Ухвала суду № 101544426, 01.12.2021, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №704/22/20

1-кп/705/496/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі колегії:

головуючого – судді Піньковського Р.В.

суддів Годік Л.В., Гудзенко В.Л.

при секретарі судового засідання Романовій О.М.

за участю: прокурора Прудиуса О.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Божка О.А.

законного представника

малолітньої потерпілої ОСОБА_2

представника малолітньої потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань клопотання прокурора Звенигородської окружної прокуратури Прудиуса О.А. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153, ч.4 ст.152, ч.2 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні колегії суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153, ч.4 ст.152, ч.2 ст.125 КК України.

Відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено на 60 днів, а саме до 03 грудня 2021 року.

Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 03.12.2021 року, прокурор подав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 та просив його задовольнити з наступних підстав.

У клопотанні прокурор посилається на те, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися та є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, у зв`язку з чим його належна процесуальна поведінка може бути забезпечена лише запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.

На думку прокурора, на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України вказує те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого і особливо тяжкого злочинів, об`єктом посягання якого є життя та здоров`я малолітньої дитини, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років; може переховуватися від суду, незаконно впливати на малолітню потерпілу ОСОБА_4 , потерпілу ОСОБА_5 та свідків, які проживають з ним в одному населеному пункті, що надає йому можливість шляхом вмовляння, залякування, вимагати дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань.

Таким чином, підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 відсутні, інший, більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання вказаним ризикам, а його вік, стан здоров`я не перешкоджають перебувати під вартою. Просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , терміном на 60 діб.

Захисник обвинуваченого адвокат Божко О.А. заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що стороною обвинувачення не обґрунтовані ризики, визначені ст. 177 КПК України, а клопотання прокурора має формальний характер, із зазначенням тих самих підстав та обставин для продовження запобіжного заходу, які зазначались в раніше поданих під час судового розгляду клопотаннях при продовженні строку тримання під вартою. Також вважає, що прокурор не навів достатніх доказів того, що його підзахисний зможе ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, а також продовжувати злочинну діяльність. На його думку існування таких ризиків у клопотанні не доведено, а тому вважає вказане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

При цьому, захисник заявив клопотання про заміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби з покладенням на обвинуваченого певних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтримав позицію захисника та заявлене ним клопотання про заміну запобіжного заходу. Заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Крім цього обвинувачений подав окреме клопотання про заміну запобіжного заходу відносно нього з тримання під вартою на домашній арешт.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_6 та представник малолітньої потерпілої – адвокат Діхтяренко М.В., підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому та заперечували проти клопотань обвинуваченого та його захисника про заміну запобіжного заходу.

Заслухавши клопотання прокурора, та врахувавши процесуальну позицію інших учасників судового провадження, дослідивши матеріали судової справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд повинен врахувати наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Разом з цим за приписами ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

В судому засіданні встановлено, що ухвалою колегії суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року було продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03 грудня 2021 року.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів. Кримінальне провадження, в якому ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення, перебуває на стадії судового розгляду.

Станом на 01 грудня 2021 року у зв`язку із заміною складу суду судовий розгляд у кримінальному провадженні за клопотанням обвинуваченого та захисників проводиться спочатку, у судовому засіданні допитана лише одна потерпіла, не допитані малолітня потерпіла та свідки, не досліджені інші докази зі сторони обвинувачення, не допитано обвинуваченого. Вказані обставини позбавляють суд можливості завершити судовий розгляд справи по суті в строк, на який відносно обвинуваченого вже був продовжений запобіжний захід, а саме до 03 грудня 2021 року.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду.

З приводу наявності ризику переховування обвинуваченого від суду, який раніше був врахований судом при вирішенні питання про доцільність продовження відносно обвинуваченого дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що такий ризик не зменшився. Разом із іншими обставинами, наведеними прокурором, суд також враховує, що ОСОБА_1 є мешканцем іншого міста і не має постійного місця проживання в м. Умані. Крім того, судом приймається до уваги, що можлива суворість покарання у виді позбавлення волі, в разі доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні злочинів, може бути розцінена обвинуваченим більш небезпечним ніж переховування та втеча.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Також судом враховується, що будь-яких інших обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі не встановлено та не доведено обвинуваченим та його захисником.

Судом також враховується правова позиція, висловлена Європейським судом з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, згідно з якою зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Тому, на думку суду, у розумінні практики Європейського суду з прав людини хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому звертається увага, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Судом не приймаються до уваги посилання обвинуваченого та його захисника на те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання та роботи, де характеризується позитивно, та раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, оскільки, на думку суду, вказані обставини не зменшують суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , дані обставини не виключають наявних ризиків, а тому не можуть бути підставою для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу.

Крім того, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. В даному випадку на думку суду продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 є виправданим за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе належним чином запобігти ризику, передбаченому ст.177 КПК України, що призведе до неможливості розгляду справи в розумні строки та з`ясування всіх обставин по справі.

При цьому, за наявних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу, а також не вбачає підстав для задоволення клопотань сторони захисту щодо заміни міри запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт.

Таким чином клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає задоволенню оскільки судом встановлена доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, який відраховувати з дня оголошення даної ухвали, а саме, до 29 січня 2022 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Божка О.А. про заміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисниками, прокурором шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим – протягом п`яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захисникам – для відому, та направити начальнику ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання.

Головуючий суддя Р. В. Піньковський

Суддя В.Л.Гудзенко

Суддя Л.С.Годік