Ухвала суду № 101540601, 30.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/15438/21

Провадження №1-кп/522/2345/21

УХВАЛА

30 листопада 2021 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Тончевої П.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в режимі відеоконференції обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22016160000000357 від 13.10.2016 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 201 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Купріної І.В.,

захисника Рачука М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси з Одеської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22016160000000357 від 13.10.2016 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 201 КК України.

Відповідно до обвинувального акту №22016160000000357 від 13.10.2016 року, досудовим розслідуванням встановлено, що 02.05.2019 року о 20 годині 31 хвилині, ОСОБА_1 з використанням свого особистого облікового запису « ОСОБА_1 » (Інтернет-адреса особистої сторінки: ІНФОРМАЦІЯ_2 на Інтернет-ресурсі «OLX», який надає послуги з розміщення оголошень з купівлі та продажу товарів та послуг, розмістив на вказаному Інтернет-ресурсі повідомлення щодо продажу старовинних монет та предметів у кількості 38 штук (Інтернет-адреса оголошення: ІНФОРМАЦІЯ_3), які перебували у його володінні.

В подальшому, у першій половині травня 2019 року (точні дата, час та обставини не встановлені), в ході спілкування засобами електронного зв`язку з невстановленою досудовим розслідуванням особою, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про порядок переміщення культурних цінностей через митний кордон України, а також необхідність отримання для цього свідоцтва встановленого зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей, погодився на пропозицію вказаної невстановленої особи щодо переміщення культурних цінностей через митний кордон України в Республіку Молдову засобами поштового зв`язку. У цей же період часу у ОСОБА_1 виник умисел на контрабанду культурних цінностей, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 14.05.2019 (точний час не встановлений) ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з метою ускладнення виявлення в ході митного контролю, здійснив приховування культурних цінностей - 27 монет-дельфінів давньогрецького міста-держави Ольвії V-IV ст. до н.е., серед інших металевих предметів - старовинних монет, наконечників стріл, збройної хрестовини, загальною кількістю 38 предметів, які помістив у декілька шарів плівки та картонну коробку - пакування міжнародного поштового відправлення (бандеролі), зазначивши на ній в якості відправника «ОСОБА_1» (DNIPRO, 49108, UKRAINE), в якості одержувача - «ОСОБА_2» (АДРЕСА_3).

Зазначені 27 монет-дельфінів давньогрецького міста-держави Ольвії V-IV ст. до н.е. є колекцією культурних цінностей, які зібрані разом та становлять наукову цінність.

В подальшому, 17.05.2019, о 08 годині 52 хвилин, ОСОБА_1 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на контрабандне переміщення культурних цінностей через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді порушення встановленого порядку переміщення культурних цінностей через митний кордон України, перебуваючи у відділенні АТ «Укрпошта» № 108, розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Байкальська, 82, здав оператору поштового зв`язку для відправлення до Республіки Молдови на адресу «ОСОБА_2» (АДРЕСА_3) міжнародне поштове відправлення (бандероль), в якому завідомо для нього знаходились культурні цінності - 27 монет-дельфінів давньогрецького міста-держави Ольвії V-IV ст. до н.е., і якому оператором поштового зв`язку присвоєно номер: RC491463908UA. При цьому, ОСОБА_1 свідоцтва встановленого зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) вказаних культурних цінностей у встановленому законом порядку не одержав і митному органу та/або оператору поштового зв`язку не надав, про вміст міжнародного поштового відправлення не зазначив, митному органу і оператору поштового зв`язку не повідомив, переміщувані до Республіки Молдови культурні цінності у встановленому законом порядку при здійснені митного контролю не задекларував.

Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для переміщення культурних цінностей через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Однак, дії ОСОБА_1 з незаконного переміщення культурних цінностей через митний кордон України з приховуванням від митного контролю не були закінчені з причин, які не залежали від його волі, оскільки 21.05.2019 в цеху обробки міжнародної пошти Одеської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», в зоні діяльності митного поста «Одеса-спеціалізований» Південної митниці Державної фіскальної служби України, в ході митного контролю міжнародного поштового відправлення № RC491463908UA було виявлено не задекларовані до митного оформлення 27 монет-дельфінів давньогрецького міста-держави Ольвії V-IV ст. до н.е., які переміщувались через митний кордон України до Республіки Молдови з приховуванням від митного контролю.

У зв`язку з викладеними фактичними обставинами громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, за ознаками: закінчений замах на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей.

10.08.2021 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Одеської обласної прокуратури Купріною І.В. та підозрюваним ОСОБА_1 , у присутності захисника Рачука М.М., за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди, ОСОБА_1 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України.

Вказаною угодою сторони погодились на призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

Крім того, сторони домовились про застосування ст. 75 КК України та узгодили звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. Сторони угоди згодні на встановлення судом іспитового строку відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 КК України тривалістю від 1 до 3 років.

