Рішення № 101523076, 15.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Справа № 280/6199/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.

представників:

позивача - Риков В.Ю.,

відповідача - Андрусенко В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (вул. Скворцова, буд. 236, м. Запоріжжя, 69106) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (далі – позивач, ТОВ «Альбакор») до Одеської митниці ДМС (далі – відповідач, Одеська митниця ДМС), в якій позивач, після уточнення позовних вимог, просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2021/000014/2 від 29.01.2021 Одеської митниці ДМС України;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2021/00019 від 23.01.2021 Одеської митниці ДМС України.

Крім того, просить присудити сплачений судовий збір на користь позивача в розмірі 4540,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що для здійснення митного оформлення товару ним було подано митну декларацію до п/п «Чорноморський рибний порт ВМО №4 м/п «Чорноморський» Одеської митниці ДМС. Проте, митний орган дійшов висновку, що документи, надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. У зв`язку з цим відповідач витребував додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення. 29.01.2021 ТОВ «Альбакор» надав Одеській митниці ДМС витребувані документи, проте того ж дня відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500110/2021/000014/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500110/2021/00019. Позивач не згоден з прийнятим рішенням, оскільки вважає, що ним надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, що відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними - не всі виявлені розбіжності стосувалися розрахунку митної вартості. Додатково витребувані документи були надані, й вони мали всі необхідні дані та повністю пояснювали виявлені розбіжності. Між тим, Одеською митницею ДМС не було зазначено, які саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, але було прийнято оскаржувані рішення й картку відмови. Просить визнати протиправними та скасувати вищезазначене рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Ухвалою від 26.07.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

09.09.2021 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

В період з 11.09.2021 по 10.09.2021 суддя перебував у відпустці.

Ухвалою від 13.09.2021 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 07.10.2021.

У підготовче засідання 07.10.2021 представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив. Станом на 07.10.2021 від відповідача до суду не надходило будь-яких заяв чи клопотань.

Підготовче засідання проведене за відсутності представника відповідача.

Протокольною ухвалою від 07.10.2021 було закрите підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.10.2021.

Після закінчення підготовчого засідання 07.10.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 08.10.2021 клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволене.

25.10.2021 судове засідання в режимі відеоконференції не відбулось через технічні проблеми (переривався сигнал).

Протокольною ухвалою від 25.10.2021 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.11.2021.

12.11.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 15.11.2021 клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволене.

У судовому засіданні, представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України, Одеська митниця МК дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. З огляду на це, декларанту була пред`явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Вказує, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДМС разом з митною декларацією (МД) №500110/2021/002053 від 26.01.2021, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття Одеською митницею ДМС рішень про коригування митної вартістю товарів та відмови митним органом у митному оформлені товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Просив відмовити у задоволенні позову.

Сторони під час розгляду справи, у судовому засіданні, повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 15.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

Між позивачем (Покупець) та Джей Пи Клаусен енд Ко, А/С (Постачальник) укладено Контракт №5 А/2017 J від 09.03.2017 на поставку замороженої чи охолодженої риби різних видів та морепродукти (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж – морожена південна путасу (далі - товар).

Згідно Інвойсу постачальника від 14.11.2020 №228233 товар постачався за ціною 1,20 доларів США за кг, на умовах CIF м. Чорноморськ, Україна.

Для здійснення митного оформлення товару 26.01.2021 позивачем по електронній системі до п/п «Чорноморський рибний порт ВМО №4 м/п «Чорноморський» було подано митну декларацію по формі МД-2 (реєстраційний номер митниці UA500110/2021/002053), довідковий №18245 (згідно графи 7 МД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 912 136.61гривень (тобто 33.80 грн або 1.20 доларів США за 1 кг)

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч. 10 ст. 58 МК України включає вартість товару згідно рахунків – 912136,61 грн. (32383,74 доларів США х 28,1665 курс), інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були подані наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №5 А/2017 J від 09.03.2017;

- проформа-інвойс від 24.09.2020 №228233;

- сертифікат якості від 10.11.2020 №228233;

- інвойс від 14.11.2020 №228233;

- домашній коносамент від 14.11.2020 №607278962;

- навантажувальний документ від 25.01.2021 №60;

- міжнародний ветеринарний сертифікат від 12.11.2020 №NZL2020/FEL92/74;

- сертифікат про походження товару від 01.12.2020 №SEL_20/074;

- банківський платіжний документ, що стосується Товару від 05.01.2021 №512138;

- страховий поліс від 14.11.2020 №1710204000255;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. від 26.01.2021 №6510054;

- лист J.P. Klausen &Klausen &Co A/S від 14.11.2020;

- лист «Maersk» №378 від 08.01.2021;

- лист № 6 від 12.01.2021;

Разом з тим, 26.01.2021 по вказаній вище електронній системі надійшло повідомлення від митниці декларанту про те, що згідно вимог п.3. ст. 53 Митного кодексу України позивачу необхідно надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2) каталоги, прейскуранти, специфікації, 3) копію митної декларації країни відправлення, 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

29.01.2021 позивач надав відповідачу наявні додаткові документи, а саме:

- лист позивача №06/02-06 від 29.01.2021 щодо відсутності договорів з третіми особами, сплати комісійних та посередницьких послуг;

- лист від J.P Сlausen & Co. A/S від 28.01.2020 з випискою з бухгалтерського обліку;

-платіжні доручення №20102018 від 20.10.2020, №5102040 від 05.10.2020, №512138 від 05.01.2021;

- прас-лист від 22.09.2020 з посиланням на каталог, асортимент та сезонність вилову https: www.jpklausen.com/our-products/season-calendar

- лист від J.P Сlausen & Co. A/S від 14.11.2020, щодо причин не складання експертної декларації;

- висновок про вартість характеристики товару - цінова експертиза від Запорізької Торгово-промислової палати №ОИ-7154 від 28.01.2020;

- лист про цінову інформацію від Асоціації Українських імпортерів риби та морепродуктів №27/0423 від 27.04.2020;

- розрахунок ціни калькуляції від 14.11.2020.

Під час аналізу додатково наданих документів, що підтверджують заявлену митну вартість митним органом встановлено, що позивачем не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України та не спростовані наявні розбіжності в документах, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДМС разом з митною декларацією №UA 500110/2021/002053 від 26.01.2021, містились розбіжності та були відсутні всі документи, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, відповідачем, за допомогою інформації, отриманої за результатами митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАСІС) АСМО «Інспекторат» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений час, є більш та становить 1,435 доларів США , ніж заявлено позивачем 1,20 доларів США.

У зв`язку із вказаним, відповідачем 29 січня 2021 року, прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500110/2021/000014/2 від 29.01.2021 (далі - Рішення), в зв`язку з тим, що надані документи містять розбіжності. На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 1,4350 доларів США за 1 кг товару.

На підставі даного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500110/2021/00019 від 29.01.2021.

30 січня 2021 року на підставі рішення митного органу позивач оформив нову МД по формі МД-2 №UA 500110/2021/002308, сплативши митні платежі згідно із заявленою позивачем митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем, шляхом грошової застави у розмірі 35758,86 гривень, про що зазначено в графі 47 МД (під кодом «55»).

Таким чином, товар випущено у вільний обіг за МД-2 №UA 500110/2021/002308 від 30 січня 2021 року.

Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості, карткою відмови ТОВ «Альбакор» звернувся до суду із вимогою про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, МК України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Підпунктом 1 ч. 1 ст. 57 (Глави 9) МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Всі перелічені документи були надані позивачем.

В той же час відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Треба звернути увагу, що аналіз даної норми, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію відповідача при перевірці митної вартості імпортованих товарів, дає підстави зробити висновок, що зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Не зважаючи на те, що не всі зазначені розбіжності стосувалися розрахунку митної вартості, додаткові витребувані документи були надані позивачем і на думку позивача надані додаткові документи мають всі необхідні дані та повністю пояснюють виявлені відповідачем розбіжності зазначені ним в рішенні.

Так, відповідач зазначив наступні розбіжності: «до ціни має бути додана така складова, як ціна упаковки» . Позивач надав контракт №5 А/2017 J від 09.03.2017, де в п. 4.2 та п. 5.1 зазначено, що до ціни товару включено вартість упаковки.

Також відповідач зазначив, що «до ціни має бути додана така складова, як витрати на навантаження в порту відвантаження». Позивач надав Інвойс від 14.11.2020 №228233 де зазначено, що поставка Товару здійснювалась умовах CIF м. Чорноморськ, Україна. Згідно умови CIF Інкотермс в редакції 2010 (п. 1.3. Контракту) Продавець виконав поставку, коли товар, перейшов через поручні судна на борт судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний сплатити всі витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в порт призначення, а ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які інші додаткові витрати, переходять від продавця до покупця після розміщення товару на борту судна порту відвантаження.

Крім того, відповідач зазначив, що «Страховий поліс, значно перевищує суму інвойсу» Позивач надав контракт №5 А/2017 J від 09.03.2017, де в п. 1.6 зазначено, що позивач повинен застрахувати товар на 110% його вартості.

Також відповідач зазначив, що «не надано митну декларації країни відправлення». Однак, позивач надав лист постачальника від 14.11.2020 з поясненнями, що не може надати експертну декларацію, у зв`язку з тим, що зазначене відвантаження проводилася з Нової Зеландії, не з Данії.

Відповідно до приписів ч.6 та ч.7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

В прийнятому відповідачем Рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено висновок відповідача, що основний метод визначення митної вартості товарів не може бути застосовано тому, що подані документи містять розбіжності та неточності.

Однак митним органом не зазначено які ж саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, адже на кожний пункт запиту додаткових документів відповідні наявні документи були надані.

Проте, суд вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.

Одеська митниці ДМС не обґрунтувала того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного суду України від 11.09.2012 (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі №826/3120/16, від 14.11.2019 у справі №814/264/16 тощо).

Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».

Вищезазначені обов`язки митним органом виконані не були. Докази іншого матеріали справи не містять.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд дійшов висновку, що позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі була Одеська митниця ДМС то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, які документально підтверджені у сумі 4540,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (вул. Скворцова, буд. 236, м. Запоріжжя, 69106) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2021/000014/2 від 29.01.2021 Одеської митниці Держмитслужби.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2021/00019 від 29.01.2021 Одеської митниці Держмитслужби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» судовий збір у сумі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.11.2021.

Суддя Р.В. Кисіль