Рішення № 101472875, 30.11.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1034/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівторг”,

вул. Ділова, буд. 5, корпус 2, м. Київ, 03150

поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів, 14034

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасні комунікаційні системи”,

вул. Широка, 2, м. Чернігів, 14021

про стягнення 179419,06 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівторг” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасні комунікаційні системи” про стягнення 179 419,06 грн, у тому числі основного боргу в розмірі 143 535,25 грн, штрафу в розмірі 35 883,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 0401-2 від 04.01.2021 у частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 06.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами на підтвердження своєї позиції, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення позивачу 12.10.2021 поштового відправлення № 1400052509612, відповідачу 19.10.2021 поштового відправлення № 1400052509620.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Граничним строком на подання відзиву на позов у даній справі є 03.11.2021. Проте відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.

Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за договором поставки та неустойки (штрафу) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за цей товар.

До обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий ним товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій (неустойки).

04.01.2021, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» (надалі – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сучасні комунікаційні системи” (надалі – Покупець) укладено договір поставки №0401-2 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1., п.1.2. Договору Постачальник зобов`язався поставити у власність Покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказаний товар. Предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у додатку(ах) до Договору і визначені родовими ознаками.

За умовами п.2.1., п.2.2., п.2.4., п.2.5. Договору передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною. Дата, вказана у видатковий накладній є датою поставки товару Постачальником. Постачання товару здійснюється на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2010): склад Постачальника. Право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до Покупця з моменту отримання товару згідно видаткової накладної. Поставка товару вважається виконаною Постачальником у момент передачі товару Покупцю, що підтверджується його підписом у видатковій накладній.

Сторонами в п.3.1., п.3.6. Договору погоджено, що товар передається Покупцю згідно з видатковою накладною на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Підпис уповноваженої особи Покупця та/або печатка (штамп) Покупця на видатковій накладній свідчить про відповідність товару кількості зазначеній в замовленні Покупця, а також про належну якість товару. Після підписання Покупцем видаткової накладної претензії щодо кількості та якості товару не приймаються.

Згідно з п.5.1. та п.5.2. Договору ціни на товари, що постачаються Постачальником, є звичайними вільними відпускними та визначаються по взаємному погодженню сторін на кожну окрему поставку. Асортимент, кількість, та вартість товару (з урахуванням ПДВ) остаточно узгоджуються та відображаються сторонами в видатковій накладній по кожній партії окремо.

Відповідно до п.6.1., п.6.2. та п.6.6. Договору Покупець зобов`язаний оплатити Постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. При здійсненні платежу Покупець обов`язково повинен вказувати в платіжному дорученні номер та дату первинного документу (номер договору, рахунку-фактури, видаткової накладної). Платежі, що надходять від Покупця на рахунок Постачальника в якості оплати придбаного товару, незалежно від їх призначення, вказаного в платіжному дорученні, приймаються в залік оплати боргів Покупця, що виникли раніше, в порядку їх хронологічного виникнення.

За умовами п.8.1., Договір вступає в дію з дати його укладення сторонами і діє до 31.12.2021. Дострокове розірвання Договору можливе тільки в випадках, передбачених чинним законодавством України. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання умов Договору, позивач за період з 30.03.2021 по 21.04.2021 поставив відповідачеві товар на загальну суму 143 535,25 грн.

Факт поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем підтверджується видатковими накладними №40005202 від 30.03.2021, №40005277 від 30.03.2021, №40005283 від 30.03.2021, №40005352 від 31.03.2021, №40005431 від 01.04.2021, №40005449 від 01.04.2021, №40005450 від 01.04.2021, №40005500 від 02.04.2021, №40005501 від 02.04.2021, №40005502 від 02.04.2021, №40005554 від 02.04.2021, №40005568 від 05.04.2021, №40005696 від 06.04.2021, №40005853 від 07.04.2021, №40005952 від 08.04.2021, №40005979 від 09.04.2021, №40006060 від 12.04.2021, №40006223 від 13.04.2021, №40006411 від 15.04.2021, №40006517 від 16.04.2021, №40006779 від 21.04.2021, та генеральною довіреністю на отримання товару №17/03-1 від 17.03.2021.

Заперечень щодо факту поставки позивачем товару від відповідача не надходило. Доказів наявності розбіжностей щодо кількісних та якісних показників товару, відповідачем суду також не надано.

У порушення умов Договору відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем товару належним чином не виконав, своєчасно та у повному розмірі за поставлений позивачем товар не розрахувався, заборгованість становить 143 535,25 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості та штрафу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зі змісту укладеного між сторонами договору поставки № 0401-2 від 04.01.2021 вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (ч.1,2 ст.538 Цивільного кодексу України).

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, на загальну суму 143 535,25 грн за вищевказаним Договором, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриманий товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №910/14263/13.

Відповідач свої зобов`язання за Договором щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, своєчасно та у повному розмірі за поставлений позивачем товар не розрахувався. Заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 143 535,25 грн.

З огляду на наведені обставини та представлені докази, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 143 535,25 грн суми основного боргу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно з п. 7.1., 7.3., 7.5. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами діючого законодавства України. В разі порушення грошових зобов`язань за Договором Постачальник має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 25% від вартості поставлених, але не оплачених товарів. Строк позовної давності за цим Договором (в т.ч. по стягненню штрафів та пені) становить 3 роки з моменту виникнення зобов`язання з оплати товару.

Керуючись п. 7.3. Договору поставки № 0401-2 від 04.01.2021 позивачем нараховано та заявлено до стягнення 35 883,81 грн штрафу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 35 883,81 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати товару по договору поставки № 0401-2 від 04.01.2021, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної та повної оплати товару, є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.

У позовній заяві позивач повідомив, що розмір витрат на правову допомогу в межах даної справи становить 10 000,00 грн, що включає: вартість усної консультації з вивченням документів та правовим аналізом договору поставки №0401-2 від 04.01.2021; видаткових накладних; генеральної довіреності №17/03-1 від 17.03.2021 та складання позовної заяви з додатками.

На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивач додав до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги №01/10-21 від 01.10.2021, укладений між ТОВ «Чернігівторг» (Клієнт) та адвокатом Малишенко Олександром Миколайовичем (Адвокат), який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЧН №000093, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області №42 від 13.01.2017; акт б/н від 01.10.2021 приймання-передачі наданих послуг за цим Договором, а також платіжне доручення №16863 від 01.10.2021 на суму 10 000,00 грн.

Згідно із п.1.1 договору про надання правової допомоги №01/10-21 від 01.10.2021 Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.2.2. договору про надання правової допомоги №01/10-21 від 01.10.2021 Адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги:

-представництво інтересів клієнта в будь-яких органах державної законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, національної поліції, служби безпеки України, судових органах усіх рівнів та інстанцій, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об`єднань, керівних органах об 'єднань громадян;

-збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення;

-використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України, КАС України, ГПК України та іншими законами України;

-надання усних та письмових консультацій, правових висновків, довідок з правових питань;

-ведення від імені Клієнта переговорів та попереднього узгодження всіх процесуальних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для використання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, скарги, тощо, а також інших документів, що стосуватимуться прав та законних інтересів Клієнта, сплачувати платежі та виконувати будь-які дії в межах наданих йому повноважень, пов`язані з веденням справи в суді;

-за дорученням Клієнта готує листи, заяви, клопотання, скарги, апеляційні та касаційні скарги, претензії, позовні заяви, організовує виконання судових рішень;

-підготовка будь-яких правочинів (договорів) їх правовий аналіз, а також контроль за їх виконанням;

- виконання інших дій, передбачених законодавством.

У п. 4.3.,4.4. договору про надання правової допомоги №01/10-21 від 01.10.2021 сторони погодили, що за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у фіксованій сумі у розмірі 10 000,00 гривень. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката.

Факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг (п.4.7. договору про надання правової допомоги №01/10-21 від 01.10.2021).

Відповідно до п.5.1 договору про надання правової допомоги №01/10-21 від 01.10.2021 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023.

01.10.2021 Адвокат та позивач підписали акт приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №01/10-21 від 01.10.2021, в якому зазначено про надання Адвокатом у встановлений термін, у повному обсязі та із дотриманням умов договору наступних послуг: усна консультація з вивченням документів та правовим аналізом договору поставки №0401-2 від 04.01.2021; видаткових накладних: №40005202 від 30.03.2021, №40005277 від 30.03.2021, №40005283 від 30.03.2021, №40005352 від 31.03.2021, №40005431 від 01.04.2021, №40005449 від 01.04.2021, №40005450 від 01.04.2021, №40005500 від 02.04.2021, №40005501 від 02.04.2021, №40005502 від 02.04.2021, №40005554 від 02.04.2021, №40005568 від 05.04.2021, №40005696 від 06.04.2021, №40005853 від 07.04.2021, №40005952 від 08.04.2021, №40005979 від 09.04.2021, №40006060 від 12.04.2021, №40006223 від 13.04.2021, №40006411 від 15.04.2021, №40006517 від 16.04.2021, №40006779 від 21.04.2021; генеральної довіреності №17/03-1 від 17.03.2021 та складання позовної заяви з додатками.

Вартість наданих послуг склала – 10 000,00 грн.

Платіжним дорученням №16863 від 01.10.2021 позивач сплатив Адвокату 10 000,00 грн адвокатських послуг згідно договору про надання правової допомоги №01/10-21 від 01.10.2021.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належним чином надання адвокатом Малишенком О.М. правничої (правової) допомоги позивачу в розмірі 10 000,00 грн при розгляді справи № 927/1034/21.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Господарський суд, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, та керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України за відсутності мотивованих заперечень відповідача, вирішив покласти на останнього відшкодування документально підтверджених витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 10 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає повному задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2691,29 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасні комунікаційні системи” (вул. Широка, 2, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 42942374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» (юридична адреса: вул. Ділова, 5, корпус 2, м. Київ, 03150; поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів, 14034; код ЄДРПОУ 35687180) 143 535,25 грн основного боргу, 35 883,81 грн штрафу, 10 000,00 грн витрат на правову допомогу та 2691,29 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено30.11.2021.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Ю.В. Федоренко