Рішення № 101519164, 23.11.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/4099/21Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Чупрун М.М. розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/4099/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Кіцманська багато профільна лікарня інтенсивного лікування»

про стягнення заборгованості в сумі 275 286,59 грн.

представники сторін:

від позивача – Цимбалюк А.І. – представник.

від відповідача – не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулося з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Кіцманська багато профільна лікарня інтенсивного лікування» про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 189/16 від 23.11.2020 р. в сумі 275 286,59 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 23.11.2020 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 189/16, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання продати відповідачу товар (електричну енергію) в обсягах, що визначені договором, а відповідач в свою чергу зобов`язався прийняти і оплатити вартість отриманого товару.

Свої зобов`язання відповідач щодо оплати отриманої електричної енергії у січні 2021 року не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 275 286,59 грн.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.10.2021 р. справу № 926/4099/21 передано судді Миронюку С.О.

Ухвалою суду 08.10.2021 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.11.2021 р.

Ухвалою суду від 02.11.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.11.2021 р.

17.11.2021 р. відповідач через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав відзив на позов в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.11.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

За змістом п. 19 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд здійснює дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Частиною 3 статі 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку п. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Нез`явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору, тобто справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 429 від 14.06.2018 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання універсальної послуги на закріпленій території, затверджених постановою НКРЕКП № 1268 від 26.10.2018 р., ТзОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" є постачальником універсальної послуги на території Чернівецької області.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (надалі Правила).

Так, пунктом 1.2.7 Правил встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

23.11.2020 р. року між сторонами укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 189/16, згідно з умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” (постачальник) продає електричну енергію Комунальному некомерційному підприємству «Кіцманська багато профільна лікарня інтенсивного лікування» (споживач) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору, та/або в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору. Прогнозовані обсяги постачання електроенергії визначаються в додатку 3 до цього Договору - договірні величини споживання електричної енергії.

В розділі 5 Договору сторони обумовили ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії, де передбачено, що споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.1. Договору). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.4. Договору). Розрахунки споживача здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. (5.5. Договору).

Відповідно пп. 1 п. 6.2. Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії.

Договір укладено на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п. 13.1. Договору).

Суд відмічає, що на день розгляду спору, докази визнання правочину у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Як видно з доданих до позовної заяви документів, позивач надіслав відповідачеві два акти прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії, і два рахунки на оплату спожитої електричної енергії:

1) Акт від 31.01.2021 р. прийняття-передавання електроенергії у кількості 111691 кВт.г на загальну суму 252501,64 грн. і рахунок на оплату № 2723 від 31.01.2021 р.;

2) Акт від 28.02.2021 р. в якому зафіксовано різницю прогнозованої та фактичної ОРЦ на загальну суму 22784,95 грн. і рахунок на оплату № 7792 від 28.02.2021 р.

Указані акти відповідач залишив без реагування, вартість спожитої у січні 2021 року електричної енергії на загальну суму 275286,59 грн. (252501,64 грн. + 22784,95 грн.) позивачеві не сплатив.

На запит № 7995 від 30.06.2021 до АТ "Чернівціобленерго" як Оператора системи розподілу електричної енергії на території Чернівецької області останній листом № 2/3419 від 02.07.2021 надав позивачеві звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) Комунального некомерційного підприємства «Кіцманська багато профільна лікарня інтенсивного лікування» за січень 2021 р.

Даними документами підтверджується споживання відповідачем електричної енергії у січні 2021 року в кількості 111691 кВт.г.

У відзиві на позовну заяву від 17.11.2021 відповідач визнав заборгованість перед позивачем по оплаті вартості електричної енергії на суму 275286,59 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України "Про ринок електричної енергії (далі - Закон), який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником, постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами, умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з частиною 11 цієї статті Закону Регулятор (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, п. 72 ст. 1 Закону) затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону установлено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

За визначенням пункту 93 статті 1 Закону універсальна послуга - це постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України;

У відповідності до частин 1, 4 статті 63 Закону універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.

За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви позивачем сплачено 4129,30 грн. судового збору згідно Платіжного доручення № 1630 від 28.09.2021 р. З огляду на зазначене та приписи ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи визнання відповідачем позовних вимог у підготовчому провадженні, суд дійшов висновку, що 50 відсотків сплаченої при поданні позову суми судового збору в розмірі 2064,65 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Кіцманські багато профільна лікарня інтенсивного лікування» (59300, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 1, код 02005680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58000, м. Чернівці, вул. Л.Українки, 5, код 42102122) заборгованість в сумі 275 286,59 грн. та судовий збір в сумі 2064,65 грн.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58000, м. Чернівці, вул. Л.Українки, 5, код 42102122) з Державного бюджету України 2064,65 грн. судового збору, оплаченого згідно Платіжного доручення № 1630 від 28.09.2021 р.

4. З набранням рішення законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2021 року.

Суддя С.О. Миронюк