Рішення № 101472877, 30.11.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1013/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком",

бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601

в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком"

проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000,

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Управління соціального захисту населення Кюрюківської районної державної адміністрації

вул. Вокзальна, 9, м. Корюківка, 15300,

електронна адреса: koradm_uszn@cg.gov.ua

про стягнення 36 978,63 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" подано позов до Управління соціального захисту населення Кюрюківської районної державної адміністрації про стягнення 36 978,63 грн, з яких: три відсотка річних в сумі 15 480,46 грн, втрати від впливу інфляційних процесів в сумі 21 498,17 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2018 у справі № 927/625/18.

Ухвалою суду від 06.10.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами на підтвердження своєї позиції, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення сторонам 12.10.2021 поштових відправлень № 1400052509787, № 1400052509604.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Граничним строком на подання відзиву на позов у даній справі є 27.10.2021. Проте відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.

19.10.2021від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №04-11/276 від 18.10.2021.

Відповідь на відзив на позовну заяву не приймається судом до розгляду, оскільки відповідачем не подано до суду у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву.

Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2018 у справі №927/625/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення 187121,95 грн заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Корюківському районі, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 задоволено повністю. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком 187 121,95 грн заборгованості та 2806,83 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2018 у справі №927/625/18 встановлено факт неналежного виконання Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області обов`язку перед Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» щодо здійснення розрахунку на підставі поданих останнім щомісячних розрахунків за формою « 2-пільга» на послуги, надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у загальному розмірі 187 121,95 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2018 у справі №927/625/18 повернуто без розгляду.

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2018 у справі №927/625/18 був виданий наказ про примусове виконання рішення від 11.01.2019.

Листом №14-19/8 від 14.01.2019 наказ про примусове виконання рішення від 11.01.2019 був направлений позивачем на виконання до Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області.

Згідно п. 1.1 Статуту Акціонерного товариства «Укртелеком» (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» відповідно до протоколу № 20 від 22.04.2021 Товариство перейменовано на Акціонерне товариство «Укртелеком». Відповідні відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На запит Акціонерного товариства «Укртелеком» від 14.07.2021 №04-19/178 Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівській області листом № 02-52-06/887 від 21.07.2021 повідомило позивача, що наказ Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2018 у справі №927/625/18 знаходиться на виконанні Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області. 22.01.2019 отримано відповідь на запит від 18.01.2019 з визначеним рахунком та кодами програмної класифікації видатків та кодом економічної класифікації видатків бюджету. Управлінням Казначейства були надіслані боржнику листи-вимоги №01-67/134 від 31.01.2019, №03-52/311 від 08.04.2020, №02-52/1172 від 26.11.2020, №02-52/248 від 16.02.2021 щодо вжиття заходів для встановлення асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. На основі меморіальних ордерів Управлінням Казначейства було здійснено стягнення відшкодування судового збору на загальну суму 2806,83 грн: №151 від 18.09.2019 - 1050,00 грн, №174 від 25.10.2019 - 200,00 грн, №183 від 18.11.2019 - 1556,83 грн. Суму основного боргу не стягнуто за відсутності затверджених бюджетних призначень. Крім цього повідомлено, що пакет документів направлений до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області для подальшого направлення до Державної казначейської служби для виконання за бюджетною програмою 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» 25.11.2019.

Доказів сплати заборгованості за вказаним рішенням суду відповідачем не надано.

Невиконання відповідачем судового рішення від 25.10.2018 у справі №927/625/18 стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних за період з 27.12.2018 по 24.09.2021 у сумі 15 480,46 грн та інфляційних втрат за період з січня 2019 року по серпень 2021 року в сумі 21 498,17 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 124, пункту 9 статті 129 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. За загальним правилом, судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з актів цивільного законодавства, з рішення суду.

За вимогами частини першої статті 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зазначила, що правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Передбачені статтею 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову (постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18).

Суд також зазначає, що це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов`язанні), реальне забезпечення виконання зобов`язань та рішень суду. Адже у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов`язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами.

Таким чином, застосування статті 625 ЦК України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора).

Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання у вигляді прострочення оплати наданих позивачем послуг зв`язку на пільгових умовах населенню у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 належним чином підтверджується наявним чинним судовим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2018 у справі №927/625/18, яке за змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиціальне значення для розгляду даної справи.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати заборгованості в розмірі 187 121,95 грн, а отже у позивача виникло право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як убачається з наданого розрахунку, позивач нарахував та заявив до стягнення 15 480,46 грн - 3% річних за період з 27.12.2018 по 24.09.2021, нарахованих на суму 189 928,78 грн, яка складається з 187 121,95 грн основного боргу та 2806,83 грн судового збору, та 21 498,17 грн інфляційних втрат за період з січня 2019 року по серпень 2021 року, нарахованих на цю ж суму.

Здійснивши перевірку заявлених позивачем до стягнення сум, з урахуванням визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку про неправильне їх нарахування, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем до складу основної суми заборгованості, яка стягнута рішенням суду від 25.10.2018, також включено судовий збір, що суперечить вимогам чинного законодавства України, адже судовий збір не є основним боргом, на який відповідно до статті 625 ЦК України можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/1972/18 та від 15.11.2019 у справі №905/1753/18.

Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати повинні нараховуватись на суму основної заборгованості у розмірі 187 121,95 грн.

Перерахований судом розмір 3% річних становить 15 395,27 грн. Розмір інфляційних втрат - 29 144,88 грн, що є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Відтак позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 15395,27 грн. Позов в частині стягнення інфляційних втрат задовольняється судом на заявлену позивачем до стягнення суму - 21498,17 грн в межах заявлених вимог з урахуванням ч.1 ст.14 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів виконання ним судового рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2018 у справі №927/625/18.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 15395.27 грн 3% річних та 21 498,17 грн інфляційних втрат.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2264,77 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196067, вул. Вокзальна, 9, м. Корюківка, 15300) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Т.Шевченка, 18, м.Київ, 01601; р/р НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» м. Київ, код ЄДРПОУ 21560766) 15 395,27 грн 3% річних, 21 498,17 грн інфляційних втрат та 2264,77 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Ю.В. Федоренко