Рішення № 10141405, 15.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2010 р.Справа № 9/9-429(49/24) Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Украфлора" вул. Салютна, 2-а, м.Київ, 04111

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА" вул. Леся Курбаса, 54, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 15 068 грн. 75 коп., з яких: 11 616 грн. 36 коп. –борг; 1 793 грн. 93 коп. –інфляційні; 279 грн. 85 коп. –3% річних; 1 378 грн. 61 коп. –пеня.

За участю представників сторін:

          позивача: не з'явився

          відповідача: не з'явився

          Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Украфлора", вул. Салютна, 2-а, м.Київзвернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", вул. Леся Курбаса, 54, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 15 068 грн. 75 коп., з яких: 11 616 грн. 36 коп. –борг; 1 793 грн. 93 коп. –інфляційні; 279 грн. 85 коп. –3% річних; 1 378 грн. 61 коп. –пеня.

Відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 24.02.2010р., винесеної в порядку ст. 17 ГПК України, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Украфлора", вул. Салютна, 2-а, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", вул. Леся Курбаса, 8ч, м. Тернопіль про стягнення 15 068 грн. 75 коп. передано за підсудністю господарському суду Тернопільської області.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2010 р. справу прийнято до свого провадження та її розгляд вперше призначено на 01.04.2010 р. З метою правильного і об’єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України ухвалою від 01.04.2010р. на 23.04.2010р., ухвалою від 23.04.2010р. на 07.05.2010р., ухвалою від 07.05.2010р. на 14.05.2010р., ухвалою від 14.05.2010р. на 25.05.2010р., ухвалою від 25.05.2010р.на 08.06.2010р.та ухвалою від 08.06.2010р. на 15.06.2010р. через неприбуття в судове засідання представників сторін та в зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Представники сторін в судове засідання 15.06.2010 р. не з'явилися, будь-яких клопотань не заявили, витребуваних судом документів не представили, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, законом порядку, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення кореспонденції, які знаходяться в матеріалах справи, а тому суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Разом з цим, позивач у попередніх судових засіданнях та згідно надісланої на адресу суду заяви від 02.06.2010р. № 185 позовні вимоги підтримує повністю. Крім того, позивач неодноразово уточняв позовні вимоги (ціну позову), зокрема, згідно заяв від 19.04.2010р. № 142, від 20.05.2010р. № 170-171, та в останнє згідно заяви про зменшення суми позову №184 від 03.06.2010р. (№13483 від 08.06.2010р.). У зазначеній заяві позивач просить зменшити суму позову та стягнути з відповідача 9 064 грн. основного боргу, 909 грн. –інфляційних втрат, 135 грн. 70 коп. - річних; 1 231 грн. 50 коп. –пені, всього 11 340 грн. 20 коп. та стягнути судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно задоволених вимог. Разом з тим, просить судове засідання проводити без участі уповноваженого представника.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву про зменшення суми позову, прийняв її як таку, що подана в порядку ст.22 ГПК України.

В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення у справі. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482, п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. № 01-8/2351).

Враховуючи зазначене, у справі має місце нова ціна позову і позовні вимоги про стягнення 11 340 грн. 20 коп., із них: борг в сумі 9 064 грн., 909 грн. –інфляційні, 135 грн. 70 коп. - річні; 1 231 грн. 50 коп. –пеня.

При цьому, позов обґрунтовується належно завіреними копіями: договору поставки товару №429 укр 2008 від 08.12.2007р., Акту звіряння взаєморозрахунків станом на 10.12.2008 року, Акту звірки станом на 18.06.2009 року, довідки про включення ТОВ СП "Украфлора" до ЄДРПОУ, видаткової накладної №ЦБ000632 від 03.02.2008р., видаткової накладної №ЦБ005553 від 22.07.2008р., видаткової накладної №ЦБ0007255 від 29.09.2008р., видаткової накладної №ЦБ007324 від 01.10.2008р., та іншими матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виник спір внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов укладеного Договору поставки товару №429 укр. 2008 (Далі - Договір) від 08.12.2007р., згідно якого позивач ТОВ СП "Украфлора", як Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу Покупцю ТОВ "Вестер Україна" товар (перелік товару згідно Специфікації), а Покупець, в свою чергу, зобов’язався отримати цей товар та оплатити його вартість протягом 30-ти банківських днів від дня отримання товару (п.9.7 Договору). Термін дії договору визначено з моменту його підписання сторонами і по 31.12.2008р.

Як стверджує позивач, вказані зобов’язання відповідно до зазначеного договору ним було виконано належним чином, факт чого підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними (копії знаходяться в матеріалах справи).

