Рішення № 101404015, 26.11.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2280/21

Провадження № 2/629/873/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2021 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Заводяної О.Ю., представника позивача- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у майні, що є у спільній частковій власності, -

в с т а н о в и в:

28.04.2021 позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у майні, що є у спільній частковій власності. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у 1976 році її батько ОСОБА_4 отримав на сім`ю, яка складалася з 4-х осіб, а саме, батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_5 , брат ОСОБА_6 та вона ОСОБА_2 4-кімнатну ізольовану квартиру загальною площею 76,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі будинку. В 1999 році їхня квартира була приватизована і всі вони, члени сім`ї, стали її співвласниками. У вищезазначеній квартирі весь час аж до своєї смерті мешкали останнього часу батько і мати, ОСОБА_5 . Позивачка та її брат ОСОБА_7 разом зі своїми сім`ями жили окремо. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_5 . Після смерті матері в квартирі продовжував мешкати її батько, ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Ще за життя батька вона разом зі своїм сином ОСОБА_8 були зареєстровані та мешкали у даній квартирі разом з батьком. Позивачка в 6-ти місячний строк подала до нотаріальної контори заяву про бажання і наміри вступити в спадкування майном, яке належало її батьку ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_4 за життя заповів позивачці все належне йому на момент смерті майно, яке складалося з 1/2 частини квартири. 06.07.2018 позивачка і її племінник, онук ОСОБА_4 ОСОБА_3 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, де вона отримала у власність 2/3 частки у спадщину і відповідач по справі 1/3 частину спадкового майна. Позивачка зареєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та 06.07.2018 в Лозівській державній нотаріальній конторі Харківської області отримала свідоцтво про право власності за законом після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво їй було видано на 2/6 частки). Відповідачу було виділено 1/6 частки у праві власності на квартиру. Відповідач своє право не реалізував, свідоцтво про право власності на 1/6 частини квартири не отримав. Таким чином, квартира АДРЕСА_2 є їхньою з відповідачем частковою власністю з відповідними частками. Позивачка разом з сином ОСОБА_8 мешкають у вказаній квартирі, утримують її, сплачують кошти за надані комунальні послуги, інтерес до квартири не втратили та мають і надалі володіти і користуватися нею. Відповідач ніякого інтересу до квартири не виявляє, на утримання своєї частки в квартирі кошти не надає. Його частка в квартирі становить 1/6, її 5/6 частини квартири. Зазначила, що вона спочатку пропонувала відповідачу разом утримувати квартиру, але він на її прохання ніяким чином не реагував, на зв`язок не виходив Згідно оцінки квартири за адресою: АДРЕСА_2 оціночна вартість становить 151520 грн. На підставі вищезазначеного, просила звернути стягнення на 1/6 частину 4-х кімнатної ізольованої квартири загальною площею 76,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на 1/6 частини вказаної квартири.

Позивачка 16.09.2021 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним в позові. В судовому засіданні 25.11.2021 представник позивачки зазначив, що ОСОБА_2 сплатила на депозит суду грошові кошти за 1/6 частини вартості спірної квартири, на підтвердження чого надав відповідну квитанцію.

В судове засідання відповідач не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Вислухавши позивачку та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9, 10, 24, 25).

З копії довідки ВРАЦС по м.Лозова Лозівського МРУЮ Харківської області від 19.02.2008 №289 вбачається, що ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та позивачці присвоєно прізвище « ОСОБА_10 » (а.с. 24).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.07.2018 спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька ОСОБА_2 в розмірі 2/3 частки у спадщині, у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині від якої відмовився чоловік спадкодавця - ОСОБА_4 та її онук ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки у спадщині. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво складається з Ѕ частки у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Свідоцтво про право на спадщину на 2/6 частки у праві власності на квартиру видано ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку у праві власності на квартиру ще не видано. Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(дата формування витягу 06.07.2018) 2/6 частки квартири належить ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (а.с. 14, 15).

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.07.2018 вбачається, що спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його донька ОСОБА_2 . Спадщина складається з 1/2 частки у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (дата формування витягу 06.07.2018) 1/2 частка квартири належить ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (а.с. 16, 17).

Відповідно до копії технічного паспорта на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ,- вона складається з 4 кімнат житловою площею 47,3 кв.м, загальна площа квартири 76,9 кв.м (а.с. 11-12).

Згідно звіту ТОВ ВТФ «Новинка» про оцінку майна 4-х кімнатної квартири загальною площею 76,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ринкова вартість об`єкту оцінки (без ПДВ) становить 151520 грн. (а.с. 13).

Згідно довідки КП "ЖУК" про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 19.04.2021 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованих осіб не значиться (а.с. 8).

