Рішення № 10138232, 25.03.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2010                     Справа № 10/22

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 02021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз", 39601, Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Героїв Бресту, 46

про зобов'язання укласти договір № 119В-602/1460-09-21-176 про транспортування природного газу від 15 грудня 2009 року у редакції, запропонованій позивачем

та за зустрічним Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз", 39601, Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Героїв Бресту, 46

до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 02021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1

про зобов'язання укласти п. 10.6 договору № 119В-602/1460-09-21-176 про транспортування природного газу від 15 грудня 2009 року у редакції, запропонованій позивачем

Представники до перерви :           

від ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України": Данилевський О.М., довіреність № 2-22 від 17.12.2009 р.;

від ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз": Сиротенко В.В., довіреність № 01/395 від 10.02.2010 р.

У судовому засіданні 18.03.2010 р. з огляду на встановлену судом необхідність витребування від сторін додаткових документальних доказів та можливість мирного врегулювання спору           було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 25.03.2010 р. до 14 год. 30 хв..

Представники після перерви :           

від ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України": Матюх О.В., довіреність № 35 від 23.12.2009 р.;

від ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз": Шостак О.М., довіреність № 01/687 від 11.03.2010 р.

Суть спору : розглядаються :

1) позов Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз", м. Кременчук про зобов'язання укласти п. 7.3 договору № 119В-602/1460-09-21-176 про транспортування природного газу від 15 грудня 2009 року у редакції, запропонованій позивачем: "У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п. 6.2 цього договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу";

2) позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз", м. Кременчук до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ про зобов'язання укласти п. 10.6 договору № 119В-602/1460-09-21-176 про транспортування природного газу від 15 грудня 2009 року у редакції, запропонованій позивачем: " До вимог, що випливають з даного договору, застосовується позовна давність –3 (три) роки, а в частині стягнення неустойки 1 (один) рік".

Відповідач за первісним позовом позов не визнає за мотивами зустрічної позовної заяви № 19/191 від 05.03.2010 р. (вх. № 772 від 10.03.2010 р.), відповідно до якої, погоджуючись з запропонованою Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ редакцією п. 7.3 спірного договору, просить суд зобов'язати останню укласти п. 10.6 договору № 119В-602/1460-09-21-176 про транспортування природного газу від 15 грудня 2009 року у редакції, запропонованій позивачем за зустрічним позовом : " До вимог, що випливають з даного договору, застосовується позовна давність –3 (три) роки, а в частині стягнення неустойки 1 (один) рік".

Відповідач за зустрічним позовом позов не визнає за мотивами відзиву на зустрічну позовну заяву № 3206/6 від 17.03.2010 р. (вх. № 03684д від 18.03.2010 р.), посилаючись на порушення порядку узгодження розбіжностей та пропущення строку для звернення до суду щодо врегулювання розбіжностей.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,

в с т а н о в и в:

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ звернулася з пропозицією до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз", м. Кременчук укласти Договір № 119В-602/1460-09-21-176 про транспортування природного газу від 15 грудня 2009 року для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів у 2010 році в редакції згідно листа Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" № 15210/11-004 від 21 грудня 2009 р..

Під час укладення сторонами названого договору виникли розбіжності, обумовлені наявністю заперечень ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" з приводу недоцільності включення до договору умов, передбачених пунктами 7.3 проекту договору, запропонованого ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

Сторонами вживались заходи щодо урегулювання розбіжностей шляхом обміну Протоколами узгодження розбіжностей, що стосується п. 7.3 Договору № 119В-602/1460-09-21-176 про транспортування природного газу від 15 грудня 2009 року згода не досягнута.

Викладені обставини ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" розглядає як підставу застосування до спірних відносин сторін статті 231 Господарського кодексу України, частиною 5 якої передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Позивач за первісним позовом здійснює транспортування загальними трубопроводами природного газу. В подальшому природний газ постачається відповідачем за первісним позовом для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 61126432 24.12.2009 р. (а.с. 98) ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" отримав лист ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" № 15810/11-004 від 21 грудня 2009 р. (а.с. 7)з пропозицією укласти доданий у двох примірниках проект договору № 119В-602/1460-09-21-176 про транспортування природного газу від 15 грудня 2009 року для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів у 2010 році (далі по тексту - Договір, а.с. 8 -10), один з них повернувши ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

05.01.2010 р. ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" одержав разом з супровідним листом відповідача № 21/3454 від 31.12.2009 р. (а.с. 11) протокол розбіжностей (а.с. 12) до запропонованого до укладення Договору.

Листом від 11.01.2010 р. № 105/11-004 (а.с. 13) ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" повідомив ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" про те, що не погоджується із зазначеною у протоколі розбіжностей позицією по п. 7.3 Договору.

Згідно ст. 3 Закону України від 12.07.2001 року № 2665-ІІІ "Про нафту і газ" відносини, пов'язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України про надра, Законом України "Про трубопровідний транспорт", Законом України "Про угоди про розподіл продукції", іншими нормативно-правовими актами, а також цим Законом з питань, пов'язаних з особливостями нафтогазової галузі.

На підставі ст. 12 Закону України від 15.05.1996 року № 192/96-BР "Про трубопровідний транспорт" підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів.

Абзацом четвертим пункту 10 Порядку забезпечення галузей національної економіки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729, визначено обов'язок постачальників природного газу у разі постачання природного газу установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, укладати з газотранспортними і газодобувними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, договори на транспортування природного газу.

У розумінні наведених норм чинного законодавства договір, який є предметом даного переддоговірного спору, є обов'язковим для укладення сторонами.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Порядок укладення договорів, що породжують майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання, регулюється Господарським кодексом України.

Господарським кодексом України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. При цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (стаття 67).

Згідно положень названого кодексу укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 179); господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179); спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом(частина 1 статті 187).

Згідно визначеного статтею 181 Господарського кодексу України порядку укладення господарських договорів проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 7.3 Договору стосуються включення до умов Договору положень про відповідальність за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у вигляді пені.

Запропонований позивачем проект пункту 7.3 Договору містить положення, згідно якого у разі несплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п. 6.2 цього договору, Замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідач вважає за необхідне виключити наведене положення Договору. В обґрунтування цього представник останнього у судовому засіданні послався на несвоєчасну оплату отриманого природного газу установами та організаціями, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

За приписами статей 510, 511 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами п. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Дана норма має імперативний характер.

Згідно статті 4 Закону України № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Враховуючи ту обставину, що запропонована ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" редакція положення п. 7.3 Договору відповідає наведеним вище нормам права, останнім дотримано встановлений процесуальний порядок укладання господарських договорів при укладанні спірного договору, в тому числі щодо узгодження розбіжностей та строків звернення до суду з вимогою щодо врегулювання неузгоджених розбіжностей, вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

В частині вимог за зустрічним позовом слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в дотримання приписів п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України позивач за зустрічним позовом - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" –скористався наданим йому правом та склав протокол розбіжностей до Договору щодо п. 7.3 останнього (супровідний листом № 21/3454 від 31.12.2009 р. (а.с. 11), протокол розбіжностей (а.с. 12).

В свою чергу, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" скористався наданим йому п. 5 ст. 181 Господарського кодексу України правом та у встановлений строк звернувся до суду з даним позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз", м. Кременчук про зобов'язання укласти п. 7.3 договору № 119В-602/1460-09-21-176 про транспортування природного газу від 15 грудня 2009 року у редакції, запропонованій позивачем.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Вищевикладене дає суду підстави для висновку, що сторони дійшли згоди щодо всіх умов Договору (в тому числі і п. 10.6), крім п. 7.3.

Листом від 25.01.2010 р. № 19/187 (а.с. 36) ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" надсилає ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" ще один протокол узгодження розбіжностей до Договору, відповідно до якого погоджується зі запропонованою редакцією п. 7.3 Договору та пропонує викласти п. 10.6 Договору в наступній редакції : "До вимог, що випливають з даного договору, застосовується позовна давність –3 (три) роки, а в частині стягнення неустойки 1 (один) рік".

Чинним законодавством передбачена процедура узгодження розбіжностей лише на стадії укладання господарських договорів, вимога за зустрічним позовом фактично є вимогою про зобов'язання внести зміни до Договору, а тому обґрунтування підстав зустрічного позову з посиланням на приписи ст. 181 Господарського кодексу України суд оцінює як неправомірне.

Отже, за наслідками аналізу наведених норм чинного законодавства, з огляду на фактичні обставини справи суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом необґрунтованими матеріалами справи та нормами права, заперечення ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" є правомірними, а тому у зустрічному позові слід відмовити.

Судові витрати, понесені ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" при поданні первісного позову зі сплати 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом.

Судові витрати, понесені ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" при поданні зустрічного позову зі сплати 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 60, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз", м. Кременчук задовольнити.

2. Вважати укладеним п. 7.3 договору № 119В-602/1460-09-21-176 про транспортування природного газу від 15 грудня 2009 року між Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз", м. Кременчук у редакції, запропонованій позивачем : "У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені у п. 6.2 цього договору, Замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу".

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Героїв Бресту, 46), п/р 260033013436 у Філії –Міському відділенні № 62 ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Кременчук, МФО 331139, код ЄДРПОУ 03351734 на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (02021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1), код ЄДРПОУ 30019801 : 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. У позові Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз", м. Кременчук до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ відмовити.

5. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ                                                   О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.