Рішення № 10137103, 11.03.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2010 р.Справа №13/246

за позовом Приватного підприємства "Явір-2000", юридична адреса: вул. Короленка, 17/53, м.Полтава, 36000 поштова адреса: вул. Покровська, 67-Б, м. Полтава, 36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівський молочний комбінат", с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область, 39541

про стягнення 301291,08 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники:

від позивача: Пилипенко В. Є., дов. № 431 від 10.03.2010 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи: Розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівський молочний комбінат" 206240,52 грн. заборгованості за послуги охорони, з яких: 166882,00 грн. - основний борг, 4302,39 грн. - пеня, 33376,40 грн. - штраф.

10.02.2009 р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 301291,08 грн. заборгованості, з яких: 240710,00 - основний борг, 10436,24 грн. - пеня, 48142,00 грн. - штраф, 2002,84 грн. - інфляційні.

Вказану заяву судом прийнято до розгляду.

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, а саме: його представник в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, відзив на позов не надав.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України (від 10.12.2002р. №75), а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив: Приватне підприємств „Явір-2000" та ТОВ "Ланнівський молочний комбінат" уклали Договір про надання послуг з фізичної охорони №53 від 01.11.2008р. У відповідності до укладеного Договору ПП "Явір-2000" надавало послуги, здійснюючи охорону об'єктів відповідача, що розташовані за адресою: Полтавська область, Карлівський район, с. Ланна, вул. Заводська, 1, згідно Додатків № 1, 2 до цього договору.

За послуги охорони, згідно п.3.2 Договору та Додатку № 1 від 01.11.2008р., відповідач повинен був щомісячно здійснювати оплату.

У відповідності до п. 3.2. Договору відповідач повинен був здійснювати оплату щомісячно на протязі 5-ти днів після підписання акту виконаних послуг.

По умовах договору (п. 3.3) по закінченню місяця, за який надані послуги з охорони, сторони у 2-х денний термін підписують Акт надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи сторони підписали наступні акти надання послуг: акт № 5757 від 31.08.2009 р. на суму 41914,00 грн., акт № 6553 від 30.09.2009 р. на суму 41914,00 грн., акт № 7232 від 30.10.2009 р. на суму 41914,00 грн., акт № 8227 від 30.11.2009 р. на суму 41914,00 грн., акт № 9260 від 31.12.2009 р. на суму 41914,00 грн., акт № 9260 від 31.12.2009 р. на суму 41914,00, акт № 849 від 31.01.2010 р. на суму 41914,00 грн.

Як свідчать надані суду докази, відповідачем не проведені розрахунки за надані послуги охорони:

частково за серпень ( на суму 31140,00 грн.), повністю за вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 р., січень 2010 р. Заборгованість відповідача станом на 11.02.2010 р. за послуги охорони складає 240710,00 грн.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

У відповідності до п. 5.2. договору відповідач за порушення умов договору, повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 20% від суми боргу.

За розрахунком, здійсненим позивачем до стягнення підлягає 10436,24 грн. пені за період з вересня 2009 р. по 11.02.2010 р.

Також позивачем нараховано відповідачу 48142,00 грн. штрафу з період з серпня 2009 р. по січень 2010 р.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

При цьому слід зазначити, що розуміння господарських санкцій у ГК є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законодавства тощо.

Також, господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені ЦК України. Цивільне законодавство визначає всі три види штрафної відповідальності як різновиди неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є: можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобовязання - невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобовязання неналежним способом тощо); обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пеня характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобовязаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобовязання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобовязання понад встановлений сторонами зобовязання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобовязання.

Аналогічна правова позиція викладена і в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008року №01-8/211, в пункті 48 якого зазначається, що штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

При укладені договору (п.5.2) сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та інших штрафних санкцій у разі невиконання відповідачем умов договору, а саме п.5 договору, яким передбачено строк оплати отриманої продукції. Тому, одночасне застосування штрафу та пені не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, позивачем правомірно нараховано інфляційні за період з серпня по грудень 2009 р. в сумі 2002,84 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись 32-33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівський молочний комбінат", с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область, 39541, р/р 26008570244 в АБ "Полтава-банк" МФО 331489, код ЄДРПОУ 35146370 на користь Приватного підприємства "Явір-2000", юридична адреса: вул. Короленка, 17/53, м. Полтава, 36000 поштова адреса: вул. Покровська, 67-Б, м. Полтава, 36000, р/р 26002323660001 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401 - 240710,00 грн. за послуги охорони, 10436,24 грн. пені, 48142,00 грн. штрафу, 2002,84 грн. інфляційних, 3012,91 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Босий В.П.