Рішення № 10155611, 17.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/18717.06.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Державного підприємства "Еко"

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 114 196,54грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Півень Д.О.- довіреність №Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010;

від відповідача: Руденко В.П.- довіреність №6 від 17.05.2010;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Державного підприємство "Еко" про стягнення 114 196, 54 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.07.2008 року по 01.03.2010 року згідно Договору № 340655 від 01.09.2003р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

З цих підстав, враховуючи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 99 368, 83 грн. –основного боргу, 8 005, 79 грн. –індексу інфляції, 1552,48 грн. –3 % річних, 5269, 44 грн. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –1 141,97 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 12.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.05.2010 року.

В зв’язку з тим, що 24.05.2010 є вихідним днем, судове засідання не відбулося. Судом перенесено розгляд справи на 31.05.2010 року.

31.05.2010 представник позивача у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 17.06.2010.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмовий відзив на позовну заяву в якому вказав про сплату суми основного боргу, на підтвердження чого надав суду платіжні доручення, копії яких залучено до матеріалів справи. В решті позовних вимог просив відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.06.2010 р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 340655 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), згідно умов якого позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі (пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

На підставі п. 2 Додатку 4 до договору відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертати у РВТ).

Відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

Відповідно до умов Договору позивач в період з 01.07.2008 року по 01.03.2010 року поставив відповідачу теплову енергію на суму 162 813, 70 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, табуляграми за звітний період та звітами спожитої теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

В позовній заяві позивач зазначає, що за період з 01.07.2009 року по 01.03.2010 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 99 368, 83 грн.

Однак, як встановлено в ході судового засідання, відповідач частково сплатив позивачу заборгованість у розмірі 99 368, 83 грн. після звернення позивача з позовом у даній справі до суду, що підтверджується платіжними дорученнями № 232 від 25.03.2010, № 332 від 29.04.2010 та № 417 від 28.05.2010, що не заперечується позивачем, таким чином, в частині стягнення основного боргу у розмірі 99 368, 83 грн. провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 8 005, 79 грн. –індексу інфляції, 1552,48 грн. –3 % річних.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника коштів та борги споживачів (населення) і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 8 005, 79 грн. –індексу інфляції, 1552,48 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п 7. Додатка 4 до Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 5269, 44 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 7 Додатка 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 5269, 44 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Еко" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 36-Б, код ЄДРПОУ 32309722) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –8 005 (вісім тисяч п’ять) грн. 79 коп. –індексу інфляції, 1 552 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 48 коп. –3 % річних, 5269 (п’ять тисяч двісті шістдесят дев’ять) 44 грн. –пені, 1 141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 97 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення суми основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення:23.06.2010р