Рішення № 101540608, 22.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/9498/12

Провадження № 2/522/4077/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі - продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2012 року до суду надійшов позов заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченої Ю.Б. від 23 квітня 2012 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою від 27 грудня 2012 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у цивільній справі задоволено. Провадження у цивільній справі за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним зупинено до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про виділення частки домоволодіння в натурі.

Ухвалою від 11 квітня 2018 року (суддя Абухін Р.Д.) відновлено провадження та при значений розгляд справи в загальному порядку.

02 липня 2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить:

Визнати договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 01.11.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калинюк О.Б. за реєстровими номерами № 974 та № 978 недійсними.

Визнати договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 30.10.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калинюк О.Б. за реєстровими номерами № 958 та № 968 недійсними.

Визнати договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 04.02.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровим номером № 322 недійсним.

Застосувати наслідки недійсності правочинів, а саме скасувати право власності на житлові будинки й земельні ділянки для їх розміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та поновити право власності на вищевказане нерухоме майно за ОСОБА_3 .

Позивач мотивує вимоги тим, що між АБ «Укргазбанк» в особі Одеської філії АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 13.09.2006 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за реєстровим № 13266, із змінами та доповненнями від 26.07.2007 та від 16.08.2007 року. Відповідно до умов Договору іпотеки, іпотекодавець ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 214/П від 13.09.2006 надав в іпотеку АБ «Укргазбанк» наступне майно: домоволодіння, загальною площею 712,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,2482га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 . На підставі укладеного Договору іпотеки нотаріусом була накладена заборона відчуження 3523 на зазначене домоволодіння за реєстровим номером № 13267, а також заборона № 524 на відчуження земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , 1/ АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , площею 0,2482 га, за реєстровим № 13268. Однак, іпотечне майно за даним договором іпотеки було переоформлено ОСОБА_3 та розділено між ним та ОСОБА_8 і ОСОБА_2 .. Проте, судові рішення на підставі яких було оформлено право власності скасовані.

19 листопада 2018 року адвокат Прощенко Д.В., який представляє інтереси відповідача ОСОБА_3 надав письмовий відзив на позов, в якому зазначає що відчуження житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відбулась в рамках процедури банкротства фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 , що виключає обставини для задоволення позовних вимог.

20 листопада 2018 року представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначає, що договір купівлі-продажу від 04.02.2011 року за № 322 є недійсним, оскільки підстави для набуття права власності ОСОБА_3 на об`єкти нерухомості – іпотечне майно були скасовані судовими рішеннями, з огляду на що вбачається відсутність законних підстав для укладання оспорюваних правочинів – договорів купівлі-продажу, за якими дане майно відчужене ОСОБА_1 .

Ухвалою від 22 січня 2019 року закрито підготовче судове засідання, призначена справа до розгляду по суті.

25 березня 2019 року до суду надійшла заява адвоката Потапчука О.В., який представляє інтереси ОСОБА_6 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року провадження по цивільній справі зупинено до виконання судового доручення іноземним судом.

14.02.2020 року на адресу суду з Міністерства юстиції України надійшла відповідь про неможливість виконання судового доручення у зв`язку із неявкою ОСОБА_5 , у зв`язку із чим необхідно відновити провадження у справі.

Ухвалою від 14 лютого 2020 року провадження у справі відновлено.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримала позовні вимоги по викладеним в позові підставам.

22 листопада 2021 року на електронну адресу суду надійшли заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відкладання розгляду справи без накладання електронного цифрового підпису.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України справа розглянута за відсутність учасників справи, які не з`явились та на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

13 вересня 2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (надалі – Банк) та ОСОБА_3 (далі – Позичальник) укладений кредитний договір № 214/П.

Відповідно п.1.1 Договору Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на споживчі потреби з лімітом 1 000 000,00 доларів США, на строк з 13 вересня 2006 року по 12 вересня 2007 року, а починаючи з 13 вересня 2007 року по 13 вересня 2018 року – невідновлювальну відкличну кредитну лінію з щомісячним графіком погашення, згідно п. 3.3.1, зі сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 11,9 % річних.

В забезпечення зобов`язань за даним договором та згідно з договором Іпотеки від 13.09.2006 року Банком прийнято наступне нерухоме майно:

домоволодіння, загальною площею 712,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_3 на праві власності в частинах: 1/3 – на підставі свідоцтва про право власності 09.06.2004 серії НОМЕР_1 та частині 2/3 на підставі договору дарування частини домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В. від 26.06.2004 за реєстровим № 2976;

земельну ділянку площею 0,2482га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РI № 456657, виданого Одеською міською радою від 31.12.2002, на підставі рішення Одеської міської ради від 28.04.2000 № 1207-ХХІІІ та договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. від 04.12.2002 року за реєстровим номерами № 5384, № 5386

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 стала власником зазначеного нерухомого майна на підставі:

договору купівлі - продажу, укладеного 01.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калинюк О.Б. за реєстровими номерами № 974 та № 978;

договору купівлі - продажу від 30.10.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калинюк О.Б. за реєстровими номерами № 958 та № 968;

договіру купівлі - продажу від 04.02.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровим номером № 322.