Зокрема поставлено товар відповідачу в період з 08.12.2007р. по 02.10.2008р. Однак, зобов’язання щодо погашення заборгованості за одержаний товар відповідач виконав частково, а саме неоплаченими залишились наступні видаткові накладні: №ЦБ000632 від 03.02.2008р. на суму 2090,00 грн. в т.ч. ПДВ, №ЦБ005553 від 22.07.2008р. на суму 2523,00 грн. в т.ч. ПДВ, №ЦБ0007255 від 29.09.2008р. на суму 227,00 грн. в т.ч. ПДВ, видаткової накладної №ЦБ007324 від 01.10.2008р. на суму 4224,00 грн. в т.ч. ПДВ. Загальна сума основного боргу склала 9064,00 грн.

Крім того, позивач вказує на те, що ним на адресу Відповідача було надіслано претензію №1 від 06.01.2009р. з вимогою погасити заборгованість у 5-ти денний термін. Проте, остання була залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 9.7 Договору укладеного між сторонами оплата за товар здійснюється покупцем на протязі 30-ти банківських днів від дня отримання покупцем товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Продавця.

Проте, як стверджує позивач в заяві (вих.№185 від 02.06.2010р.) грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого товару відповідач до цього часу не виконав.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, відповідач не надав суду будь яких доказів, які б свідчили про виконання ним своїх зобов’язань за договором та спростовували твердження позивача про те, що ТОВ "Вестер Україна" порушило свої договірні зобов’язання, не провівши розрахунки за отриманий товар в повному обсязі.

Враховуючи вище зазначене, розглянувши матеріали справи, зокрема, представлені позивачем, акт звірки розрахунків станом на 10.12.2008р. підписаний обома сторонами, довідку про надходження коштів на рахунок ТОВ "СП "Украфлора" від ТОВ "Вестер Україна" від 19.02.2010р. № 02/238 видану ВАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та подані видаткові накладні №ЦБ000632 від 03.02.2008р. на суму 2090,00 грн. в т.ч. ПДВ, №ЦБ005553 від 22.07.2008р. на суму 2523,00 грн. в т.ч. ПДВ, №ЦБ0007255 від 29.09.2008р. на суму 227,00 грн. в т.ч. ПДВ, №ЦБ007324 від 01.10.2008р. на суму 4224,00 грн. в т.ч. ПДВ., які містять відмітку про отримання товару завірену підписом та печаткою ТОВ "Вестер Україна", суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що відповідачем здійснено частково оплату товару отриманого ним від позивача та станом на час розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача складає 9 064,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем проведено оплату заборгованості за отриманий товар не в повному обсязі, що є порушенням вимог ст.193 ГК України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГПК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо стягнення пені то судом встановлено наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони відповідно до укладеного Договору, а саме п 10.4 погодили: що за прострочку оплати отриманого товару, Покупець зобов’язаний сплатити другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочки, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 1231 грн. 50 коп. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних то судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 909 грн. 00 коп. –інфляційних втрат та 135 грн.70 коп. –3% річних від простроченої суми такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив). Доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Украфлора", підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 9064,00 грн. боргу, 909 грн. –інфляційних, 135 грн. 70 коп. - річних; 1 231 грн. 50 коп. –пені.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 зазначеної статті передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із поданої позовної заяви та доданих до неї платіжних документів позивачем сплачено державне мито у розмірі 150 (сто п'ятдесят) грн. 70 коп., а саме 1/% від ціни первісного позову 15 068 грн. 75 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Разом з тим, судом встановлено, що підставою для зменшення позовних вимог є відсутність належних доказів виникнення боргу за видатковою накладною від 22.07.2008р. № ЦБ005555. А тому суд вважає, що позивач необґрунтовано заявив до стягнення у первинному позові суму 3 728,55 грн. і спір в цій частині позовних вимог виник з вини позивача в зв’язку з чим державне мито та судові витрати слід пропорційно покласти на сторони у справі. Зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито в сумі 113 грн. 42 коп. та 177 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні 15.06.2010р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 43, 33, 49, 82, 83, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕР УКРАЇНА", вул. Леся Курбаса, 54,м. Тернопіль, (ідент. код 35073676): на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Украфлора", вул. Салютна, 2-а, м.Київ (ідент. код 20006298) –9 064 (дев’ять тисяч шістдесят чотири) грн. основного боргу, 909 (дев’ятсот дев’ять) грн. –інфляційних втрат, 135 (сто тридцять п’ять) грн. 70 коп. –3 % річні; 1 231 (одну тисячу двісті тридцять одну) грн. 50 коп. –пені, 113 (сто тринадцять) грн. 42 коп. державного мита та 177 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 37 (тридцять сім) грн. 28 коп. державного мита та 58 (п’ятдесят вісім) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 21 червня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя