Рішення № 101549585, 26.11.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2340/21

Провадження № 2/161/1699/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Олексюка А.В.,

при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – Орган опіки та піклування Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, про виселення всіх мешканців із житлового будинку, -

В С Т А Н О В И В:

08.02.2021 ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося в суд з позовом до відповідача про виселення всіх мешканців із житлового будинку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.03.2008 ВАТ АБ «Укргазбанк» (нині правонаступник – ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №28/08-І/02 про надання позичальнику кредиту у сумі 100 000 дол. США на строк з 06.03.2008 по 05.03.2018 під 13.8% річних за користування кредитом. В якості забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором, 06.03.2008 сторони також уклали договір іпотеки №28-08/02 без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І., за №766, відповідно до якого позичальник передав в іпотеку банку об`єкт нерухомого майна, земельну ділянку площею 0,2304 га, к.н. 0722884800:03:001:0394, виділену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с.Струмівка Луцького району Волинської області, яка належить позичальнику. На підставі договору іпотеки до Державного реєстру іпотек було внесено запис про обтяження предмета іпотеки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.06.2013 у справі №161/6920/13-ц позов банку до ОСОБА_1 про стягнення на предмет іпотеки задоволено, вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,2304 га, к.н. 0722884800:03:001:0394, розташовану в с.Струмівка Луцького району Волинської області, яка належить ОСОБА_1 шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Окрім того, заочним рішенням суду від 30.07.2021 у справі №161/8455/13-ц позов банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 53 480,88 дол. США основного боргу та 22 699, 64 грн. пені.

Після набрання законної сили вищевказаними рішеннями суду стягувачем отримано виконавчі листи, однак вказує, що фактичне виконання таких рішень є неможливим у зв`язку із тим, що у 2008-2012 роках ОСОБА_1 на переданій в іпотеку земельній ділянці без відома та згоди банку було збудовано житловий будинок та зареєстровано за собою право власності на нього. Зокрема, відповідачем було зареєстровано у вказаному житловому будинку місце проживання п`яти осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На переконання позивача, на підставі ч.5 ст.5 Закону України «Про іпотеку» збудований іпотекодавцем на іпотечній земельній ділянці житловий будинок вважається предметом іпотеки, а тому іпотекодержатель має законне право одержати задоволення своїх вимог за рахунок цього предмета іпотеки.

Відповідне стягнення на предмет іпотеки позивач вважає неможливим без виселення з цього житлового будинку всіх його мешканців, зокрема і неповнолітніх осіб, за умови наявності згоди на те відповідного органу опіки і піклування.

Зважаючи на вищенаведене позивач просить виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . всіх мешканців: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою суду від 01.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

За згодою представників сторін 23.07.2021 підготовче провадження у справі завершено, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06.10.2021 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – Орган опіки та піклування Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області.

Сторони в судове засідання не з`явились хоча були належним чином повідомлені судом про час, дату та місце розгляду справи.

Представник позивача адвоката Домальчук Р.В. попередньо подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Нагурний Є.П. також подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У зв`язку із неявкою усіх учасників, розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2008 ВАТ АБ «Укргазбанк» (нині правонаступник – ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №28/08-І/02 про надання позичальнику кредиту у сумі 100 000 дол. США на строк з 06.03.2008 по 05.03.2018 під 13.8% річних за користування кредитом, з одночасним іпотечним забезпеченням відповідно до п.2.1 Договору (а.с.7-10).

В якості забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором, 06.03.2008 сторони також уклали Договір іпотеки №28-08/02 без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І., за №766, відповідно до якого позичальник передав в іпотеку банку об`єкт нерухомого майна, земельну ділянку площею 0,2304 га, к.н. 0722884800:03:001:0394, виділену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с.Струмівка Луцького району Волинської області, яка належить позичальнику (а.с. 11-15).

На підставі договору іпотеки до Державного реєстру іпотек 11.06.2010 було внесено запис про обтяження предмета іпотеки (р.н. обтяження – 6736635), що стверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №272328476 від 19.08.2021 (а.с.68-71).

Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.06.2013 у справі №161/6920/13-ц позов банку до ОСОБА_1 про стягнення на предмет іпотеки задоволено, вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,2304 га, к.н. 0722884800:03:001:0394, розташовану в с.Струмівка Луцького району Волинської області, яка належить ОСОБА_1 шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження (а.с.16).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.07.2021 у справі №161/8455/13-ц позов банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 53 480,88 дол. США основного боргу та 22 699, 64 грн. пені (а.с.17).

Приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. в межах виконавчого провадження №30283861 при примусовому виконанні виконавчого листа №161/6920/13-ц виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 09.08.2013, 01.09.2020 винесено постанови про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 , а саме описано та накладено арешт на майно: земельну ділянку 0,2304 га, к.н. 0722884800:03:001:0394, виділену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с.Струмівка Луцького району Волинської області, та житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, заг. площею 230,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-19).

Відповідно копії довідки Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 12.03.2020, та відомостей підрозділу УДМС у Волинській області від 16.02.2021, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.20, 22-26).

За змістом частини першої ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України № 898-IV від 05.06.2003 року «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якого є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихст.12 цього Закону (ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому ст.40 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 Житлового кодексу Української РСР.

В установленій практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22.06.2016 року №6-197цс16, від 21.12.2016 року №6-1731цс16, роз`яснено порядок застосування ст.40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР. Зазначено, що частина другаст.109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №753/12729/15-ц (провадження 314-317цс18).

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), що є предметом іпотеки і придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,2304 га, к.н. 0722884800:03:001:0394, розташовану в с.Струмівка Луцького району Волинської області, на час укладення договору іпотеки вже перебувала у приватній власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №035242, виданого Підгайцівською сільською радою Луцького району Волинської області 04.03.2004 згідно договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В. від 28.02.2004 №966, що підтверджується п.2.2 Договору іпотеки №28-08/02 від 06.03.2008 (а.с.11-15).

Окрім того, згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №272328476 від 19.08.2021, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 27.08.2012 володіє на праві приватної власності житловим будинком (р.н. майна – 37423142), що розташований на вищевказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.68-71).

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_1 предмет іпотеки було набуто задовго до укладення договору іпотеки, а позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів того, що житловий будинок на вказаній земельній ділянці побудований за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №28/08-І/02 від 06.03.2008, суд приходить до висновку про те, що виселення відповідачів з іпотечного житла без одночасного надання таким особам іншого постійного житлового приміщення суперечить вищеописаним вимогам чинного законодавства.

При цьому, в матеріалах позову відсутні відомості про надання відповідачам іншого житлового приміщення, згідно вимог ч.2 ст.109 ЖК Української РСР та ст.ст.39,40 Закону «Про іпотеку».

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Суд констатує, що втручання у право на повагу до житла відповідача буде відповідати Конвенції не лише тоді, коли таке втручання здійснюється згідно із законом, але й якщо для такого втручання існують легітимні цілі, вичерпний перелік яких наведений у пункті другому статті 8 Конвенції. Обґрунтування пропорційності виселення Європейський суд з прав людини вважає обов`язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції (див. mutatis mutandis «Dakus v. Ukraine», № 19957/07, § 50-51, ЄСПЛ від 14 грудня 2017 року).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що передбачених законом підстав для виселення відповідачів із зазначеного житлового будинку без надання їм іншого постійного житла не вбачається, оскільки в іпотеку передано земельну ділянку під даним житловим будинком задовго його побудови, ділянка була набута та, в подальшому, житловий будинок був побудований не за рахунок отриманих від позивача кредитних коштів, при цьому позивач як при зверненні до суду, так і під час розгляду справи в суді не зазначив інше житло, яке має бути надано відповідачам одночасно з виселенням з даного житлового будинку.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду, відповідно до положень ч.1ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідачів не підлягає.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,82,89,247, 263-265,274-279, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – Орган опіки та піклування Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, про виселення всіх мешканців із житлового будинку – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.11.2021.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк