Вирок № 101505207, 01.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12992/21

1-кп/357/1590/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2021 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шовкопляса О.П.,

при секретарі судового засідання Амеліній О.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Дубченко О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Орлова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 кримінальне провадження № 42021111360000048 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2021 про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підлуби Ємільчинського району Житомирської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, у військовому званні «молодший сержант», який перебуває у розпорядженні командира військової частини А2167, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді водія військової частини А2167, діючи з прямим умислом та з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах особливого періоду, 22 березня 2021 року командиром військової частини А 2167 молодшого сержанта ОСОБА_2 прийнято на військову службу за контрактом терміном на три роки та того ж дня, відповідно до наказу командира військової частини А 2167 (по стройовій частині) № 81, його призначено на посаду водія взводу технічного забезпечення мотопіхотного батальйону цієї ж військової частини, яка дислокується по бульвару Олександрійському в м. Біла Церква Київської області.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Під час проходження військової служби молодший сержант ОСОБА_2 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ч.ч. 1, 3, 9 ст. 1, ч.ч. 1-4, 6, 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 4, 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.

Наказом командира військової частини А2167 (по стройовій частині) від 1 червня 2021 року № 156 молодшого сержанта ОСОБА_2 направлено у відрядження на 60 діб до військової частини А2600, дислокованої поблизу с. Старичі Яворівського району Львівської області, з якого, 2 серпня 2021 року, останній мав з`явитися на службу до військової частини А2167 в м. Біла Церква Київської області.

Разом з тим, являючись військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи військову службу на вказаній посаді і достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентували проходження ним служби, молодший сержант ОСОБА_2 , бажаючи тимчасово ухилитись від обов`язків військової служби, діючи з прямим умислом, без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, 2 серпня 2021 року в умовах особливого періоду не з`явився вчасно без поважних причин з відрядження на службу до військової частини А2167, що дислокується по бульвару Олександрійському в м. Біла Церква Київської області, та до 14 години 27 хвилин 11 жовтня 2021 року проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

О 14 годині 27 хвилин 11 жовтня 2021 року молодший сержант ОСОБА_2 був затриманий в м. Києві уповноваженою службовою особою.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується

у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби) - кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 407 КК України.

30 листопада 2021 року між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіонуДубченком Олексієм Вікторовичем та обвинуваченим ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. ст. 468-472 КПК України, була укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з вищезазначеною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_2 , за участі адвоката Орлова А.А. дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ст.407 ч.4 КК України.

Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що під час досудового розслідування ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.

Під час укладення угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений узгодили міру покарання за вчинене ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а саме за ч. 4 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді арешту строком на три місяці.

Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні заявив, що при укладенні вищезазначеної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставин.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, яке, враховуючи положення ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_2 самовільно залишив місце служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану і кримінальна відповідальність за вказаний злочин передбачена ч. 4 ст. 407 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття, беззаперечне визнання ним своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, не з`явлення на військову службу без поважних причин, що вчинено в умовах особливого періоду.

Заслухавши учасників кримінального провадження та перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд приходить до висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2 відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону Дубченком Олексієм Вікторовичем та обвинуваченим ОСОБА_2 в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 420211113600000482 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2021 року.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити узгоджену сторонами міру покарання за ч. 4 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді арешту строком на три місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 11 жовтня 2021 року.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 11 жовтня 2021 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день арешту.

Обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що умисне невиконання угоди про винуватість є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України: обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 477 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. П. Шовкопляс