При цьому, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2009 року у справі № 2-10570/09 (головуючий суддя Загороднюк В.І.) позов ОСОБА_2 , ОСОБА_8 задоволено в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі (т. 1 а.с. 20 ? 22). Суд вирішив: .

Визнаний недійсним договір дарування земельної ділянки від 4 грудня 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. та зареєстрований в реєстрі за № 5384.

Визнаний недійсним договір дарування земельної ділянки від 4 грудня 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. та зареєстрований в реєстрі за № 5386.

Скасовано державний акт на право приватної власності на землю від 31 грудня 2002 року, виданий ОСОБА_3 Одеською міською радою та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 462/7679.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,0676 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку площею 0,0849 га, що розташована за адресою АДРЕСА_4 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,0957 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначене рішення є підставою для реєстрації та видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0676 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 .

Зазначене рішення є підставою для реєстрації та видачі ОСОБА_8 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0849 га, що розташована за адресою АДРЕСА_4 .

Зазначене рішення є підставою для реєстрації та видачі ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0957 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задоволено частково (т. 2 .а.с. 46 ? 52). Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13 серпня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними, скасування державного акту про право власності на землю, визнання права власності. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 про визнання права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Верховного суду від 6 серпня 2018 року касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року повернута заявнику та вважається неподаною.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Укргазбанк задоволено частково (т. 2 а.с.41 - 45).

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року у частині визнання недійсним договору дарування частини домоволодіння скасовано. Відмовлено ОСОБА_2 і ОСОБА_10 у позові до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частини домоволодіння від 24 червня 2004 року між ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому, 02.07.2009 року ОСОБА_2 і ОСОБА_8 звернулись із позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування від 24.06.2004 року частини домоволодіння по АДРЕСА_2 і визнання за нимим права власності на частину спірного домоволодіння.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.07.2009 року позов задоволено у повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позивачка ОСОБА_8 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.10.2011року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.07.2009 року скасовано і у позові відмовлено.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2013 року відновлено втрачене провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.07.2013 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.07.2009 року, яке було відновлено на підставі рішення цього суду від 30.05.2013 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 12.10.2011 року і ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2012 року скасованні з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

16.12.2014 року ОСОБА_2 і ОСОБА_9 , як правонаступник ОСОБА_8 , уточнили позовну заяву і просили визнати надійсним договір дарування частини домоволодіння від 24.06.2004 року із визнанням за кожним із них права власності на 1\3 частину домоволодіння АДРЕСА_2 з підстав введення відповідачем в оману щодо істотних обставин, а саме: приховування відповідачем факту розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2016 року позов задоволено частково: суд визнав недійсним договір дарування частини домоволодіння від 24.06.2004 року, а в решті позовних вимог відмовив.

В апеляційній скарзі представник публічного акціонерного банка Укргазбанк (далі-Банк) просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі, посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом вимог ст.ст. 229, 230 ЦК України.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2016 року у частині відмови у позові про визнання права власності на частину домоволодіння, позивачі, у встановленому законом порядку, не оскаржили.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 20 лютого 2018 року у справі № 1522/26001/12 (головуючий – суддя Бойчук А.Ю.) у задоволені позову ОСОБА_9 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення частки домоволодіння АДРЕСА_2 в натурі відмовлено. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_9 , ОСОБА_2 за участю третьої особи «Укргазбанк» про виділення частки домоволодіння в натурі відмовлено.

Так, у жовтні 2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_2 звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про виділення частки домоволодіння в натурі.

