Рішення № 101472876, 24.11.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2021 року м. Чернігів справа № 927/888/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТРПОСТАЧ" 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11 (sdyachenko@service-cp.cop (офіційна електронна адреса)) (ІНФОРМАЦІЯ_5) 03118, м. Київ, вул. Водогінна, 3, поверх 2 (адреса представника - адвоката Шумова Андрія Юрійовича) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИНИЦЯ АГРО" 16560, с. Тиниця Бахмацького району Чернігівської області, вул. Першотравнева, 69 (ІНФОРМАЦІЯ_3) (ІНФОРМАЦІЯ_4)про стягнення 966 858 грн. 11 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Шумов А.Ю. - адвокат (ордер серії КС № 53459 від 09.08.2021)

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 24.11.2021, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТРПОСТАЧ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИНИЦЯ АГРО" про стягнення 557 951,83 грн. заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно договору № 019/01/2017 поставки від 16.01.2017, 87 515,08 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 33 350,99 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 67 650,60 грн. штрафу та 220 389,61 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2021:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 30 вересня 2021 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

29.09.2021 відповідачем до Господарського суду Чернігівської області поданий відзив від 28.09.2021 № 214 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що товариство не заперечує проти факту існування заборгованості по оплаті поставленого товару, зазначаючи, при цьому, що після звернення позивача з даним позовом до суду, ним було вчинено часткове погашення суми основного боргу в розмірі 206 000,00 грн, а тому сума основного боргу становить 351 951,83 грн.

В той же час, відповідач не погоджується з розміром здійснених позивачем нарахувань на суму боргу та вказує, що за його підрахунком сума нарахованого на суму боргу індексу інфляції становить 82 338,49 грн., трьох процентів річних з простроченої суми - 31 478,41 грн., пені - 76 615,01 грн.

Отже, враховуючи наведене вище, відповідач вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню, але при цьому, на думку товариства, відповідні нарахування в будь-якому випадку є неспівмірними з сумою основного боргу у зв`язку з чим просить зменшити розмір таких нарахувань.

В підготовчому засіданні 30.09.2021 було встановлено, що відзив на позовну заяву поданий відповідачем після закінчення встановленого господарським судом процесуального строку, а тому був залишений судом без розгляду. При цьому, суд врахував, що клопотання про поновлення встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було; крім того, суд звернув увагу відповідача на те, що поданий ним відзив від 28.09.2021 № 214 на позовну заяву підписаний неуповноваженою на те особою.

30 вересня 2021 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28 жовтня 2021 року, повідомивши одночасно відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 01.10.2021 за підписом в.о. керівника апарату Господарського суду Чернігівської області, вказана вище ухвала суду від 30.09.2021 відповідачу засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте була направлена на його електронну пошту з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація до суду не надходила).

25.10.2021 до Господарського суду Чернігівської області надійшли пояснення відповідача по справі, які фактично за своїм змістом є відзивом на позовну заяву.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, поданого до суду 25.10.2021, відповідач фактично підтримав свою думку щодо заявлених позовних вимог, викладену у відзиві від 28.09.2021 № 214 на позовну заяву; додатково лише вказав, що станом на 22.10.2021 сума основного боргу становить 246 951,83 грн. у зв`язку з частковим погашенням суми заборгованості.

Як було встановлено в підготовчому засіданні 30.09.2021, останнім днем встановленого судом відповідачеві процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву є 27.09.2021 (з урахуванням правил обчислення процесуальних строків).

За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відзив на позовну заяву поданий відповідачем 25.10.2021, тобто після закінчення встановленого господарським судом процесуального строку, він залишається судом без розгляду. Крім того, суд враховує, що клопотання про поновлення встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Відзив на позовну заяву, поданий до суду 25.10.2021, від імені юридичної особи підписаний Управителем ТОВ "ТИНИЦЯ АГРО" Дудком Дмитром Володимировичем.

Як вбачається зі змісту доданих до відзиву на позовну заяву документів, згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИНИЦЯ АГРО" (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів засновника № 1 від 04 серпня 2015 ОСОБА_1 , для керівництва повсякденною господарською діяльністю ТОВ, створюється виконавчий орган: одноособовий - Директор, який обирається засновником ТОВ. Будь-які угоди, що накладають будь-які зобов`язання на ТОВ, підписуються Директором або будь-якою іншою особою, яку Директор уповноважить підписувати такі угоди. Будь-які фінансові документи підписуються Директором (або уповноваженою особою).

