховувати амортизацію.

Оскільки автотранспортна техніка придбана позивачем з метою надання його в оренду, то, поза всяким сумнівом, вона призначалася для використання у господарській діяльності платника податку. Найвірогідніше, що використання такої техніки планувалося протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію. Доведено, що її вартість перевищує 1000 грн. Таким чином, вона належить до основних фондів. Автомобілі, трактори, причепи та різноманітна сільськогосподарська техніка, відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 року належать до автомобільних транспортних засобів, а тому їх вартість включається до складу групи 2 основних фондів та амортизується у складі цієї групи починаючи з кварталу, наступного за кварталом введення в експлуатацію. Відповідно, позивачем, як орендодавцем, правомірно нараховувалась податкова амортизація на передані в оперативну оренду транспортні та інші засоби.

Підстави припинення нарахування амортизації чітко прописані у Законі і їх перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, відповідно до пп.8.4.5. п.8.4. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не нараховується амортизація у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1, або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку.

Згідно з Положенням бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", нарахування амортизації здійснюється протягом корисного використання устаткування і припиняється на період його реконструкції, модернізації та консервації.

Однак, переведення обєкта на консервацію, реконструкцію, модернізацію припускає оформлення спеціальних документів і обґрунтування виведення його з експлуатації.

Оскільки під час перевірки позивача фактів нарахування амортизації на техніку, що в установленому порядку виведена з експлуатації, у звязку з переведенням на консервацію, реконструкцію або модернізацію, встановлено не було, правові підстави для висновку про безпідставність нарахування позивачем амортизації відсутні.

Законом не передбачено будь-яких обмежень у нарахуванні амортизації при сезонному характері виробництва. Водночас, навіть в той час, коли техніка безпосередньо не задіяна у сільськогосподарському циклі, відбувається її моральний знос, що припускає нарахування амортизації згідно з визначенням основних засобів (пп. 8.2.1 п.8.1 ст.8).

З визначення терміну "амортизація", наданого в пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, розуміється, що процес амортизації тісно пов'язаний саме з понесеними платником податку витратами на придбання основних засобів, а не з періодом фактичного задіяння таких засобів в господарському процесі.

Оскільки ст.29 Положенням бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" передбачено, що нарахування амортизації робиться щомісяця, позивач правомірно розподілив річну суму амортизації на кожен місяць, а не лише на той період, в якому, з врахуванням сезонного характеру сільськогосподарського виробництва, техніка перебувала в оренді у сільськогосподарських товаровиробників.

Відтак, висновок податкового органу про те, що ТОВ "Гранд Хол" неправомірно нараховувало амортизацію на сільськогосподарську техніку, є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ДПІ у м.Рівне є органом державної влади, і відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року. Здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків реалізується з дотриманням норми п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, тобто за умови встановлення за результатами документальних перевірок діяльності платника податків, факту заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Оскільки наведені в акті документальної перевірки позивача обставини щодо заниження бази оподаткування не знайшли жодного свого підтвердження в судовому засіданні, рішення суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладено ці висновки, є протиправними та підлягають до скасування.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0003102342/0 від 15.07.2009 року, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол" визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 210307,00 грн., в тому числі 175256,00 грн. за основним платежем та 35051,00 грн. за штрафними санкціями (№0003102342/1 від 26.08.2009 року, №0003102342/2 від 15.11.2009 року та №0003102342/3 від 18.01.2010 року, відповідно).

Присудити на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 24.05.2010 року