Рішення № 10155732, 23.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/923.06.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Храмовій О.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЛАНДО», м.Київ, ідентифікаційний код 30867320

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»«Добре», м.Київ, ідентифікаційний код 35977487

про: стягнення заборгованості у розмірі 3865,64 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Єрмакова В.С. (за довіреністю №219 від 25.05.2010р.;

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЛАНДО», м.Київ, ідентифікаційний код 30867320 (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»«Добре», м.Київ, ідентифікаційний код 35977487 (далі –Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 3462,84 грн., пені –402,80грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір поставки №11/89/08 від 01.01.2009р. (а.с.5), Акт звірки за період 1 півріччя 2009р. (а.с.6), Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.0108р. по 26.05.10р. (а.с.7), видаткова накладна №000001033 від 02.01.2009р. (а.с.8), товарно-транспортні накладні (а.с.9,10) лист-вимога №25 від 19.01.2010р. з доказами відправки Відповідачу (а.с.а.с.15-17), право установчі документи Позивача (а.с.26,27), довідку з головного управління статистики у м.Києві від 19.05.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.24), свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача (а.с.20) та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ч.2 ст.193, ч.1 ст.222 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 49, 54, 55, 57, 65 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судове засідання з’явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме довідкою з головного управління статистики у м.Києві від 19.05.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.24),

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Орландо»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД»«Добре» (Покупець) був укладений Договір поставки №11/89/09 (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобов’язується поставляти окремими партіями та передавати у власність Покупцю за замовленнями товар, а Покупець зобов’язується приймати товар і оплачувати його. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначена у накладних на кожну окрему партію.

Згідно п.3.2. Договору підтвердженням приймання товару є підпис на товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару та підписання товаро-транспортної та/або видаткової накладної.

Розділом 4 Договору сторони визначили ціну товару та порядок розрахунків, зокрема:

-          Ціна на товар вказана в товарно-транспортній та/або видатковій накладній. Вартість товару є узгодженою сторонами за наявності печаток (штампів) сторін на накладній. Накладні виконують функцію специфікації. (п.4.1).

-          Термін оплати 21 календарний день з моменту приймання Покупцем товару. (п..4.2.)

Згідно п.5.3. Договору у разі затримки оплати за отриманий товар, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його укладання (дата зазначена у верхньому куті першої сторінки договору). Строк дії договору необмежений. Кожна із сторін має право розірвати договір, письмово попередивши іншу сторону за тридцять календарних днів про таке розірвання (п.9.1.).

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 3462,84 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковою накладною №000001033 від 2 січня 2009р. на суму 3462,84грн., товарно-транспортною накладною №548779 на переміщення алкогольних напоїв від 02.01.2009р.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за перше півріччя 2009р., підписаного з боку Позивача і Відповідача без будь-яких заперечень заборгованість складає 3462,84 грн. (а.с.19)

19.01.2010 р. на адресу Відповідача був направлений лист №25 з вимогою про сплату боргу –3462,84 грн., що підтверджено поштовою квитанцією та повідомленням про вручення поштового повідомлення. Проте відповіді або сплати суми заборгованості не отримав.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №11/89/09 від 01.01.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 3462,84 грн. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковою накладною №000001033 від 2 січня 2009р. на суму 3462,84грн., товарно-транспортною накладною №548779 на переміщення алкогольних напоїв від 02.01.2009р.

Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання із сплати поставленої продукції у повному обсязі. Судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, згідно видаткової накладної №000001033 від 2 січня 2009р. на суму 3462,84грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену у січні 2009р. продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним актом звірення взаємних розрахунків, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі 3462,84 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 5.3. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 402,80 грн. за період з 26.01.2009р. по 24.07.2009р. (з урахуванням п.5 ст.254 ЦК України).

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЛАНДО», м.Київ, ідентифікаційний код 30867320 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»«Добре», м.Київ, ідентифікаційний код 35977487 про стягнення суми основного боргу –3462,84 грн. та пені у розмірі 402,80грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»«Добре», м.Київ, ідентифікаційний код 35977487 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЛАНДО», м.Київ, ідентифікаційний код 30867320 основну суму боргу у розмірі 3462,84 грн. та пеню у розмірі 402,80грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»«Добре», м.Київ, ідентифікаційний код 35977487 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЛАНДО», м.Київ, ідентифікаційний код 30867320 державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.06.2010р. за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 23.06.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через Господарський суд міста Києва в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева