Постанова № 10141469, 23.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2010                                                                                           № 12/417

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Андреєва К. В. – представник за довіреністю від 18.01.2010 року

від відповідача1:          не з’явились

від відповідача 2:          Заяц К. О. – представник за довіреністю № 22-Д від 12.05.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Новий”

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2010

у справі № 12/417 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Б. і Г.: Асоційовані радники”

до                                                   1. Закритого акціонерного товариства Фінансова група „Страхові традиції”

                                                  2. Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Новий”

про                                                   визнання договору дійсним та стягнення 100000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання дійсним договору про відступлення права вимоги від 12.10.2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем 1, та стягнення з відповідача 2 100000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року, повний текст якого підписаний 01.04.2010 року, позов задоволено частково, з відповідача 2 на користь позивача стягнуто 100000 грн., в задоволенні вимог про визнання договору дійсним відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що, враховуючи той факт, що відповідач 2 був проінформований відповідачем 1 про передачу в заставу та обтяження грошових коштів, що знаходились на депозитному рахунку № 26518300418501, то списання їх за заявковою про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем 2 після такого повідомлення було не правомірним.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем 2 не надано жодних доказів наявності у відповідача 1 перед ним заборгованості, яку відповідач 2 зарахував за рахунок спірної суми.

Відмову в задоволення позовних вимог про визнання договору дійсним суд першої інстанції ґрунтує на тому, що чинним законодавство України, встановлено випадки коли договір може бути визнаний судом дійсним, зокрема, визнання правочину дійсним у разі недодержання сторонами письмової форми такого правочину (ч. 2. ст. 218 ЦК України), або вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 2. ст. 219 ЦК України), або вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору (ч. 2 ст. 220 ЦК України), а враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що договір про відступлення права вимоги відповідає вищезазначеним обставинам – підстави для задоволення судом позову в цій частині відсутні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Акціонерний комерційний банк „Новий” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року та прийняти нове, яким відмовити позивачу у позові про стягнення з нього грошового боргу.

В апеляційній скарзі відповідач 2 посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що лише після отримання відповідачем 1 заяви відповідача 2 про залік зустрічних вимог виникли договори між позивачем та відповідачем 1 з приводу розпорядження спірними коштами.

Ухвалою від 04.06.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку „Новий” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач 1 в судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідач 2 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

01.08.2007 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір про депозитарний вклад № 1225407/07 (далі Договір про депозитарний вклад), відповідно до умов якого відповідач 1 вносить, а відповідач 2 приймає тимчасово вільні грошові кошти відповідача 1 на депозитний рахунок № 26518300418501. (т. 1 а.с. 29-30).

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, сума коштів, яка була передана відповідачем 1 відповідачу 2 за Договором про депозитарний вклад, становить 100000 грн.

Пунктом 3.2 Договору про депозитарний вклад зі змінами, внесеними Додатковою угодою 1 1225407/07-01 від 30.08.2008 року, встановлено, що строк розміщення коштів на депозитному рахунку встановлюється по 29.07.2009 року.

02.04.2009 року ТОВ „Європа Авто Груп” в особі ТОВ „Сиріус – Капітал” та позивач уклади договір купівлі – продажу цінних паперів № Б-2/0409-3 (далі Договір купівлі – продажу цінних паперів), предметом якого є купівля позивачем простого векселя відповідача 1 серія № бланку – АА 1635083, номінальною вартістю 602879,07 грн., термін погашення – за пред’явленням (далі Вексель). (т. 1 а.с. 9)

03.04.2009 року сторонами Договору купівлі – продажу цінних паперів підписано Акт приймання – передачі Векселя. (т. 1 а.с. 10)

Листом №10/01-06 від 10.06.2009 року позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою про негайне в строк до 15.06.2009 року погашення заборгованості по Векселю в сумі 602879,07 грн. (т. 1 а.с. 12)

На вказаний лист відповідач 1 відповів листом від 15.06.2009 року, в якому просив надати відстрочку по погашенню заборгованості по Векселю на строк до 31.07.2009 року, а в часткове забезпечення виконання вказаних зобов’язань просив прийняти майнові права, в тому числі, і на грошові кошти в сумі 100000 грн., які знаходяться на депозитному рахунку № 26518300418501 у відповідача 2 шляхом укладення відповідного договору застави (т. 1 а.с. 13).

Як слідує з матеріалів справи, кошти, про які йдеться у вказаному листі, є коштами, які передані за Договором про депозитарний вклад.

06.07.2009 року відповідач 1 та позивач уклали договір застави № 02/07-ЗПМ (далі Договір застави), яким передали в заставу майнові права відповідача 1 за Договором про депозитарний вклад (100000 грн.) як забезпечення вимог позивача по оплаті Векселя (т. 1 а.с. 11-16).

В матеріалах справи наявний лист відповідача 1 № 06/07-48 від 06.07.2009 року на адресу відповідача 2, яким відповідач 1 повідомляє останнього про те, що на підставі ч. 2 ст. 49 Закону України „Про заставу” позивачем та відповідачем 1 укладено Договір застави, предметом якого є майнові права на грошові кошти в сумі 100000 грн., які знаходяться на депозитному рахунку № 26518300418501 згідно Договору про депозитарний вклад. Докази направлення вказаного листа в матеріалах справи відсутні.

Відповідач 2 проти отримання зазначеного листа заперечує.

В той же час, листом № 1904 від 19.06.2009 року відповідач 1 звернувся до відповідача 2 з вимогою достроково повернути депозитний вклад за Договором про депозитний вклад, перерахувавши його на рахунок, вказаний в даному листі (т. 1 а.с. 66).

На вказаний лист відповідач 2 направив відповідачу 1 лист № 3/3-1433 від 10.07.2009 року, в якому повідомив про здійснення відповідачем 2 зарахування зустрічних однорідних вимог по зобов'язанням за договорами:

- генерального договору добровільного страхування кредитів КР №16/09277/04701/08 від 22 вересня 2007 року зараховується 44965,21 грн.;

- договору № 06/11192/04701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 26 листопада 2008 року зараховується 10141,07 грн.;

- договору № 06/11194/04701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 16 вересня 2008 року зараховується 10533 грн.;

- договору №04-3458-07/ТР добровільного страхування автотранспортних засобів від 12 листопада 2007 року зараховується 2400 грн.;

- договору № 06/10549/04701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 09 липня 2008 року зараховується 6098,36 грн.;

- договору № 06/72062/25701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 14 жовтня 2008 року зараховується 11114 грн.;

- договору № 04-3362-07/ТР добровільного страхування автотранспортних засобів від 13 листопада 2008 року зараховується 1628 грн.;

- договору № 06/72019/25701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 09 липня 2008 року зараховується 11866,39 грн.;

- договору № 06/11632/04701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 13 листопада 2008 року зараховується 11866,39 грн.

- та договору добровільного страхування кредитів КР № 16/09277/04701/08 від 22 вересня 2007 р.

Загальна сума, що зараховується становить 101726,03 грн. і складається 100000 грн. зобов’язань по поверненню суми депозиту та 1726,03 грн. зобов’язань по сплаті відсотків.

Про факт отримання відповідачем 1 вказаного листа свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення № 69620570 з відміткою про отримання його 13.07.20009 року.

В матеріалах справи відсутні докази заперечення відповідач 1 проти вказаного зарахування.

Меморіальними ордерами № 21_54 від 10.07.2009 року та № 21_52 від 10.07.2009 року відповідачем 2 кошти перераховані в порядку зарахування зустрічних однорідних вимог.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч. 2 ст. 601 ЦК України).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем 1 листа № 06/07-48 від 06.07.2009 на адресу відповідача 2, яким відповідач 1 повідомляє останнього про укладення Договору застави, а відповідач 2 заперечує його отримання, станом на дату проведення заліку зустрічних однорідних вимог у відповідач 2 були відсутні підстави вважати, що спірні кошти перебувають у заставі.