08.10.2021 між Зацерковним Миколою Миколайовичем, приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області (Установник управління) та Дудком Дмитром Володимировичем (Управитель), на підставі ст. 1285 Цивільного кодексу України, з метою охорони та збереження спадкового майна, що залишилось після смерті громадянки України ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , був укладений Договір на управління спадковим майном, згідно якого Установник управління передав, а Управитель прийняв в управління майно померлої, яке потребує окремого утримання, догляду, вчинення інших фактичних та/або юридичних дій для підтримання його в належному технічному та функціональному стані, зокрема корпоративні права виражені у частці у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИНИЦЯ АГРО"; розмір (номінальна вартість) частки у статутному капіталі Товариства становить 23 700,00 грн, що складає 100% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИНИЦЯ АГРО" (16560, Чернігівська область, Бахмацький район, село Тиниця вулиця Першотравнева, будинок 69; код 33233246); право власності ОСОБА_1 на корпоративні права (частку в статутному капіталі Товариства) підтверджується відомостями про Товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИНИЦЯ АГРО". Управитель має право вчиняти стосовно переданого йому в управління майна будь-які юридичні та фактичні дії, що не суперечать вимогам чинного законодавства, у тому числі дії по утриманню, догляду майна, зазначаючи при цьому, що він діє як Управитель. Дії по управлінню майном Управитель здійснює особисто.

08.10.2021 Управителем Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИНИЦЯ АГРО" Дудком Дмитром Володимировичем прийнято рішення:

призначити підписантом (особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та інші документи) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИНИЦЯ АГРО" Дудка Дмитра Володимировича;

уповноважити Дудка Дмитра Володимировича на підписання, подання заяв та відповідних документів для здійснення реєстраційних дій, пов`язаних із внесенням в ЄДР відомостей про підписанта (особу, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та інші документи).

Дане рішення прийнято та підписано Дудком Дмитром Володимировичем; справжність підпису останнього засвідчена Зацерковним М.М., приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області; зареєстровано в реєстрі за № 670.

21.10.2021 проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИНИЦЯ АГРО") (№ реєстраційної дії 1000401070020000111), зокрема зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Наведені вище обставини в своїй сукупності свідчать про те, що відзив на позовну заяву, поданий до суду 25.10.2021, підписаний повноважною особою; однак враховуючи, як вже було вказано вище, його подання після закінчення встановленого господарським судом процесуального строку, він залишається судом без розгляду.

Присутній в підготовчому засіданні 28.10.2021 повноважний представник позивача не заперечив проти факту часткового погашення відповідачем суми основного боргу, однак жодних письмових заяв про зменшення розміру позовних вимог до суду не надходило.

Ухвалою від 28.10.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08 листопада 2021 р. о 10:00.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 01.11.2021 за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області, вказана вище ухвала суду від 28.10.2021 позивачу та відповідачу засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте була направлена на їх електрону пошту з проханням повідомити про її отримання.

В судовому засіданні 08.11.2021 суд оголосив перерву до 24.11.2021 до 10:00.

Ухвалою від 08.11.2021 суд повідомив відповідача про оголошення перерви до 24.11.2021 до 10:00. Відповідач отримав вказану ухвалу 16.11.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1400053297406.

17.11.2021 від відповідача надійшло клопотання №179 від 16.11.2021 про залучення до матеріалів справи документів, що свідчать про часткову сплату суми основного боргу.

22.11.2021 від відповідача надійшло клопотання №179 від 16.11.2021 про залучення до матеріалів справи копії акту звірки розрахунків між сторонами станом на 07.11.2021.

24.11.2021 від позивача надійшло письмове пояснення № 22/11-1 від 22.11.2021, в якому зазначив, що відповідач частково сплатив суму основної заборгованості в розмірі 311000,00 грн, а тому заборгованість за договором № 019/01/2017 від 16.01.2017 складає 246951,83грн, що підтверджується актом звірки від 07.11.2021 та повідомив, що 15.11.2021 між сторонами була підписана додаткова угода до договору № 019/01/2017 від 16.01.2017, згідно якої сторони продовжили дію договору до 31.12.2022.