Згідно довідки КП "ЖУК" про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 19.04.2021 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (а.с. 7).

Позивачка 16.09.2021 внесла на рахунок суду для сплати судового збору грошові кошти в сумі 25260,00 грн., що підтверджено квитанцією № 99 від 16.09.2021, призначення платежу «судовий збір за позовом ОСОБА_2 », що підтверджено квитанцією, наданою представником позивача в судовому засіданні.

У зв`язку з відсутністю у суду доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відсутністю клопотань сторін по справі про витребування доказів, ухвалою суду від 16.09.2021 у відповідності до ч.7 ст. 81 ЦПК України було витребувано з відділу реєстрації Лозівської міської ради Харківської області витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: квартири за адресою АДРЕСА_2 , із зазначенням власників вказаного майна, виду власності та розміру часток власників(а.с. 54).

22.09.2021 відділом реєстрації Лозівської міської ради Харківської області за вих. № 13-07/266 повідомлено суду про неможливість виконання вказаної ухвали суду, у зв`язку з відсутністю у відділу повноважень щодо надання інформації з Державного реєстру прав, з посиланням на Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, та із зазначенням, що судам надано право безпосереднього доступу до Державного реєстру прав та отримання інформації, необхідної для здійснення своїх повноважень(а.с. 60-61).

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16, та неодноразово підтриманій Верховним Судом.

У постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Аналогічні висновки щодо застосування норм статті 365 ЦК України викладено також у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 343/2271/16-ц (провадження № 61-32св19), від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц (провадження № 61-33924св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19), від 17 травня 2021 року у справі № 183/4432/16-ц (провадження № 61-385св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 289/398/16, провадження № 61-16865св20) та інших.

Як зазначено в постановах Верховного суду від 07.02.2019 року у справі №686/17974/17, від 18.07.2019 року у справі №210/2236/15-ц, при вирішенні справ про припинення права на частку у спільному майні в частині не завдання шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї суди насамперед зобов`язані дослідити наявність у відповідача іншого житла. У разі відсутності такого житла позбавлення особи права на частку у спільному майні, яке є єдиним зареєстрованим за ним житлом, буде розцінюватися як завдання шкоди його інтересам та інтересам членам його сім`ї.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, а саме, про те, що станом на дату звернення з позовом до суду та на час розгляду справи відповідачу належить 1/6 частини спірної квартири, оскільки надані позивачкою копії свідоцтв про право на спадщину за законом та заповітом від 06.07.2018(а.с. 14, 16), копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за позивачкою права спільної часткової власності на 2/6 та Ѕ спірної квартири, актуальні станом на 06.07.2018(а.с. 15, 17).

Оцінивши подані позивачем докази, суд дійшов висновку про відсутність визначених у статті 365 ЦК України підстав для припинення права власності ОСОБА_3 на частку у спірному об`єкті нерухомого майна, крім того, таке припинення права спільної часткової власності завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки ОСОБА_2 не надала суду доказів неможливості спільного користування спірною квартирою, а також доказів того, що припинення права відповідача на його частку не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника.

При цьому доказів наявності у ОСОБА_3 іншого належного йому на праві власності житла, крім 1/6 частки спірної квартири, матеріали справи не містять, тоді як позбавлення його на цю частку буде суперечити статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, позивачем не доведено неподільності належної сторонам на праві спільної часткової власності квартири, а також неможливості спільного проживання у ній за встановлених судом обставин.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 428/7432/20; провадження № 61-14727 св 21.

Посилання позивача на несплату відповідачем комунальних послуг не є підставою для припинення його частки у спільній частковій власності, оскільки належним способом захисту у цьому випадку буде відшкодування останнім відповідної частки оплати за послуги позивачу, якщо той їх фактично поніс, а не припинення права власності на частку у спільному майні.

Враховуючи обставини встановлені в судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, виходячи з вимог розумності та справедливості суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки позивачка при поданні позову до суду сплатила судовий збір в сумі 450 грн., а необхідно було сплатити 908 грн., недоплачений судовий збір в сумі 458 грн., підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 76-81, 89 , 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 352 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317,319, 365 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у майні, що є у спільній частковій власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , недоплачену суму судового збору на користь держави у розмірі 458(чотириста п`ятдесят вісім) гривень (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_3 , грошові кошти в розмірі 25260 (двадцять п`ять тисяч двісті шістдесят) гривень 00 коп., які зараховані на рахунок № НОМЕР_2 отримувачу ГУК Харків обл/МТГ Лозова/22030101 згідно квитанції № 99 від 16.09.2021, призначення платежу "судовий збір за позовом ОСОБА_2 ".

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Суддя С.А. Мицик