Ухвала суду № 101545248, 01.12.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/4330/21

Провадження №2-з/932/266/21

у х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Лукінової К.С.,

за участю секретаря Іванової А.А.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Проперті Групп» про визнання відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи, визнання недійсним протоколу електронного аукціону, визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав за договором іпотеки, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, заборону володіння та користування, -

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Проперті Групп» про визнання відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи, визнання недійсним протоколу електронного аукціону, визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав за договором іпотеки, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, заборону володіння та користування.

29.11.2021 року до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову в якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири та вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони входу до квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви, ОСОБА_1 вказав, що 19 жовтня 2021 року, представники ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» поза встановленим законом порядком захопили приміщення приватного нотаріуса АДРЕСА_1 . Вибиті вхідні двері, захоплені особисті речі, нотаріальний архів, обладнання, побутова та професійна техніка, меблі і таке інше. Доступу до приміщення наразі не має. До органів національної поліції ним було подано заяву про скоєння злочину. Відповідь на цей час відсутня. Охоронна фірма ТОВ «СОБР ДНІПРО», в порушення умов договору на охорону в односторонньому порядку розірвала з ним договір. 22 жовтня 2021 року він отримав відповідь, в якій ТОВ «СОБР ДНІПРО» повідомило його про те, що 19 жовтня 2021 року право доступу до його квартири було передрано ОСОБА_3 , який є представником ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а договір з ним буде нібито розірвано з 01.11.2021 року. В умовах, що склалися, дії представників ТОВ вже призвели до припинення виконання ним нотаріальних функцій на невизначений строк, що завдасть суттєвої шкоди не тільки його інтересам, але і інтересам держави України та його клієнтів. Будь-яке самовільне виселення або винесення речей тягне за собою грубе порушення діючого законодавства України. В свою чергу, застосування заходів із забезпечення позову може бути гарантією ефективного захисту його прав та інтересів в судовому порядку. Представники ТОВ не вперше вдаються до злочинних дій. Оскільки квартирою, в тому числі нотаріальним архівом, який належить державі, заволодіти з порушенням будь-яких норм діючого законодавства, є підстави вважати, що дана квартира без згоди позивача може бути відчужено на корить третіх осіб, а доступ до нотаріального архіву порушує нотаріальну таємницю, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Підстави для наявності збитків у ТОВ від забезпечення позову відсутні, оскільки в порушення всіх законів вони здійснили захоплення житла. Разом з тим пропонує для зустрічного забезпечення суми в розмірі судового збору за подання ним зазначеного вище позову 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 908,00 грн.

Відповідно до вимог, викладених у ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Отже, з урахуванням вимог вищевказаної статті, суд дійшов висновку про здійснення розгляду заяви без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї документи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Питання забезпечення позову врегульовано у Главі 10 Розділу І ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

При цьому, суд виходить з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, зміст позовних вимог, за якими не може бути вирішено долю майна, на яке просить накласти арешт позивач, їх вжиття щодо нерухомого майна відповідача не вимагає обмеження в користуванні ними, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача може бути обрано спосіб забезпечення позову, що не пов`язаний з позбавленням відповідача та інших осіб права користування цим майном.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів спричинить виникнення складнощів у поновлені прав позивача.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Так, заявником не обґрунтовано захід забезпечення позову та не надано жодного доказу який би підтвердив, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позовних вимог.

Суд звертає увагу, що арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, вказаний спосіб за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном, а також обмежує право користування ним.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих позивачем щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Заявником не доведено та судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо необхідності забезпечення позову, не доведено та не надано жодного доказу, що відповідач має намір або вживає якісь заходи та дії щодо відчуження спірного майна.

Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Ще однією підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову є те, що позивачем не надано суду жодного доказу його реєстрації прав власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що обраний спосіб забезпечення позову не є співмірним заявленим позовним вимогам.

Крім цього, обраний позивачем спосіб забезпечення позову порушить права ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» в повній мірі користуватися належним йому нерухомим майном, зокрема такими як реєструвати договори оренди тощо, та вчиняти інші не пов`язані з відчуженням даного майна дії, що в своїй сукупності може призвести до незворотних наслідків.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично вирішить спір по суті, що є неприпустимим.

Слід зауважити, що про відсутність співмірності заявлених позовних вимог з обраним позивачем способом забезпечення позову свідчать наведені ним підстави позову та їх правова природа.

Враховуючи зазначене, у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 151-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РОДОВІД БАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Проперті Групп» про визнання відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи, визнання недійсним протоколу електронного аукціону, визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав за договором іпотеки, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, заборону володіння та користування - відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя К.С. Лукінова