Рішення № 101570764, 02.12.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/4411/21

Провадження №2/265/1209/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л.В.,

за участю секретаря Куксенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2021 року представник позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. В обґрунтування вимог зазначила, що позивачка є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 листопада 2019 року. В будинку окрім неї зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Однак з січня 2015 року вони виїхали із вказаного будинку до Російської Федерації, забравши з собою усі їх особисті речі і документи, і з того часу комунальні послуги не оплачує та не бере участь в його утриманні. Наявність реєстрації відповідачів в будинку створює для неї додаткові витрати та перешкоджає позивачці у користуванні та розпорядженні своєю власністю. Вважаючи, що відповідачі втратили право користування вказаним житлом, просить визнати їх такими.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, надали заяву, в якій просили розглядати справу в їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи в їх відсутності. Проти задоволення позову не заперечує.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Вирішення вимог заяви покладав на розсуд суду.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою 20 листопада 2019 року, зареєстрованого за № 2-599.

З довідки виданої Виноградненської сільської ради від 29 березня 2019року, вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно довідки, виданої 09 листопада 2021 року Муніципальною бюджетною установою «Багатофункціональний центр надання державних та муніципальних послуг у місті Сільце», вбачається, що в будинку АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З довідки, виданої09 листопада 2021 року за № 315 вбачається. Що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ученицею 6 Б класуМуніципальної бюджетної загальноосвітньої установи «Середня загальноосвітня школа № 1імені Героя Радянського Союзу В.О.Лягіна» м.Сільце Брянської області».

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, це право є непорушним.

Відповідно до ст.ст.317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з вимогами ст.150 ЖК України, ст.383 ЦК України громадяни, що мають у приватній власності будинок (квартиру), користуються ним для особистого проживання та проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.405 Цивільного кодексу України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі добровільно, без поважних на те причин не проживають за адресою спірного будинку понад рік.

Приймаючи до уваги те, що позивачка ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , а відповідачі, будучи зареєстрованими у вказаному будинку, але фактично не проживаючи в ньому, перешкоджають позивачці у користуванні та розпорядженні ним своєю власністю, суд вважає можливим задовольнити позов ОСОБА_1 та визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 суд зазначає наступне.

У відповідності до висновку виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 жовтня 2021 року, з метою соціального захисту неповнолітньої дитини, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради, вважає можливим визнання неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно ч.1 ст.163 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принципом 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, передбачено, що малолітня дитина не може бути розлучена з матір`ю, батьком крім випадкових обставин.

Окрім того, обмеження дієздатності особи у віці до чотирнадцяти років в інших правовідносинах, в тому числі і у праві самостійно та вільно обирати місце свого проживання, кореспондується і з правилами частини 4 статті 29 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини непроживання дитини за місцем реєстрації не залежать від її волі, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Неповнолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

З огляду на це, позовні вимоги в частині визнання неповнолітньої ОСОБА_5 , такою, що втратила право користування житлом є обґрунтованими і також підлягають задоволенню.

Крім того, згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки при подачі до суду позову позивачкою ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в сумі 2724,00 гривень, суд вважає необхідним повернути позивачці зайво сплачену суму судового збору у сумі 1816,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 зайво сплачену суму судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень, згідно квитанції № 0.0.2165146317.1 від 17 червня 2021 року, на рахунок р/р: UA928999980313191206000005720; отримувач коштів: Донецьке ГУК/Лівобер.р-н Мар./22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998.

Рішення може бути оскражено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Копилова