Ухвала суду № 101505209, 30.11.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14271/21

2/357/5167/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2021 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із цивільним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Позов мотивує тим, що з 30 вересня 2006 року по 24 вересня 2021 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбу, від якого мають трьох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час перебування у шлюбу позивачем та відповідачем було набуто спільне майно, а саме: 19 червня 2013 року на ім`я позивача було придбано земельну ділянку з кадастровим номером 3220481302:03:011:0001 площею 0, 25 га за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки; 19 червня 2013 року на ім`я позивача було придбано житловий будинок, загальною площею 60,2 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 ; 22.05.2014 року на ім`я відповідача було зареєстровано автомобіль ВАЗ 21093, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1498, з номерними знаками НОМЕР_1 ; 11.02.2015 року на ім`я відповідача було зареєстровано причіп УВН 810080 ЛИДЕР, 2014 року випуску; 28.02.2018 року на ім`я відповідача було зареєстровано автомобіль Toyota Corolla, 2018 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 . Враховуючи, що згоди стосовно порядку розподілу спільної сумісної власності між сторонами не досягнуто, то позивачка просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на житловий будинок, загальною площею 60,2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3220481302:03:011:0001; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на транспортний засіб марки ВАЗ 21093, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1498, з номерними знаками НОМЕР_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на причіп УВН 810080 ЛИДЕР, 2014 року випуску; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на транспортний засіб марки Toyota Corolla, 2018 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки Toyota Corolla, 2018 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 210 000 грн. 00 коп.; вирішити питання розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання про те, чи відповідає подана позовна заява вимогам закону, суд вказує на таке.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однак, суд звертає увагу позивача, що звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно з вимогами ст. 69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, позивачці необхідно зазначити, чим підтверджується придбання майна, що є предметом даного спору, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.

Крім того, в порушення вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не надано доказів про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Також, в порушення вимог ч.4 ст.177 ЦПК України позивачкою не надано документів, що підтверджують оплату судового збору за подання позову у розмірах, визначених відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотоку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

За порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженому постановою КМУ від 4 березня 2013 року № 231 зазначено, що термін дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більш як шість місяців з моменту оцінки, адже ціна позову має бути визначена у наведені строки.

В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.

З позовної заяви та додатків до неї не вбачається даних щодо актуальної вартості майна чи проведення будь-якої оцінки цього майна.

В поданій позовній заяві позивачкою зазначено, що загальна вартість будинку та земельної ділянки становить 97 000 грн., а вартість спірного рухомого майна 483 000 грн. При цьому, позивачкою визначено вартість житлового будинку та земельної ділянки виходячи вартості нерухомого майна, яка вказана в договорах купівлі - продажу від 19 червня 2013 року, тобто за вісім років до звернення до суду з позовом. Однак, вказані вище документи не містять вартості спірного нерухомого майна на час звернення позивачки з позовною заявою до суду, як це передбачено вимогами чинного законодавства.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява не містить ціну позову, а також відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та відповідно дійсної ціни позову.

Таким чином, вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторін, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за майнові вимоги у розмірах, визначених відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", виходячи з дійсної /ринкової/ вартості спірного майна і надати до суду підтверджуючі документи.

Разом із тим в позовній заяві ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору, мотивуючи тим, що вона має на утриманні трьох малолітніх дітей, не працює та має скрутне матеріальне становище.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 3 тієї ж статті з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Як роз`яснив пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 29 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Наведені норми матеріального права дають можливість зробити висновок про те, що підставою для відстрочення від сплати судового збору може бути лише майновий стан сторони, який перешкоджає сплаті нею судового збору.

У даному клопотанні позивачка не надала суду доказів тяжкого матеріального стану, тому суд вважає, що у задоволенні клопотання про звільненні від сплати судового збору за подання позовної заяви, слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, позивачці необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки, оплатити судовий збір за свої вимоги виходячи з дійсної /ринкової/ вартості спірного майна для зарахування сплати судового збору: призначення платежу: отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Білоцерків. міс/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA188999980313101206000010776; код класифікації доходів бюджету: 22030101, та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

А згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про судовий збір", ст. 185 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, – залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяБ. І. Кошель