Ухвала суду № 101519165, 01.12.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

01 грудня 2021 року Справа № 926/3403/21

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Марущака І.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570)

до Селянського (фермерського) господарства «Земля Буковини» (60415, Чернівецька обл., Чернівецький район, с. Молодія, код ЄДРПОУ 31248879)

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 114 302,48 грн,

без виклику представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебувала справа №926/3403/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до Селянського (фермерського) господарства «Земля Буковини» про стягнення 114 302,48 грн грошових коштів, з яких 9240,18 грн – інфляційних втрат, 48% річних в сумі 21120,23 грн, 15832,46 грн пені та 68109,61 грн штрафу за порушення умов договору поставки №03/05-1 від 03.05.2018.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.11.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Земля Буковини» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» за договором поставки №03/05-1 від 03.05.2018 6336,07 грн 48% річних, 4749,74 грн пені, 20432,88 грн штрафу, а також 470,59 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

30 листопада 2021 від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 575,93 грн. До заяви додано докази понесених витрат.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» про ухвалення додаткового рішення у справі №926/3403/21, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 ГПК України).

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як убачається з матеріалів справи, при поданні позову позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якому зазначені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн.

У позові також зазначено, що за наслідками вчинення необхідних у справі дій, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України буде надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання позивачу правничої допомоги. Для встановлення судом розміру витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, відповідні докази будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду шляхом подання суду відповідної заяви.

При цьому, суд не розцінює зазначену в позові заяву позивача як таку, що подана позивачем на виконання ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки в ній фактично здійснено цитування статті процесуального закону. З даного формулювання суд не міг прийти до однозначного висновку, що позивачем докази здійснених ним витрат, необхідних для надання позивачу правничої допомоги будуть надані після оголошення вступної та резолютивної частини рішення та відповідно є необхідність призначення судового засідання відповідно до вимог статті 221 Господарського процесуального кодексу ( в судових засіданнях представником позивача таких клопотань також не заявлялося.

Разом з тим, до позову і в подальшому під час розгляду справи позивачем не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та на виконання ч.8 ст.129 ГПК України не подано заяву про те, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, отже судом в нарадчій кімнаті при прийнятті вступної та резолютивної частини рішення вирішувалось питання розподілу судових витрат в тому числі судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України: «Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог».

Зазначена стаття міститься у параграфі 4 глави 6 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України «Судові дебати та ухвалення рішення».

При цьому конструкція ч.ч. 1,2 ст. 221 ГПК України не передбачає дискреційних повноважень суду з даного питання.

Відтак за наявності відповідної заяви суд при ухваленні рішення в нарадчій кімнаті мав вирішити питання про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.11.2021 позов задоволено частково, стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Земля Буковини» на користь позивача за договором поставки №03/05-1 від 03.05.2018 6336,07 грн 48% річних, 4749,74 грн пені, 20432,88 грн штрафу, а також 470,59 грн витрат зі сплати судового збору.

Згідно мотивувальної частини рішення: «VІ. Розподіл судових витрат. Разом з тим, до позову і в подальшому під час розгляду справи позивачем не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та на виконання ч.8 ст.129 ГПК України не подано заяву про те, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За таких обставин у стягненні заявлених позивачем витрати на професійну правничу допомогу необхідно відмовити».

Отже, судом у рішенні відмовлено позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з тим, що ним не подано докази понесення таких витрат та не подано заяву про надання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд також зауважує, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ГПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 11, 13, 14, 15 ГПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні господарського спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін та час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (частина перша статті 161 ГПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Враховуючи вищевикладене, оскільки суд у рішенні від 19.11.2021 суд вирішив питання про судові витрати (відмовлено позивачу у стягненні витрат на правову допомогу), підстав для ухвалення додаткового рішення немає.

При цьому, суд звертає увагу, що частинами 5 та 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості зазначення у резолютивній частині рішення висновку про відмову у розподілі судових витрат. Зважаючи на це, така відмова викладена у мотивувальній частині рішення (VІ. Розподіл судових витрат).

За таких обставин у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» про ухвалення додаткового рішення необхідно відмовити.

Керуючись статтями 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» про ухвалення додаткового рішення у справі № 926/3403/21.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в порядку та строк, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 01.12.2021 року.

Суддя І.В. Марущак