В судовому засіданні 24.11.2021, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

16 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Центрпостач» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тиняця Агро» (Покупець) був укладений договір поставки № 019/01/2017 (надалі - Договір).

За умовами Договору (п. 1.1) Продавець зобов`язався передати у власність покупця належний товар - обладнання та устаткування для тваринницьких ферм та комплексів, ветеринарний інструментарій, предмети догляду за тваринами в асортименті та кількості відповідно до рахунків і накладних або, за згодою сторін, відповідно до специфікації, що є додатком до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити кошти за товар, на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п.2.2-2.4 договору ціна за кожну одиницю товару зазначається в рахунках, накладних або в специфікаціях, які погоджені сторонами та є додатками до договору. Ціна товару включає 20% ПДВ. Покупець зобов`язується здійснити оплату вартості за поставлений товар шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок постачальника не пізніше тридцяти банківських днів з моменту отримання покупцем товару.

Товар вважається прийнятий покупцем з моменту отримання видаткової накладної на цей товар. (п.3.4 договору).

Згідно п.8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами, що передбачені умовами даного договору.

15.11.2021 сторони підписали Додаткову угоду до договору №019/01/2017 від 16.01.2017, в якій змінили п.8.1 договору та виклали його у наступній редакції: договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами, що передбачені умовами даного договору. Сторони домовились, що умови цієї Додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладання.

Позивачем на оплату товарів (робіт, послуг) виставлені відповідачу наступні рахунки №1812 від 19.10.2017 на суму 297191,08 грн, №1771 від 13.10.2017 на суму 358614,77 грн.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідача прийняв товар згідно видаткових накладних №699 від 10.07.2018 на суму 2645112,64 грн, №292 від 20.03.2020 на суму 184475,30 грн, №590 від 10.06.2020 на суму 227918,02 грн та надав послуги по монтажу та транспортуванню обладнання згідно Актів наданих послуг №700 від 10.07.2018 на суму 29238,43 грн, №701 від 10.07.2018 на суму 3840,00 грн. Вказані видаткові накладні та Акти виконаних робіт підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб. Крім того, факт отримання товарів та послуг відповідачем підтверджується Довіреностями №117 від 10.07.2018, №50 від 11.03.2020, №123 від 10.06.2020. Всього позивач поставив товарів та надав послуг на загальну суму 676505,96 грн

Враховуючи умови оплати товару, визначені сторонами у договорі, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар згідно видаткової накладної №699 від 10.07.2018 та надані послуги згідно Актів наданих послуг №700 від 10.07.2018 та №701 від 10.07.2018 до 21.08.2018 включно, згідно видаткової накладної №292 від 20.03.2020 до 05.05.2020 включно, згідно видаткової накладної №590 від 10.06.2020 до 23.07.2020 включно, проте свій обов`язок належним чином не виконав, здійснивши часткову оплату товару з порушенням терміну розрахунків.

Так, відповідачем до подачі позовної заяви було перераховано відповідачу в рахунок оплати боргу згідно договору № 019/01/2017 від 16.01.2017 року 118554,13 грн, які були зараховані наступним чином: 40497,36 грн в рахунок оплати заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №699 від 10.07.2018, зарахування коштів 22.11.2018 згідно листа №90 від 22.11.2018; 10597,79 грн в рахунок оплати заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №292 від 20.03.2020, зарахування коштів 27.10.2020 згідно листа №213/1 від 27.10.2020; 67458,98 грн в рахунок оплати заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №292 від 20.03.2020, зарахування коштів 21.01.2021 згідно листа №18/1 від 21.01.2021.

Після подачі позовної заяви відповідачем було перераховано позивачу 311000,00 грн згідно платіжних доручень №547 від 01.09.2021 на суму 26000,00 грн, №1151 від 03.09.2021 на суму 30000,00 грн, №579 від 10.09.2021 на суму 60000,00 грн, №633 від 17.09.2021 на суму 20000,00 грн, №790 від 22.09.2021 на суму 70000,00 грн, №1203 від 28.09.2021 на суму 5000,00 грн, №1242 від 08.10.2021 на суму 50000,00 грн, №731 від 21.10.2021 на суму 50000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом поставки товарів (надання послуг).