Отже 10.07.2009 року відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок якого відповідач 1 втратив право на депозитний вклад в сумі 100000 грн.

Позивач, не будучи повідомленим про зазначені обставини, 11.08.2009 року зареєстрував обтяження на предмет застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реєстраційний номер 8957554 (т. 1 а.с. 18).

29.09.2009 року позивач звернувся до відповідача 1 з листом № 29/09-01, в якому, у зв'язку з невиконанням основного зобов'язання по оплаті Векселя, повідомив відповідача 1 про те, що 29.09.2009 року зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (т. 1 а.с. 19) та запропонував відповідачу 1 з метою позасудового звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження протягом 30 днів передати у власність позивача предмет обтяження шляхом укладення відповідно договору відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 20-21).

12.10.2009 року позивач та відповідач 1 уклали договір про відступлення права вимоги (далі Договір відступлення права вимоги), предметом якого є набуття позивачем права вимоги в розмірі 100000 грн., яке належить відповідачу 1 на підставі Договору про депозитарний вклад (т. 1 а.с.22-24).

Проте, з огляду на викладене вище, станом на дату реєстрації обтяження на предмет застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реєстраційний номер 8957554 та, в подальшому, укладення Договору відступлення права вимоги, у відповідача 1 були відсутні будь – які правові підстави для розпорядження коштами в сумі 100000 грн.

Позивачем до позовної заяви додано копію листа відповідача 1 № 13/10-02 від 13.10.2009 року на адресу відповідача 2, в якому відповідач 1 повідомив відповідача 2 про укладення з позивачем Договору відступлення права вимоги (т. 1 а.с.25) та листа № 02-11/2009 від 01.11.2009 року, яким позивач повідомив відповідача 2 про укладення між позивачем та відповідачем 1 Договору відступлення права вимоги та просив в строк до 09.11.2009 року перерахувати на поточний рахунок позивача 100000 грн. за Договором про депозитний вклад (т.1 а.с.26-27).

Докази направлення вказаних листів в матеріалах справи відсутні, тому, посилання позивача на зазначені листи до уваги колегією суддів не приймаються.

Крім того ці листи написані позивачем після дати проведеного взаємозаліку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 2 100000 грн. За таких обставин, рішення суду в цій частині підлягає зміні, у задоволенні вказаних вимог відмовляється.

Щодо вимог позивача про визнання дійсним Договору відступлення права вимоги слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Чинним законодавство України встановлено випадки, коли договір може бути визнаний судом дійсним, зокрема, визнання правочину дійсним у разі недодержання сторонами письмової форми такого правочину (ч. 2. ст. 218 ЦК України), або вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 2. ст. 219 ЦК України), або вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору (ч. 2 ст. 220 ЦК України).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Договір відступлення права вимоги відповідає вищезазначеним обставинам, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні вказаних позовних вимог.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного комерційного банку „Новий” підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року у справі № 12/417 підлягає зміні як таке, що прийняте виходячи з неповно з’ясованих та не доведених обставин, що мають значення для справи, в задоволенні позову відмовляється повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви покладаються на позивача.

Судові витрати відповідача 2 за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку „Новий” на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року у справі № 12/417 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року у справі № 12/417 змінити.

3. Викласти рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року у справі № 12/417 в наступній редакції:

          „ В задоволенні позову відмовити повністю.”

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Б. і Г.:Асоційовані радники” (04655, м. Київ, вул. В.Хвойко, 15/15, ідентифікаційний код 35363300, р/р 226001066524 в „СЕБ Банк”, МФО 300175, або з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Новий” (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 93, ідентифікаційний код 19361982, р/р 373970100002 в АКБ „Новий”, МФО 305062) 500 (п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 12/417.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

29.06.10 (відправлено)