Рішення № 10155609, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/24722.06.10 За позовом          Приватного підприємства "Термінал безпека"

до                    Київського міського медичного коледжу

про                    стягнення 61444,00грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Мацелюх В.А.

від відповідача(присутня) - Половко Н.Ю.-бухгалтер

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Термінал безпека" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Київського міського медичного коледжу 61444,00 заборгованості за Договором про надання послуг охорони об"єкту №91 від 01.03.2008 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору про надання послуг охорони об"єкту №91 від 01.03.2008, укладеного між Приватним підприємством "Термінал безпека" та Київським міським медичним коледжем, останній за отримані послуги не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 19.05.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/247.

У судовому засіданні 22.06.2010 відповідач надав суду пояснення по суті заявлених вимог, з яких випливає, що станні позов визнає повністю.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2008 року Приватне підприємство "Термінал безпека" -Виконавець (далі-Позивач) та Київський міський медичний коледж-Замовник (далі-Відповідач) уклали Договір про надання послуг охорони об"єкту №91 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Відповідач доручає, а Позивач бере на себе зобов"язання щодо забезпечення охорони об"єкту, який знаходиться за адресою:02660, м. Київ, вул. Братиславська,5. Вподальшому між сторонами було укладено аналогічний Договір№91/1 від 01.01.2009(далі -Договір-1), Договір №91/2 від23.03.2009(далі-Договір-2) та Договір №91/3 від 01.05.2009(далі-Договір-3(належним чином засвідчена копія наявна у справі))

Відповідно до п.3.2.(3.3) Договорів оплата за послуги Позивача, відповідно до умов договору складає:6 666,00грн за один місяць роботи,. З квітня 2009 року вартість послуг складає 7560,00грн. за один місяць надання послуг.

На виконання умов Договорів Позивач надав Відповідачу послуги по охороні об"єкту на загальну суму 61 444,00грн.(за період з жовтня 2008-року по вересень 2009року), що підтверджується Актами прийому-здачі виконаних послуг (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідачне розрахувався за отримані послуги в повному обсязі.

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 61 444,00грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526,901Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 61 444,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 18.06.2010рік, підписаного обома сторонами, і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 614,44грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Термінал безпека" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського міського медичного коледжу (02166, м. Київ, вул. Братиславська,5, код ЄДРПОУ 05416136, р/р 35414001001310 в ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Термінал безпека" (02091, м. Київ, Харківське шосе,56, кв.434, код ЄДРПОУ 34648348, р/р 26009052702136 в Печерській філії "Приватбанк", МФО 300711) 61 444(шістдесят одна тисяча чотириста сорок чотири) грн. 00 коп. - основного боргу,614(шістсот чотирнадцять)грн. 44 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.