Рішення № 10155680, 25.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/19225.06.10 За позовом                    Відкритого акціонерного товариства «Укрліфтсервіс»

До                              Комунального підприємства «ЖЕО-110»Голосіївської районної

в м. Києві ради

Про                              стягнення 768355,64 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача:          не з’явились

Від відповідача:          Копачова В.В. –представник по довіреності № 641 від 13.10.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 768355,64 грн. згідно укладеного підрядного Договору № 216-06 від 01.10.2006р. на технічне обслуговування і ремонт ліфтів, яка виникла у зв’язку з порушенням відповідачем умов щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 04.06.2010р.

В судовому засіданні 04.06.2010р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до норм Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" від 13.11.1996 року, забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги. Тому позивачем незаконно нараховано суми штрафів та пені за три роки.

Також відповідач зазначив, що послуги з технічного обслуговування ліфтів входять до комплексу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 N 150 п. 1.1.17.

Саме на виконання вищевказаного наказу між КП «ЖЕО - ПО»та ВАТ «Укрліфтсервіс»було укладено договір № 216-06 від 01.10.2006 року на технічне обслуговування і ремонт ліфтів.

Розрахунок між Сторонами здійснювався в порядку встановленому Розпорядженням КМДА від 15.04.1997 № 478 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги»розщеплення платежів на користь постачальників комунальних послуг здійснюють не житлово-експлуатаційні організації, а Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»Київської міської державної адміністрації (КП «ГІОЦ») перераховує платежі, зібрані з населення за утримання будинку та прибудинкової території.

Адміністрація КП «ЖЕО - ПО»неодноразово зверталася з листами № 167 від 15.02.2010 року, № 231 від 03.03.2010 року, № 422 від 27.04.2010 року до КП «ГІОЦ»з проханням збільшення відсотку розщеплень коштів ВАТ «Укрліфтсервіс».

Отже, розрахунки з ВАТ «Укрліфтсервіс»здійснювались щоденно шляхом розчеплення платежів що сплачують мешканці будинків через КП «ГІОЦ».

КП «ЖЕО-110»всі документи щодо технічного обслуговування та ремонту ліфтів приймає та оформлює як експлуатуюча організація.

Пунктом 4 частини 2 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що управитель зобов'язаний вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг житлово-комунальних послуг від споживачів, але аж ніяк не відповідати за борги споживачів.

Заборгованість вказана в позовній заяві утворилася саме через несплату мешканцями комунальних послуг, а відповідач не має законних підстав для стягнення штрафних санкцій з мешканців-боржників і не має фінансової можливості сплачувати штрафні санкції та індекс інфляції.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 04.06.2010р. судом оголошено перерву до 14.06.2010р.

В судовому засіданні 14.06.2010р. було оголошено перерву до 25.06.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

          Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані по справі документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Укрліфтсервіс»та Комунальним підприємством «ЖЕО-110»Голосіївської районної в м. Києві ради було укладено договір № 216-06 (далі –Договір), за умовами якого позивач, як підрядник, взяв на себе зобов’язання організувати та виконати роботи з технічного обслуговування ліфтів на об’єктах відповідача, а відповідач, як замовник, зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Умови укладеного між сторонами свідчать, що своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно з п. 9.1. Договору він набуває чинності з 01.10.2006р. і діє до 31.12.2006р.

Якщо за два місяця до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, то він вважається продовженим на наступний рік із обов’язковим підтвердженням обсягів робіт (п. 9.2. Договору).

Договірна вартість робіт за місяць розраховується (Додаток № 1) згідно з «Порядком визначення вартості технічного обслуговування ліфтів», затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.09.1999р. № 214 (п. 2.1. Договору).

В доданому до матеріалів справи Додатку № 1 до договору № 21-06 від 01.10.2006р. сторони погодили відомість обсягів робіт на щомісячне технічне обслуговування та ремонт ліфтів.

Крім того, матеріали справи також містять Додатки № 1 до договору № 21-06 від 01.10.2006р. в яких сторони погодили відомості обсягів робіт на щомісячне технічне обслуговування та ремонт ліфтів станом на 01.01.2008р. та станом на 2009р.

          Вартість робіт згідно з Договором визначена узгодженням сторін на день його укладання складає 11026,17 грн., ПДВ –2205,23 грн. Разом з урахуванням ПДВ –13231,40 грн. (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору в кінці поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Акти складаються у 4-х примірниках. Оформлення акту виконаних робіт замовник здійснює до 25 числа поточного місяця.

Відповідач підписує акти, засвідчує підпис печаткою і у триденний строк повертає примірник актів позивачу (п. 5.2. Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору на підставі підписаних актів замовник оплачує виконані роботи не пізніше 10-го числа наступного місяця.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за Договором, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань за Договором частково розрахувався за виконані роботи, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 576367,04 грн.

З метою досудового вирішення спору, позивачем на адресу відповідача 12.12.2008р. була направлена вимога про сплату заборгованості № 1139 від 11.12.2008р., яку відповідач отримав 15.12.2008р.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на день розгляду справи у суді підтверджується обліковими даними позивача та розрахунком і складає 576367,04 грн.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

          Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт (п. 5.3 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за виконані роботи розрахувався частково з порушенням строків, встановлених в договорі.

          Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За таких умов, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 576367,04 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 97195,45 грн. інфляційних витрат, 17595,00 грн. 3% річних.

Згідно зі ст.. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 97195,45 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 17595,00 грн., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Заперечення відповідача про застосування до вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних спеціального строку позовної давності в один рік не заслуговують на увагу, оскільки спеціальна позовна давність застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Інфляційні та річні не є за своєю правовою природою неустойкою (штрафом, пенею). Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Відтак до стягнення інфляційних та річних застосовуються загальні строки позовної давності.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 77198,15 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання за період прострочення з 2007 року по 2010 рік. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони погодили, що при порушенні строку оплати за виконані роботи, вказаного в п. 5.3 цього договору, замовник сплачує підряднику пеню згідно Закону України № 543-96-Вр від 22.11.96 року у в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд відзначає, так як вірно вказує відповідач, позивач неправомірно здійснив нарахування пені за весь час прострочення виконання зобов’язань з оплати виконаних робіт, тобто з липня 2007р. по лютий 2010р.

Однак, відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

В силу ч. 1 ст.. 233 Господарського кодексу України, у різ якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, враховуючи фінансове становище відповідача суд вважає за необхідне використати право, надане пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України, частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 100,00 грн. У стягненні 77098,15 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, які відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам позивача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 625, 837 ЦК України, ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82 –85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «ЖЕО-110»Голосіївської районної

в м. Києві ради (03028, м. Київ, проспект Науки, 11; код ЄДРПОУ 26408187) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрліфтсервіс»(03093, м. Київ, вул. Бориспільська, 24А, код ЄДРПОУ 05472637) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження 576 367 (п’ятсот сімдесят шість тисяч триста шістдесят сім) грн. 04 коп. суми основного боргу, 97 195 (дев’яносто сім тисяч сто дев’яносто п’ять) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 17 595 (сімнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 00 коп. 3% річних, 100 (сто) грн.. 00 коп. пені та 6 912 (шість тисяч дев’ятсот дванадцять) грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.