Після звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 311000,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 311000,00 грн після звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі в частині стягнення 311000,00 грн боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Заборгованість відповідача перед позивачем на час винесення рішення становить 246951,83 грн, що підтверджується матеріалами справи та Актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.11.2021, який підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають задоволенню в сумі 246951,83 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами Договору (п. 6.2), у разі несплати вартості товару покупцем у строк, установлений даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення. При цьому пеня нараховується за увесь час існування прострочення в межах строків позовної давності, передбачених чинним законодавством України. Сплата пені не звільняє покупця від відшкодування збитків, нанесених постачальнику неналежним виконанням договору.

У разі, якщо покупцем будуть порушені строки сплати, передбачені даним договором більш ніж на 5 календарних днів, додатково до пені, покупець сплачує постачальнику фінансову санкцію в сумі 10% від вартості несвоєчасно сплаченого товару (п.6.3 договору).

Позивач просить стягнути з відповідача 220389,61 грн пені за період з 22.08.2018 по 17.08.2021 та 67650,60 грн штрафу (10% від вартості несвоєчасно сплаченого товару).

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Дослідивши умови Договору, суд встановив, що п. 6.2. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Відтак, умову, передбачену у п. 6.2. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.

Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем при здійсненні нарахування не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 70087,66 грн за період з 22.08.2018 по 24.01.2021.

Позовні вимоги в часині стягнення штрафу в сумі 67650,60 грн (10% від вартості несвоєчасно сплаченого товару в розмірі 676505,96 грн) підлягають задоволенню повністю.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить стягнути з відповідача 87515,08 грн інфляційних та 33350,99 грн 3% річних за період з 22.08.2018 по 17.08.2021.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних судом встановлено, що позивачем при здійсненні нарахування не враховано те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3%, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 66641,25 грн за період з 22.08.2018 по 17.08.2021. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 86986,88 грн у зв`язку з допущеними позивачем помилками при здійсненні розрахунку.

Оскільки відповідач своєчасно з позивачем не розрахувався, позивач правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково, в частині стягнення боргу в сумі 246951,83 грн, в частині стягнення пені в сумі 70087,66 грн, в частині стягнення штрафу в сумі 67650,60 грн, в частині стягнення 3% річних в сумі 33341,25 грн, в частині стягнення інфляційних в сумі 86986,88 грн. В решті позову слід відмовити.

Клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування того, що сума заявлених до стягнення штрафних санкцій є неспівмірною із розміром основного зобов`язання.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 12240,27 грн судового збору.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, 09.08.2021 між адвокатом Шумовим Андрієм Юрійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Центрпостач» (Клієнт) укладено договір №305 про надання правничої допомоги, згідно умов якого клієнт зобов`язується оплатити, а адвокат надати клієнту правничу (правову) допомогу, передбачену п.1.1.1-1.1.7 договору.

Згідно п.3.1 договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі, який визначається за домовленістю сторін, або згідно специфікації до цього договору.

Специфікацією №1 від 09.08.2021 до договору №305 про надання правничої допомоги від 09.08.2021 сторони домовились, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 10000,00 грн.

Адвокатом Шумовим Андрієм Юрійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Центрпостач» підписано Акт надання послуг №8 від 11.08.2021 на суму 10000 грн.

Платіжним дорученням №463 від 13.08.2021 ТОВ «Сервіс Центрпостач» перераховано на користь адвоката Шумова А.Ю. 10000 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката. Таким чином, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн є реальними та підтвердженими матеріалами справи.

З огляду на задоволення позову частково та приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату послуг адвоката, покладаються на відповідача в сумі 8439,90 грн.

Керуючись ст. 123, 129, 231, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 311 000,00 грн.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТРПОСТАЧ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИНИЦЯ АГРО" про стягнення 966 858 грн. 11 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИНИЦЯ АГРО" (16560, с. Тиниця, Бахмацького району Чернігівської області, вул. Першотравнева, 69; код 33233246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТРПОСТАЧ" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11, код 36258635) 246 951,83 грн боргу, 86 986,88 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 33 341,25 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 67 650,60 грн. штрафу, 70 087,66 грн. пені, 12 240,27 грн судового збору та 8 439,90 грн витрат на правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2021.

Суддя А.С.Сидоренко