У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із зустрічним позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи - ПАТ АБ «Укргазбанк», про виділення частки домоволодіння в натурі (т. 1 а.с. 67-68).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_8 було задоволено у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_3 також задоволено у повному обсязі. Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в натурі (в окремий об`єкт нерухомості) належні їм 2/3 частини в домоволодінні АДРЕСА_2 . Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , що складається з: вольєр для собак літера «В» - 12,0 кв.м., будинок садівника літера «Г» - 17,5 кв.м., гараж літера «Б» - 70,0 кв.м., в житловому будинку літера «А» 1-3 – підсобне 22,5 кв.м., 1-10 – кабінет 21,1 кв.м., 1-9 – гардероб 1,9 кв.м., 1-27 – житлова 21, 5 кв.м., 1-26 – гардероб 3,0 кв.м. Визнано за ОСОБА_8 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , що складається з: навіс літера «Д» - 37,0 кв.м., будинок охорони літера «Е» - 9,1 кв.м., в житловому будинку літера «А»: 1-7 – житлова 26,2 кв.м., 1-18 – сауна 5, 6 кв.м., 1-12 – туалет 2,0 кв.м, 1-17 – басейн 124,0 кв.м., 1-32 – підсобне 3,4 кв.м., 1-31 – гардероб – 8,2 кв.м., 1-33 – котельна 9,0 кв.м. Виділено ОСОБА_3 в натурі (в окремий об`єкт нерухомості) належну йому 1/3 частину в домоволодінні АДРЕСА_2 . Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 , яке складається з: житлового будинку літера «А» з: 1-4 – санвузол 3,0 кв.м., 1-1 – коридор 15, 5 кв.м., 1-6 – кухня 20,8 кв.м., 1-14 – гардероб 5,0 кв.м., 1-13 – житлова 16,2 кв.м., 1-4а – коридор 17,5 кв.м., 1-12 – санвузол 5,3к.в.м, 1-10а – коридор 20,9 кв.м., 1-29 – коридор 15,6 кв.м., 1-30 – санвузол 13,7 кв.м., 1-5а – підсобне 53,3 кв.м., 1-1а – коридор 15,0 кв.м., 1-2а – домашній кінотеатр 47,8 кв.м., 1-16 – вітальня61,8 кв.м., 1-5а – коридор 6,7 кв.м., 1-8 – передпокій 16,3 кв.м., 1-15 кухня 31,2 кв.м., 1-28 – житлова 34,2 кв.м., 1-9а – коридор 21,0 кв.м., 1-25 – санвузол 3,2 кв.м., 1-24 – підсобне 12,9 кв.м., 1-21 – житлова 24,8 кв.м., 1-23 – вбудована шафа 1,1 кв.м., 1-22 – вбудована шафа 1,2 кв.м..

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2011 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2009 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір по 283,33 гривні з кожного та витрати на ІТЗ розгляду справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 03 жовтня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_9 було задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2011 року скасовані. Справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_9 , ОСОБА_2 було відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 також відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольно частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2018 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_9 , ОСОБА_2 (за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк») про виділення частки домоволодіння в натурі відмовлено.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Також кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15 і частина 1 статті 16 ЦК України).

Цивільним кодексом України закріплено підхід, за якого оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Суд визнає оспорюваний правочин недійсним, якщо одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, установлених законом (частина 3 статті 215 ЦК України). Проте оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім`я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов`язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлено законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду. Нікчемний правочин не змінює та не припиняє цивільних прав й обов`язків. У разі якщо виник спір щодо правових наслідків, викликаних недійсним правочином, суд, перевіривши всі факти, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У постанові ВС у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 р. у справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа... покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Отже, Верховний Суд зробив висновок, що, для того щоб суд визнав оспорюваний правочин недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; установлення того, чи порушується суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду; чи були наявні підстави вважати оспорюваний правочин недійсним та чи має місце порушення цивільних прав й інтересів особи, яка пред`являє позов, що має бути встановлено саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Як встановлено судами, на час укладення договорів купівлі-продажу від 01.11.2010 року за реєстровими номерами № 974 та № 978, від 30.10.2010 року, за реєстровими номерами № 958 та № 968; від 04.02.2011 року за реєстровим номером № 322, вказане нерухоме майно відчужено на підставі судових рішень, які в подальшому скасовані.

Суд не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_3 що відчуження житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відбулась в рамках процедури банкротства фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 оскільки судові рішення які були підставою для набуття права власності за останнім на об`єкти нерухомості – іпотечне майно були скасовані, з огляду на що вбачається відсутність законних підстав для укладання оспорюваних правочинів – договорів купівлі-продажу, за якими дане майно відчужене ОСОБА_1 .

Отже, відпали підстави для набуття права власності за судовими рішеннями та наявні порушення цивільних прав та інтересів ПАТ АБ «Укргазбанк», тому необхідно визнати оспорювані правочини недійсними.

Щодо вимог про застосування наслідків недійсності правочинів, а саме скасувати право власності на житлові будинки й земельні ділянки для їх розміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та поновити право власності на вищевказане нерухоме майно за ОСОБА_3 .

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом для застосування до спірних правовідносин, тому у задоволені цих вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 6 ? 13, 258, 259, 263 ? 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним задовольнити частково.

Визнати договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 01.11.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калинюк О.Б. за реєстровими номерами № 974 та № 978 недійсними.

Визнати договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 30.10.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калинюк О.Б. за реєстровими номерами № 958 та № 968 недійсними.

Визнати договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 04.02.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровим номером № 322 недійсним.

В задоволені решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 01 грудня 2021 року.

Суддя Р.Д. Абухін

22.11.2021