Підставами, якими керувались сторони при досягненні згоди щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, є наявність обставин, які згідно з положеннями ст. 66 КК України, визнаються та можуть бути враховані судом як обставини, що пом`якшують покарання, а саме:

1) щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

2) раніше не судимий.

Крім того, ОСОБА_1 зобов`язався сплатити в повному обсязі судові витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні, які становлять 32430,80 грн. і складаються з витрат:

- на проведення експертизи матеріалів і сплавів № 156-Ф від 07.08.2019 Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (Реквізити: УК у м.Одесі /Малиновський р-н/24060300, р/р 31118115015007, код ЄДРПОУ 38016923, банк Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, за кодом класифікації доходів бюджету 2406300 «Інші надходження» по Одеській області) - 6280,40 грн.;

- на проведення судової мистецтвознавчої експертизи № 19-5179 від 06.11.2020 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - 26150,40 грн.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Купріна І.В. просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 10.08.2021 року між нею та ОСОБА_1 ..

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 беззастережно в повній мірі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, щиро розкаявся, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та прокурором Купріною І.В. від 10.08.2021 року, наслідки укладення та затвердження якої, а також вид покарання, яке буде застосовано до нього, йому зрозумілі.

Захисник обвинуваченого - адвокат Рачук М.М. також просить затвердити надану суду угоду про визнання винуватості, оскільки така відповідає вимогам КПК України.

Заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши зміст укладеної угоди суд вважає за необхідне відмовити в її затвердженні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходив з того, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України, угода не є обов`язковою для суду.

Так, відповідно до змісту укладеної угоди дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, при цьому сторони домовились про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

Крім того, сторони домовились про застосування ст. 75 КК України та узгодили звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. Сторони угоди згодні на встановлення судом іспитового строку відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 КК України тривалістю від 1 до 3 років.

При цьому, сторони врахували ступінь тяжкості вчиненого злочину (тяжкий злочин), особу винного, який раніше не судимий, відсутність обтяжуючих обставин та наявність пом`якшуючих обставин, а саме:

1) щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

2) раніше не судимий.

Злочин, вину у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав, є тяжким злочином, санкцією ч. 1 ст. 201 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, інших альтернативних покарань не передбачено.

Судом встановлено, що подана на затвердження угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті, що передбачені в угоді.

В той же час в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості не зазначено, в чому саме проявилось щире каяття та активне сприяння ОСОБА_1 у розкритті злочину, хоча такі обставини зазначені як пом`якшуючі обвинуваченому покарання.

Крім того, з посиланням на положення ст. 66 КК України, в угоді про визнання винуватості у якості пом`якшуючої обставини зазначено про відсутність судимостей у ОСОБА_1 , однак ч. 1 ст. 66 КК України не передбачено такої пом`якшуючої обставини як відсутність у особи судимостей та яка може бути визнана такою лише судом при призначенні покарання.

Також суд вважає, що умови угоди суперечать вимогам КК України, зокрема в частині запропонованого суду покарання для призначення обвинуваченому, яке не відповідає тяжкості злочину та особі винного, а відтак умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Окрім викладеного вище, суд зазначає, що при укладенні угоди про визнання винуватості ОСОБА_1 зобов`язався сплатити в повному обсязі судові витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні, які становлять 32430,80 грн. і складаються з витрат:

- на проведення експертизи матеріалів і сплавів № 156-Ф від 07.08.2019 Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (Реквізити: УК у м.Одесі /Малиновський р-н/24060300, р/р 31118115015007, код ЄДРПОУ 38016923, банк Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, за кодом класифікації доходів бюджету 2406300 «Інші надходження» по Одеській області) - 6280,40 грн.;

- на проведення судової мистецтвознавчої експертизи № 19-5179 від 06.11.2020 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - 26150,40 грн.

Однак, 19.10.2021 року підозрюваний ОСОБА_1 надав до суду заяву в порядку ст.119 КПК України, у якій повідомив суд про неможливість сплати в повному обсязі судових витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні та просив зменшити їх суму чи розстрочити їх виплату, яку суд розцінює як неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що жодних правових підстав для затвердження зазначеної вище угоди про визнання винуватості на даний час не має.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Таким чином, з вказаного положення законодавства вбачається, що у разі відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості у підготовчому засіданні, суд безальтернативно зобов`язаний повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.

Частиною 4 ст. 314 КПК України встановлено, що в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Положеннями ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Таким чином, апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції за результатами підготовчого судового засідання про відмову в затвердженні угоди та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування законом не передбачено, що також підтверджується висновком Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 01.04.2021 року у справі № 760/21355/20.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 372, 376, 469, 471, 474 КПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості від 10.08.2021 року, укладеної між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Одеської обласної прокуратури Купріною І.В. та підозрюваним ОСОБА_1 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №22016160000000357 від 13.10.2016 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 201 КК України.

Кримінальне провадження №22016160000000357 від 13.10.2016 року повернути прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення, визначені ч. 1 ст. 392 КПК України. Повторне звернення з угодою у цьому кримінальному провадженні не допускається

Суддя Л.С. Єршова