Рішення № 10155752, 23.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/1323.06.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Храмовій О.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест», м.Київ, ідентифікаційний код 32246715

до Відповідача: Приватного підприємства «А.А. Діас», м.Київ, ідентифікаційний код 32526631

про: стягнення заборгованості у розмірі 3458,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Багнюк М.І. (довіреність №б/н від 18.05.2010р.);

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест», м.Київ, ідентифікаційний код 32246715 (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «А.А. Діас», м.Київ, ідентифікаційний код 32526631 (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3458,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.а.с.8-9), рахунок –фактура №Вк-0000008 від 15 липня 2009р. (а.с.10), видаткова накладна №ВК-0000010 від 01.10.2009р. (а.с.11), претензія від 25.02.2010 р. (а.с.12), опис вкладення, поштова квитанція про направлення претензії, рахунка та видаткової накладної Відповідачеві (а.с.14), правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 54-58, 61, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на виконання ухвали суду 18.08.09року через канцелярію суду були надані наступні документи: акт звіряння розрахунків підписаний з боку Позивача відповідно до якого заборгованість станом на 10.08.2009року складає 2020,00грн. (а.с.22).

Позивач у судове засідання 23.06.2010р. з’явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.8).

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою, визначеною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.8).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданого Позивачем до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест»(Позивач) та Приватним підприємством «А.А.Діас»(Відповідач) було досягнуто згоди щодо виконання поставки товару. Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка цегли на загальну суму 3458,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВК-0000010 від 01.10.2009р., підписаною та завіреною печаткою з боку обох сторін (а.с.11).

10.03.2010р. на адресу Відповідача була направлена Претензія з вимогою про сплату боргу у розмірі 3458,00 грн. (а.с.а.с.12,13), копія рахунку–фактури №ВК-0000015 від 01.10.2009р., копія видаткової накладної №ВК-0000010 від 01.10.2009р., що підтверджено поштовою квитанцією та листом опису від 10.03.2010р. (а.с.14)

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов’язань і, тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою позивач взяв на себе зобов’язання продавця, а саме: поставляти відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Відповідачем від Позивача отриманий товар на підставі видаткової накладної №ВК-0000010 від 01.10.2009р., всього на суму 3458,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за отриманий товар склала 3458,00 грн.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія від 25.02.2009р., яка направлена Відповідачу 10.03.2010р. з вимогою сплати суми заборгованості є вимогою про оплату отриманого товару.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 3458,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест», м.Київ, ідентифікаційний код 32246715 до Приватного підприємства «А.А. Діас», м.Київ, ідентифікаційний код 32526631 про стягнення 3458,00 грн., задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «А.А. Діас», м.Київ, ідентифікаційний код 32526631, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест», м.Київ, ідентифікаційний код 32246715 заборгованість у розмірі 3458,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства «А.А. Діас», м.Київ, ідентифікаційний код 32526631, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест», м.Київ, ідентифікаційний код 32246715 державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.06.2010р. за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 23.06.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через Господарський суд міста Києва в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева