Рішення № 10155748, 12.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/71512.02.10 За позовом прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі:

1) Фонду державного майна України

2) Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Корона -2000"

про визнання дій протиправними

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратуриМорозов В. Д.(пр. відділу прок. м. Києва, посв. № 137)

Від позивача-1Тарасова К.А. (дов. від 13.01.2009)

Комарницька О.Б.(дов. від 19.05.2009)

Від позивача-2Скрипнюк С.В. (дов. від 25. 09.2009), Сітало О.О. (дов. від 27.10.2009)

Від відповідача Ялі К.А.(дов. від 15.07.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання протиправними дії TOB "Корона 2000" щодо отримання грошових коштів від ЗДП "Кремнійполімер" в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів в якості погашення заборгованості, що виникла до 05.03.2009 у розмірі 6 957 140,79грн. та стягнення з TOB "Корона 2000" на користь ЗДП "Кремнійполімер" грошові кошти у розмірі 6 957 140,79 грн., що були отримані від ЗДП "Кремнійполімер" в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів в якості погашення заборгованості, що виникла до 05.03.2009.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2009 порушено провадження у справі №50/715 та призначено до розгляду на 25.11.2009.

Представники прокуратури, позивача-1 та відповідача в судове засідання 25.11.2009 не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача-2 та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 16.12.2009.

Представник прокуратури, в судове засідання 16.12.2009 повторно не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивача-1, позивача-2 та відповідача і дали пояснення по справі. Представником позивача - 1 було надано письмові пояснення по справі, в яких він просить суд прийняти рішення, що задовольнило б позов прокурора Заводського району м. Запоріжжя в повному обсязі.

Розгляд справи було відкладено на 28.12.2009.

В судове засідання 28.12.2009 прибули представники прокуратури, позивача-1, позивача-2 та відповідача і дали пояснення по справі. Сторонами було подано спільне клопотання про продовження строку розгляду спору на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд дане клопотання задовольнив.

Крім цього, суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 01.02.2010.

В судове засідання 01.02.2010 прибули представники позивача-1, позивача-2 та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник прокуратури в судове засідання не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника прокуратури за наявними у справі доказами та матеріалами.

Представники позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 12.02.2010 для оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2009 відносно Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"(далі позивач-2) розпочато справу про банкрутство.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд Запорізької області вказаною ухвалою ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, на думку суду, починаючи з 05.03.2009 Запорізьке державне підприємство "Кремнійполімер" не мало законних підстав здійснювати виконання своїх грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до 05.03.2009, а інші особи не мали законних підстав приймати виконання Запорізьким державним підприємством "Кремнійполімер" своїх грошових зобов'язань термін виконання яких настав до 05.03.2009.

Однак матеріалами справи підтверджується, що всупереч введеному з 05.03.2009 мораторію на задоволення вимог кредиторів Запорізьке державне підприємство "Кремнійполімер" здійснило ряд платежів на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корона 2000" в рахунок погашення своєї заборгованості яка виникла до 05.03.2009 на загальну суму 6957140,79 грн., а саме:

Дата здійснення платежуСума платежу (грн.)Призначення платежуНомер та дата рахунку згідно якого здійснений платіж

23.03.200972000,00Рідина ГКЖ-11В-0252 від 20.11.2008

26.03.2009122 056,36Смола 8Я-165б/фВ-265 від 01.12.2008

26.03.200999 137,06Рідина ГКЖ-11 Кб/ф, лак КО-85 ФМВ-252 від 20.11.2008

26.03.200946 456,61Рідина ПМС-200б/фВ-212від 17.10.2008

26.03.200932 490,38Лак КО-916 К б/ф, Лак КО-915 Б б/ф, ДМДХС б/ф, лак КО-922 б/фВ-266 від 01.12.2008

26.03.2009243 166,97ВТХС б/фВид. накл.. №В-271 від 01.12.2008

26.03.2009239 420,61Вінілтрихлорсилан б/фВ-270 від 28.11.2008

26.03.2009215 972,42Лакі КО б/ф, гідролізат ДМДХ лін.стр.N-207 від 14.10.2008

26.03.2009126 139,09Рідина ПМС б/ф емульсії КЕ-10-01 б/фВ-286 від 15.12.2008

26.03.200920 453,91Лак КО-075 б/фВ-266 від 25.11.2008

26.03.2009495 403,32Рідина ПМС б/ф, метилкремнійгель б/ф, ГКЖ 2К б/фВ-260,268,267 від 25.11.2008

26.03.2009283 563,72Лак КО-916 Кб/фВ-212 від 17.10.2008

26.03.2009229 297,62Рідина ПМС-200 б/фВ-213 від20.10.2008

26.03.2009143 577,00Рідина ГКЖ-11 кб/фВ-215 від 20.10.2008

26.03.20095,05Рідина ПМС-200 б/фВ-213 від 17.10.2008

26.03.2009755 893,87Лак КО 916 б/фВид. накл. №В-281 від 09.12.2008

26.03.2009702 470,25Лакі КО б/ф, гідролізат ДМДХ б/фВид. накл. №В від 16.12.2008

26.03.2009642 724,23Лак КО-916 К б/ф, Лак КО-915 Б б/ф, ДМДХС б/ф, лак КО-922 б/фВ-266 від 01.12.2008

26.03.2009571 951,18Рідина ПМС б/ф, емульсії КЕ-10-01 б/фВид. накл.. №В-297 від 15.12.2008

26.03.2009531 440,09Рідина ПМС-1000 б/фВ-268 від 25.11.2008

26.03.2009392 504,88Метілкремнєгель б/фВ-267 від 25.11.2008

26.03.2009380 305,64Лак КО-075 б/ф, ПМС-200А6В-258від 18.11.2008

26.03.2009365 530,10Лак КО-075 б/фВ-266 від 25.11.2008

26.03.2009245 180,40ФТХС і МХТСВ-268 від 04.11.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Корона 2000" прийняло грошові кошти від Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" у розмірі 6 957 140,79 грн., що не заперечувалось відповідачем в судових засіданнях.

Прокурор та позивачі зазначають, що перерахування позивачем-2 відповідачу коштів в розмірі 6 957 140,79 грн. було здійснено в порушення вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої з дня введення мораторію зупинено виконання підприємством боржником всіх своїх грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до 05.03.2009.

Відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву зазначає, що платежі, які прокурор та позивачі вважають безпідставними, було зроблено на виконання умов договору поставки від 02.06.2008, що був укладений між ЗДП «Кремнійполімер»та TOB «Корона 2000».

Як зазначає відповідач, вказаним договором було обумовлено постачання продавцем (TOB «Корона 2000») на адресу Покупця (ЗДП «Кремнійполімер») певної продукції строком до 31.12.2008. При цьому, на час укладання договору, TOB «Корона 2000», враховуючи тривалу співпрацю з ЗДП «Кремнійполімер»та фінансові проблеми останнього, погодився на поставку товару з умовою відстрочки платежу.

Так, згідно умов договору (п. 3.4.), відстрочка платежу становила 6 місяців з моменту отримання товару та рахунку-фактури.

Відповідачем до матеріалів справи було надано копію договору б/н від 02.06.2008. Однак матеріали справи свідчать, що поставка товарів відповідачем позивачу здійснювалась не на виконання умов вказаного договору, а на виконання усних домовленостей між сторонами. Наведене підтверджується наступним:

Підтвердженням відсутності між позивачем-2 та відповідачем письмової угоди щодо поставки товару слугує лист №02-71/1 від 23.04.2009 "Вимога про оплату продукції" відповідно до якого TOB "Корона 2000" стверджує що з 03.06.2008 по 18.12.2008 відпускало на адресу ЗДП "Кремнійполімер" товарно-матеріальні цінності без укладання письмової угоди купівлі-продажу.

Крім того, відповідно до заяви з вимогами до боржника №02-84 від 12.05.2009 TOB "Корона 2000" також підтверджує той факт, що поставка усієї сировини у період з 03.06.2008 по 18.12.2008 на ЗДП "Кремнійполімер" здійснювалась без укладання письмової угоди.

Деякі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, на підставі яких ЗДП "Кремнійполімер" отримувало від TOB "Корона 2000" відповідну сировину взагалі не містять посилання на укладений письмовий договір, деякі містять вказівку «договір», однак реквізитів договору не зазначається. Таким договором на думку суду міг бути і усний договір, доказів протилежного відповідачем надано не було.

Більш того усі видаткові накладні, а також рахунки (вказані у відповідних видаткових накладних як підстава платежів) згідно яких на користь TOB "Корона 2000" було здійснено платежі, спір щодо яких є предметом розгляду по даній справі, містять вказівку щодо передоплати як умови продажу, а отже поставка сировини здійснювалась на істотних умовах, що різняться з істотними умовами договору від 02.06.2008, нібито на підставі якого позивач-2 перерахував відповідачу спірну суму грошових коштів, що в черговий раз підтверджує, що оплата позивачем-2 відповідачу спірних коштів була здійснена не на виконання договору від 02.06.2008.

Згідно рахунків, на підставі яких здійснювались платежі в рамках дії мораторію, усі вони були дійсні до сплати лише протягом одного дня - дня їх видачі. Таким чином вказані рахунки не могли бути видані в рамках договору від 02.06.2008, відповідно до умов якого оплата здійснюється з відстрочкою платежу на 6 місяців. Отже, в даному випадку не може йти мова про відстрочку платежу.

Також суд зазначає, що у всіх видаткових накладних та рахунках, на підставі яких здійснювалась оплата сировини, не міститься жодного посилання на договір поставки з відстрочкою платежу від 02.06.2008.

Крім того, судом встановлено, що згідно з письмовими поясненнями службових осіб позивача-2(пояснення провідного економіста Миняйло Л.Б. від 28.01.2010, пояснення заступника генерального директора по продажах та закупівлях в держави СНД С.В. Лабунського від 28.01.2010, службова записка начальника юридичного відділу Скрипнюка С.В. від 25.01.2010) договір б/н від 02.06.2008 по відділу закупівель та продаж не проходив, тобто даний договір не зареєстрований на підприємстві.

Отже, проаналізувавши матеріали справи та вислухавши думки представників сторін, суд прийшов до висновку, що перерахування позивачем-2 відповідачу грошових коштів у розмірі 6 957 140,79 грн. відбулося не на виконання умов договору б/н від 02.06.2008 з відстрочкою платежу на 6 місяців, як зазначав відповідач в судових засіданнях, а на виконання усних домовленостей між сторонами щодо поставки товарів, як зазначав відповідач у своїх листах(в матеріалах справи) до звернення прокурора з даним позовом до суду.

Як вже зазначалося вище, ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2009 відносно Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" розпочато справу про банкрутство.

Законодавством України передбачений окремий порядок відшкодування збитків підприємством-банкрутом, який зокрема передбачає включення грошових вимог, термін виконання яких настав до моменту порушення справи про банкрутство, до реєстру кредиторів, і як наслідок погашення заборгованості в порядку черговості встановленої відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог вказаної статті грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Корона 2000" підлягають відшкодуванню у четверту чергу.

Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства часткове погашення заборгованості позивача-2 перед відповідачем сталося в період дії мораторію, до моменту затвердження реєстру кредиторів і навіть до початку процедури відшкодування збитків в порядку черговості, встановленої законодавством.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Грошові зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю "Корона 2000" не відносяться до зобов'язань щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, або до авторської винагороди.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються: а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Таким чином, перерахування Запорізьким державним підприємством "Кремнійполімер" грошових коштів у розмірі 6 957 140,79 грн. товариству з обмеженою відповідальністю "Корона 2000" є порушенням вищевказаних вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто перерахування даних грошових коштів є безпідставним.

Суд наголошує, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів при порушенні справи про банкрутство є обов'язковою процедурою (постанова Верховного Суду України від 25.05.2004 № Б39/01-04).

За загальним правилом будь-які заходи не залежно від кого вони виходять мають відповідати цілям відновлення платоспроможності боржника і не перешкоджати його фінансово-господарській діяльності.

У справі №2-8/2747-2004 від 09.02.2005 Верховний Суд України дійшов висновку, що поза межами справи про банкрутство жоден кредитор боржника не може отримати задоволення грошових вимог від боржника.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог прокуратури та позивачів у повному обсязі у звязку з наступним.

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється Главою 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

В даному випадку відсутністю правової підстави набуття грошових коштів відповідачем стало введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника(запорізького державного підприємства "Кремнійполімер").

Відповідно до абзацу другого пункту 1.24) ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковим переказом вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Крім того, порядок повернення помилково перерахованих коштів, отриманих неналежним отримувачем без достатніх підстав, регулюється постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (надалі - Інструкція). Відповідно до пункту 1.4. Інструкції під терміном помилкове списання/зарахування коштів розуміється списання/зарахування коштів, внаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. У вищевказаному пункті Інструкції під терміном неналежний платник розуміється особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, в свою чергу під терміном неналежний отримувач розуміється особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

В даному випадку з вини запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" відбулося списання коштів з його рахунків на користь відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Корона -2000" у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів запорізького державного підприємства "Кремнійполімер".

Згідно з п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»(надалі - Указ Президента України), встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

У відповідності з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Підставою для перерахування позивачем-2 відповідачу грошових коштів була поставка товарів, однак на момент здійснення оплати існував особливий порядок відносин запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" з усіма кредиторами, а саме мораторій на задоволення вимог кредиторів у звязку із порушенням справи про банкрутство даного державного підприємства. Даний особливий статус позивача-2 визначає черговість задоволення вимог кредиторів і то після затвердження судом реєстру вимог кредиторів боржника.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Хоча заборгованість позивача-2 перед відповідачем і підтверджується матеріалами справи, однак задоволення таких вимог має відбуватися лише в рамках справи про банкрутство боржника.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи, в тому числі листами відповідача(!), підтверджується, що поставка відповідачем позивачу-2 товарів здійснювалася без укладання письмової угоди, а отже в супереч твердженням представника відповідача в судових засіданнях, що протирічать листам директора відповідача, не було письмової угоди сторін щодо відстрочки платежу на 6 місяців.

З огляду на викладене відповідач набув майно, яке має вибути з його володіння, оскільки набуття ним даного майна є наслідком втрати цього майна позивачем через помилкове перерахування коштів під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Посилання відповідача на те, що дане перерахування коштів відбулося на виконання договору поставки з відстрочкою платежу від 02.06.2008 не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Таким чином, підстави набуття відповідачем майна позивача-2 у вигляді грошової суми у розмірі 6957140,79 грн. відсутні, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача даної суми підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог прокуратури про визнання протиправними дії відповідача щодо отримання грошових коштів від позивача-2, то суд зазначає наступне:

Стаття 16 ЦК України містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, до даного переліку не включено такий спосіб захисту прав та інтересів як визнання протиправними дії юридичної особи.

Таким чином суд відмовляє у задоволенні позовних вимог прокуратури про визнання протиправними дії відповідача щодо отримання грошових коштів від позивача-2, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не передбачений чинним законодавством України, зокрема Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам та стягуються до державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора Заводського району м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-2000"(вул. Червоноткацька, 27а, м. Київ, 02094; п/р 26007000312601 у ВАТ «Агрокомбанк», МФО 322302, код ЄДРПОУ 33444644) на користь запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"(вул. Теличка, 7, м. Запоріжжя, 69009; код ЄДРПОУ 00203625, р/р 26009389103 в ВАТ «МетаБанк», МФО 313582) безпідставно одержану суму коштів у розмірі 6957140(шість мільйонів девятсот пятдесят сім тисяч сто сорок) грн. 79 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-2000"(вул. Червоноткацька, 27а, м. Київ, 02094; п/р 26007000312601 у ВАТ «Агрокомбанк», МФО 322302, код ЄДРПОУ 33444644) в дохід державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 25 415(двадцять пять тисяч чотириста п'ятнадцять)грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 (двісті тридцять пять) грн. 22 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.