Рішення № 101544480, 25.10.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11030/21

Провадження № 2/752/6773/21

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 жовтня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

з участі секретаря судового засідання Бондар І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за позовом акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

29 квітня 2021 року позивач АТ «Банк Кредит Дніпро» звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 28 січня 2020 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 22039000283538, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 74 400 грн., а ОСОБА_1 зобов`язувався сплачувати заборгованість за кредитом щомісяця рівними платежами і повернути кредит в строк до 28.01.2025 року, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором.

У порушення умов кредитного договору позичальник з лютого 2020 року перестав виконувати свої зобов`язання перед банком, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, яка згідно з розрахунком, станом на 23.04.2021 року становить 118 631,05 грн., яка складається з:

- 72 476,59 грн залишок строкового кредиту,

- 1 513,73 грн залишок простроченого кредиту,

- 0,01 грн залишок строкових процентів,

- 0,72 грн залишок прострочених відсотків,

- 44640,00 грн залишок прострочених комісій.

За таких підстав, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 118 631,05 грн. та судовий збір в сумі 2 270,00 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 7 травня 2021 року у справі відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

У судове засідання, призначене на 25.10.2021, сторони не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду повідомлялдися належним чином.

Представник позивача - адвокат Лук`яненко К.Г. надіслала до суду заяву, в якій просила слухати справу без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Судова повістка відповідача, яка направлена на зареєстроване місце його проживання, повернута до суду з відміткою поштового відділу зв`язку про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд на підставі статті 280 ЦПК України ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд надходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 28 січня 2020 року на підставі Заяви-згоди №1148974, підписаної відповідачем, між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22039000283538, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 74 400,00 грн. на споживчі потреби, строком на 60 місяців, зі сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредиту з 28.01.2020 по 27.05.2021 - 5% від суми кредиту; з 28.05.2021 по 27.08.2022 - 4% від суми кредиту; з 28.08.2022 по 27.11.2023 - 3%; від суми кредиту, з 28.11.2023 по 28.01.2025 - 1,95% від суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом на строкову заборгованість за кредитом - 0,001% річних та на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0 % річних (а.с. 5,6).

З усіма істотними умовами кредитування відповідач був ознайомлений, що підтверджується його підписом у кредитному договорі, в якому закріплено, зокрема строк договору, строк кредитування, мета отримання кредиту, процента ставка за користування кредитними коштами, порядок повернення кредиту, комісії тощо.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, у пункті 1.1 кредитного договору № 22039000283538 зазначено, що банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користуванням кредитом та комісії, що передбачені договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним кредитом розмірах.

При цьому, у пункті 4 вказаного договору зазначений графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором, відповідно до якого погашення кредиту розраховано на 60 щомісячних платежів, які здійснюються з 28.01.2020 по 28.01.2025 частинами, останній платіж - 3142,25 грн. та включають: погашення суми кредиту; проценти за користуванням кредитом, а також розрахунково-касове обслуговування, тощо.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем надано відповідачеві кредит шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта, що підтверджується виписками по особовому рахунку позичальника, які знаходяться у матеріалах справи (а.с. 12-25).

Судом встановлено, що кредитні кошти в обсязі, визначеному кредитним договором, були надані АТ «Банк Кредит Дніпро» відповідачеві ОСОБА_1 , які він використав у повному обсязі.

У порушення умов Договору, відповідач, свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого, відповідно до розрахунку позивача, станом на 23 квітня 2021 року заборгованість становить 118631,05 грн., яка складається з: 72476,59 грн - залишок строкового кредиту; 1513,73 грн - залишок простроченого кредиту; 0,01 грн - залишок страхових процентів; 0,72 грн - залишок прострочених відсотків; 44 640,00 грн. - залишок прострочених комісій (а.с. 8-11).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

З аналізу норм ст.1048, ч. 2 ст. 1050 ЦК України вбачається, що пред`явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред`явлення до нього позову.

Судом встановлено, що позичальник прострочив сплату кредиту, процентів за користування ним, що надає право кредитодавцю вимагати у позичальника дострокового повернення кредиту, процентів за користування ним та інших платежів.

Позивач реалізував своє право на стягнення усієї заборгованості за кредитним договором № 22039000283538 шляхом пред`явлення позову до суду.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконав всі умови договору належним чином, натомість відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, відтак, доводи позивача не спростовано.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 76-81, 141, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ - 14352406, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32) заборгованості за кредитним договором № 22039000283538 від 28 січня 2020 року у розмірі 118 631,05 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 120 901 (сто двадцять тисяч девятсот одна) гривня 05 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк