Постанова № 10141474, 23.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2010 № 47/80

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Пашкіної С.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_1 представник за довіреністю від 10.11.2009 року

від відповідача - Вюгіна Г. В. представник за довіреністю від 11.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Трест „Київміськбуд-6”

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.03.2010

у справі № 47/80 ( .....)

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до Відкритого акціонерного товариства Трест „Київміськбуд-6”

про стягнення 35517,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення з відповідача 33517,36 грн., з яких 28215,01 грн. становить сума основного боргу за надані за умовами договору про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів № 66 від 08.10.2008 року, але неоплачені послуги, 3167,83 грн. сума пені, 438,33 грн. сума 3 % річних, а 3696,19 грн. сума інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року, повний текст якого підписаний 27.04.2010 року, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 28215,01 грн. основного боргу, 429,02 грн. 3% річних, 3696,19 грн. збитків від інфляції, 1986,66 грн. пені. В решті позову відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем виконання зобовязання по оплаті наданих за умовами договору про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів № 66 від 08.10.2008 року послуг.

Перерахунок пені був здійснений судом в звязку із заявою відповідача про застосування позовної давності щодо вказаних вимог, часткове задоволення 3 % річних ґрунтується на невірному розрахунку позивачем вказаних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство Трест „Київміськбуд-6” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року у справі № 47/80 та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги положення ст. 250 ГК України та ч. 2 п. 1 ст. 258 ЦК України, які встановлюють спеціальний строк позовної давності для стягнення пені.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції рішення прийнято за відсутності представника відповідача, що є порушення процесуального права.

Ухвалою від 04.06.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Трест „Київміськбуд-6” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідач апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

08.10.2008 року позивач та відповідач уклали договір про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів № 66 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач надає відповідачу послуги щодо експлуатації будівельних машин та механізмів для виконання земляних та будівельно монтажних робіт на всіх будівельних обєктах відповідача, а відповідач приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору по закінченню місяця, в якому були надані послуги, сторонами складається Акт приймання передачі виконаних робіт на підставі змінних рапортів відповідача.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача з посиланням на умови Договору заборгованість на наступними Актами здачі прийняття робіт (надання послуг):

-№ ОУ-0000106 від 05.06.2008 року на суму 1700 грн.;

- №ОУ-0000124 від 07.08.2008 на суму 2500,00 грн.;

- №ОУ-0000125 від 07.08.2008 на суму 2500,00 грн.;

- №ОУ-0000127 від 08.08.2008 на суму 2000,00 грн.;

- № ОУ-0000129 від 14.08.2008 на суму 1 800,00 грн.;

- № ОУ-0000135 від 22.08.2008 на суму 2000,00 грн.;

- № ОУ-0000136 від 05.09.2008 на суму 2500,00 грн.;

- № ОУ-0000137 від 05.09.2008 на суму 2500,00 грн.;

- № ОУ-0000151 від 29.09.2008 на суму 2000,00 грн.;

- № ОУ-0000153 від 06.10.2008 на суму 2000,00 грн.;

- № ОУ-0000154 від 08.10.2008 на суму 2000,00 грн.;

- № ОУ-0000155 від 17.10.2008 на суму 2000,00 грн.;

- № ОУ-0000162 від 25.12.2008 на суму 1600,00 грн.;

- № ОУ-0000013 від 15.04.2009 на суму 1700,00 грн.

Загальна сума всіх перелічених вище актів становить 28800 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо віднесення всіх вказаних актів до таких, які свідчать про надання позивачем послуг відповідачу за умовами Договору.

Датою укладення Договору є 08.10.2008 року, в той час як частина з наданих позивачем актів датована раніше ніж був укладений Договір, а саме акти:

-№ ОУ-0000106 від 05.06.2008 року на суму 1700 грн.;

- №ОУ-0000124 від 07.08.2008 на суму 2500,00 грн.;

- №ОУ-0000125 від 07.08.2008 на суму 2500,00 грн.;

- №ОУ-0000127 від 08.08.2008 на суму 2000,00 грн.;

- № ОУ-0000129 від 14.08.2008 на суму 1800,00 грн.;

- № ОУ-0000135 від 22.08.2008 на суму 2000,00 грн.;

- № ОУ-0000136 від 05.09.2008 на суму 2500,00 грн.;

- № ОУ-0000137 від 05.09.2008 на суму 2500,00 грн.;

- № ОУ-0000151 від 29.09.2008 на суму 2000,00 грн.;

- № ОУ-0000153 від 06.10.2008 на суму 2000,00 грн..

Загальна сума вказаних Актів становить 21500 грн.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Сторонами не надано жодних доказів того, що ними у встановленій чинним законодавством формі досягнуто згоди щодо розповсюдження на перелічені вище акти дії Договору.

Крім того, як слідує зі змісту вказаних актів, в них відсутнє будь яке посилання на умови Договору.

За таких обставин, колегія суддів дійшли висновку про неможливість застосування до вказаних актів положень Договору, оскільки станом на дату їх складення договір ще не діяв, і, відповідно, не міг породжувати жодних прав та обовязків, в тому числі, і обовязку відповідача оплатити надані послуги в строки, встановлені Договором.

Крім того, колегія суддів зауважує сторонам на тому, що акт № ОУ-0000153 від 06.10.2008 на суму 2000,00 грн., відповідачем не підписаний.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факту надання позивачем відповідачу послуг за умовами Договору та порушення відповідачем обвязку, встановленого умовами Договору, по оплаті наданих послуг.

Предметом позову є певна матеріально правова вимога позивача до відповідача, підставою - фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 28215,01 грн., а підставою для стягнення спірної суми є Договір.

Проте, враховуючи те, що частина з наданих позивачем Актів підписана сторонами в той період, коли Договір ще не було укладено, і, відповідно, він (Договір) діяти не міг, позовні вимоги про стягнення цієї заборгованості саме за умовами Договору не можуть бути задоволені судом у повному обсязі.

При цьому, слід зазначити наступне.

Пунктом 2 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Вказана правова позиція викладена також в п. 14 Інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005 року N 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з правил, встановлених ГПК України, суд позбавлений права самостійно змінювати підставу позову.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає доведеним факт надання позивачем відповідачу за умовами Договору послуг на суму 7300 грн. (акти № ОУ-0000154 від 08.10.2008 на суму 2000,00 грн., № ОУ-0000155 від 17.10.2008 на суму 2000,00 грн., № ОУ-0000162 від 25.12.2008 на суму 1600,00 грн., № ОУ-0000013 від 15.04.2009 на суму 1700,00 грн.).

При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача на тому, що він не позбавлений права звернутись до суду у встановленому законодавством порядку з відповідною позовною заявою щодо стягнення заборгованості за надані відповідачу послуги без посилання як на підставу їх задоволення умови Договору.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється протягом 10 банківських діб з моменту отримання відповідачем рахунку від позивача.

Як слідує зі змісту актів № ОУ-0000154, № ОУ-0000155, № ОУ-0000162 та № ОУ-0000013, всі вони містять посилання на рахунки фактури, з чого слідує, що датою отримання відповідних рахунків фактур слід вважати дати підписання актів.

Відповідач у встановлений Договором строк послуги, надані за переліченими вище актами, не оплатив, що ним самим не заперечується, з огляду на що, заборгованість його становить 7300 грн.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на обставини, що викладені вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані за Договором роботи підлягають частковому задоволенню в сумі 7300 грн. Відповідно, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 3167,83 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) є порушенням цього зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошового зобовязання.

Відповідно до п. 6.3 Договору, у разі прострочення сплати послуг позивачу, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи, що позивачем пеня нарахована за всіма доданими до позовної заяви актами, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за уточненим розрахунком суду з урахуванням вартості робіт, які були виконанні за умовами Договору.

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню, становить 748,66 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини, які викладені вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач 3 % річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню за уточненими розрахунками суду щодо суми боргу, що виникла з умов Договору.

Загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню, становить 111,46 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Загальна сума збитків від інфляції, яка підлягає стягненню, становить 111,46 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства Трест „Київміськбуд-6” підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року у справі № 47/80 підлягає зміні як таке, що прийняте виходячи з неповно зясованих та не доведених обставин, що мають значення для справи, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по сплаті наданих за Договором послуг в сумі 7300 грн., пеня в сумі 748,66 грн., 3 % річних в сумі 111,46 грн. та збитки від інфляції в сумі 243,60 грн., в задоволенні решти вимог відмовляється.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат відповідача за подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Згідно ст. 3 декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, державне мито сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із апеляційних скарг 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Рішенням від 10.03.2010 року у справі № 47/80 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача 2 на користь позивача присуджено 34326,88 грн.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, при зверненні з апеляційною скаргою сплачено 174,50 грн. державного мита (платіжне доручення № 3156 від 12.05.2010 року), в той час як сплати треба було 171,63 грн. (50% від 343,27 грн.).

Таким чином, поверненню відповідачу підлягає зайво сплачене державне мито в сумі 2,87 грн. (174,50-171,63).

Даною постановою апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, до стягнення на користь позивача присуджено загалом 8403,71 грн.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача 25923,17 грн., витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми в розмірі 129,62 грн. (50% від 259,24 грн.) слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Трест „Київміськбуд-6” на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року у справі № 47/80 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року у справі № 47/80 змінити.

3. Викласти ч. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року у справі № 47/80 в наступній редакції:

„ 2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Трест „Київміськбуд-6” (01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9, ідентифікаційний код 04012885, р/р 26008001030001 в КФ КБ ТОВ „Місто Банк”, МФО 380593, або з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (03146, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Святошинському відділенні м. Києва Промінвестбанку, МФО 322108) основний борг в сумі 7300 (сім тисяч триста) грн., пеню в сумі 748 (сімсот сорок вісім) грн. 66 коп., 3 % річних в сумі 111 (сто одинадцять) грн. 46 коп., збитки від інфляції в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита сумі 84 (вісімдесят чотири) грн. 04 коп. та 55 (пятдесят пять) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (03146, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Святошинському відділенні м. Києва Промінвестбанку, МФО 322108, або з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства Трест „Київміськбуд-6” (01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9, ідентифікаційний код 04012885, р/р 26008001030001 в КФ КБ ТОВ „Місто Банк”, МФО 380593) 129 (сто двадцять девять) грн. 62 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Повернути Відкритому акціонерному товариству Трест „Київміськбуд-6” (01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9, ідентифікаційний код 04012885, р/р 26008001030001 в КФ КБ ТОВ „Місто Банк”, МФО 380593) з Державного бюджету України зайве сплачене за подачу апеляційної скарги державне мито в сумі 2 (дві) грн. 87 коп., перераховане платіжним дорученням № 3156 від 12 травня 2010 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 47/80.

Головуючий суддя

Судді

29.06.10 (відправлено)