Ухвала суду № 101397306, 26.11.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/3129/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.,

секретаря Білого А.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.4 ст.296 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -

за участю:

прокурора Сорокіна М.О.,

потерпілого ОСОБА_3 ,

захисників адвокатів Філіпенко О.В., Михайлюка Б.Л.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В :

Під час проведення судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 60 днів у зв`язку з тим, що строк дії запобіжного заходу спливає. Ризики, передбачені ст.177 КПК України та були враховані при обрані та продовжені запобіжного заходу, - не перестали існувати, вони не зменшились: обвинувачені під загрозою можливо покарання можуть ухилитись від правосуддя, частина свідків не допитані, тому наявний ризик впливу обвинувачених на вказаних осіб, також наявний ризик вчинення обвинуваченими нового кримінального правопорушення, інший більш м`який запобіжний захід обвинуваченим не може запобігти встановленим ризикам.

Потерпілий зазначив, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 є можливість змінити запобіжний захід на домашній арешт, питання продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 вирішити на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив вирішити питання на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Філіпенко О.В. заперечувала проти заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою її підзахисному, оскільки прокурором не доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України, просила змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Його захисник адвокат Михайлюк Б.Л. заперечував проти заявленого клопотання прокурора про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, заявлені прокурором не доведені, надав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт, оскільки у останнього наявні міцні соціальні зв`язки та певна частина ризиків, заявлених стороною обвинувачення, взагалі відпала: ризик впливу на потерпілого, свідків, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, тощо

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.09.2021 року обвинуваченим продовжено дію обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 27.11.2021 року, включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених триває, проте до дня, завершення дії цього заходу, завершити розгляд кримінального провадження неможливо, за кримінальним провадженням проводиться судовий розгляд, допитані потерпілі та частина свідків кримінального провадження, досліджуються письмові докази сторони обвинувачення.

Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Наявними в матеріалах кримінального провадження доказами встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено на тривалий строк до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Згідно обвинувального акту, вказаний інкримінований злочин обвинувачений ОСОБА_2 вчинив в період непогашених судимостей та в період невідбутого покарання за попереднім вироком, яким був засуджений до 3 років позбавлення волі. Суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_2 неодружений, не працює, не має на своєму утриманні неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв`язків, а у сукупності із тяжкістю можливого покарання, у разі визнання винуватим, свідчить про наявність ризиків залишення ним свого місця проживання (у випадку застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду. Судовий розгляд продовжується, не допитана частина свідків сторони обвинувачення, заявлений прокурором ризик ймовірних перешкод кримінальному провадженню з боку обвинуваченого ОСОБА_2 продовжує існувати, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних потерпілих, свідків, експертів, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_2 на вказаних учасників кримінального провадження, які ще судом не допитані. Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення на даний час не втратив своєї актуальності, оскільки обвинувачений був засуджений неодноразово раніше за вчинення кримінальних правопорушень, зокрема за ст.187 КК України, в провадженні суду вже перебуває на розгляді декілька кримінальних проваджень щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

Обвинуваченим ОСОБА_2 заявлено, що на теперішній час обвинувальний вирок стосовно нього, ухвалений 17.09.2020 року, за яким йому призначено реальне покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки, набрав сили, тому продовжувати обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно нього немає необхідності. Судом була перевірена дана інформація. Згідно наявної інформації з матеріалів кримінального провадження, за яким обвинуваченого ОСОБА_2 було засуджено та призначено реальне покарання, дійсно вирок стосовно останнього набрав чинності, проте не звернений до виконання у зв`язку із застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому вказаний вирок без виконання приєднаний до матеріалів особової справи ОСОБА_2 в установі попереднього ув`язнення.

Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, судом встановлено, що раніше застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обвинувачений ОСОБА_1 порушив, у зв`язку з чим 04.08.2021 року стосовно нього було змінено запобіжний захід на тримання під вартою. Під час прийняття вказаного рішення суду обвинувачений самовільно покинув зал судового засідання, не бажаючи бути затриманим. Наявними в матеріалах кримінального провадження доказами встановлено, що ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, покарання у разі доведеності вини, за які передбачено у виді позбавлення волі до 10 років із конфіскацією майна. Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 не працює, не має офіційного джерела існування. Наявність дружини та неповнолітніх дітей, житла у обвинуваченого ОСОБА_1 існували на час інкримінованих подій, не стримали обвинуваченого від протиправних дій, в яких він обвинувачується. Судовий розгляд продовжується, не допитана частина свідків сторони обвинувачення, заявлений прокурором ризик ймовірних перешкод кримінальному провадженню з боку обвинуваченого ОСОБА_1 , продовжує існувати, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних потерпілих, свідків, експертів, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_1 на недопитаних учасників кримінального провадження. Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 нового кримінального правопорушення на даний час не втратив своєї актуальності, оскільки обвинувачений був засуджений неодноразово раніше за вчинення кримінальних правопорушень, зокрема за ст.187 КК України. За наявною в матеріалах кримінального провадження інформацією з поліції 01.07.2021 року відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України, до якого причетний ОСОБА_1 , що в сукупності свідчить про наявність ризику рецидиву.

Крім того, захисником невірно в клопотанні вказано, що обвинувачений ОСОБА_1 з 09.03.2021 року тримається під вартою та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно нього неодноразово продовжувався.

Так, 30.04.2021 року ухвалою суду було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, на застосуванні якого наполягав прокурор, тим самим раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 фактично змінений. Останньому була надана можливість виконувати обов`язки та перебувати цілодобово вдома. Проте у зв`язку з порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ухвалою від 04.08.2021 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою. Тобто на теперішній час окрім заявлених прокурором ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, для продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявний факт порушення раніше застосованого до вказаної особи запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дані про особи обвинувачених, дані про можливість ухилення від суду, незаконного впливу на свідків кримінального провадження та вчинення нового кримінального правопорушення, разом із тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи не попередять вказані ризики, тому доводи захисту про необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу є безпідставні, бо більш м`які запобіжні заходи на даний час не забезпечать встановлені ризики.

Суд не визначає розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.

На підставі викладеного, керуючись ст.331 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 60 днів – задовольнити.

Продовжити застосування запобіжного заходу до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 січня 2022 року, включно.

В задоволенні клопотання захисників Михайлюка Б.Л., Філіпенко О.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Строк дії ухвали – до 24 січня 2022 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4).

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Ю.А. Мельник