Ухвала суду № 101368483, 22.10.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 2-790/12

Провадження №2-др/369/34/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

представника заявника Орел Р.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання у м. Києві заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк», ОСОБА_2 , третя особа – Реєстраційна служба Києво-Святошинського РУЮ Київської області, про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №2-790/12 за позовом ПАТ «УніКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк», ОСОБА_2 , третя особа – Реєстраційна служба Києво-Святошинського РУЮ Київської області, про визнання договорів недійсними, в якій просило суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким у резолютивній частині рішення зазначити: «Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_2 – грошові кошти в розмірі 513 785,97 грн.».

Заявник посилався на те, що з рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у даній справі вбачається, що: « ОСОБА_1 УніКредит Банком було надано кредит у сумі 93 000 доларів США, що станом на даний час відповідно до курсу НБУ складає 743 349 грн. Згідно з пред`явленими суду квитанціями ОСОБА_1 банку було перераховано по спірному кредитному договору 23 069,70 доларів США, що станом на даний час відповідно до курсу НБУ складає 184 396,11 грн., а також 45 166,92 грн. Тобто, на час розгляду даної справи різниця між отриманими та повернутими коштами, яку ще повинна повернути банку ОСОБА_1 складає: 743 349 грн. – 184 396,11 грн. - 45 166,92 грн. = 513 785,97 грн. З огляду на підстави визнання спірного правочину недійсним, зміст ст. 217 ЦПК України та прохання ОСОБА_1 про розстрочення повернення банку залишкової заборгованості суд приходить до висновку про можливість такої розстрочки та визначає повернення ОСОБА_1 банку коштів у сумі 513 785,97 грн. рівними платежами щомісячно до 15 липня 2015 року включно, що відповідає кінцевому терміну повернення спірного кредиту».

Разом з тим, заявник зазначив, що станом на дату звернення до суду із даною заявою ОСОБА_1 грошові кошти на виконання вимог рішення суду не повернула, встановлену суму в розмірі 513 789,97 грн. на рахунки кредитора не було перераховано, на підтвердження чого заявник нібито надає розрахунок заборгованості.

Заявник вказав, що резолютивна частина рішення суду не містить вимоги про стягнення з ОСОБА_1 залишку отриманих коштів та фактично позбавляє можливості кредитора отримати залишок кредиту в примусовому порядку, а отже, фактично реституція не застосована. З його слів, в добровільному порядку ОСОБА_1 рішення суду не виконує.

Зі слів заявника, зазначення в судовому рішенні обов`язку кредитора прийняти платежі не є способом застосування наслідків недійсності правочину, адже фактично не захищає права іншої сторони у зобов`язанні, яке визнано судом недійсним.

Представник заявника в судове засідання з`явився, заяву підтримав, просив її задовольнити. Також через канцелярію суду представником заявника було подано клопотання про поновлення строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення, в якій вказав, що заявник набув всіх прав та обов`язків ПАТ «Укрсоцбанк» 15.10.2019, після чого йому було передано оригінали кредитних справ від правопопередника, тому вважав, що є всі підстави для поновлення пропущеного строку.

Представник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, подала суду відзив на заяву із запереченнями, вимоги заяви не визнала, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, також подала клопотання про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_1 .

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, своїх представників не направили, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши осіб, які брали участь у судовому засіданні, суд вважає, що заява АТ «Альфа-Банк» про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.03.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04.06.2013, було:

у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено;

позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк», ОСОБА_2 , третя особа – Реєстраційна служба Києво-Святошинського РУЮ Київської області, про визнання договорів недійсними – задоволено;

визнано недійсним договір про іпотечний кредит № MRTG-000000013730 від 15.07.2008, укладений між ОСОБА_1 та УніКредит Банк ТзОВ, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк» та застосувати наслідки недійсності цього правочину, зобов`язавши публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк» прийняти від ОСОБА_1 суму залишкової заборгованості з урахуванням вже сплачених грошових коштів по даному договору у розмірі рівними платежами щомісячно до 15.07.2015;

визнано недійсним договір іпотеки № MRTG-000000013730/S від 15.07.2008, укладений між ОСОБА_1 та УніКредит Банк ТзОВ, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк», та посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою Ольгою Віталіївною за реєстровим № 5891, відповідно до п. 2.1 якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, та застосувати наслідки недійсності цього правочину, зобов`язавши Реєстраційну службу Києво-Святошинського РУЮ Київської області зняти заборону, накладену приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою Ольгою Віталіївною за реєстровим № 5892 на квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до договору іпотеки № MRTG-000000013730/S від 15.07.2008, укладеного між ОСОБА_1 та УніКредит Банк ТзОВ, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк», та посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою Ольгою Віталіївною за реєстровим № 5891;

визнано недійсним договір поруки № MRTG-000000013730/Р від 15.07.2008, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та УніКредит Банк ТзОВ, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк»;

стягнуто з публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені нею в ході розгляду даного спору.

Частиною 1 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

З наданих суду заявником документів вбачається, що він є правонаступником публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк», права і обов`язки набув 15.10.2019.

Частиною 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Зважаючи на ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання рішення законної сили 04.06.2013) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання рішення законної сили 04.06.2013) інші виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом одного року.

З огляду на п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання рішення законної сили 04.06.2013) для виконання судових рішень строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

За приписами ст. 217 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення) суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України (в редакції, чинній на час набрання рішення законної сили 04.06.2013) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З огляду на ч. 2 ст. 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

З рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.03.2013 вбачається, що на акціонерне товариство «УніКредит Банк» (правопопередник заявника) було судом покладено обов`язок прийняти від ОСОБА_1 суму залишкової заборгованості з урахуванням вже сплачених грошових коштів по даному договору рівними платежами щомісячно до 15.07.2015 включно.

Тобто, загальний строк виконання рішення суду у цій справі з огляду на вимоги чинного на той час законодавства скінчився 04.06.2014, а ухвалення судом рішення в частині зобов`язання банку прийняти від ОСОБА_1 залишкову заборгованість до 15.07.2015 базувалось виключно на ст. 217 ЦПК України (у тогочасній редакції), що стосуються розстрочення виконання рішення суду.

Вказане свідчить, що акціонерне товариство «УніКредит Банк» та його правонаступники мали право подати заяву про ухвалення додатково рішення в межах даної справи виключно до закінчення строку на виконання рішення суду, тобто, до 04.06.2014, але у будь-якому разі не пізніше 15.07.2015, чого останніми зроблено не було.

Підстави для визнання пропуску визначеного законом строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення у даному разі відсутні, процедура правонаступництва не є поважною причиною пропуску строків.

Крім того, в мотивувальній частині рішення суд вказав, що « ОСОБА_1 УніКредит Банком було надано кредит у сумі 93 000 доларів США, що станом на даний час відповідно до курсу НБУ складає 743 349 грн. Згідно з пред`явленими суду квитанціями ОСОБА_1 банку було перераховано по спірному кредитному договору 23 069,70 доларів США, що станом на даний час відповідно до курсу НБУ складає 184 396,11 грн., а також 45 166,92 грн. Тобто, на час розгляду даної справи різниця між отриманими та повернутими коштами, яку ще повинна повернути банку ОСОБА_1 складає: 743 349 грн. - 184 396,11 грн. - 45 166,92 грн. = 513 785,97 грн.

З огляду на підстави визнання спірного правочину недійсним, зміст ст. 217 ЦПК України та прохання ОСОБА_1 про розстрочення повернення банку залишкової заборгованості суд приходить до висновку про можливість такої розстрочки та визначає повернення ОСОБА_1 банку коштів у сумі 513 785,97 грн. рівними платежами щомісячно до 15 липня 2015 року включно, що відповідає кінцевому терміну повернення спірного кредиту».

З викладеного вбачається, що судом першої інстанції у своєму рішенні, що набрало законної сили, було встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 та терміни, в які така заборгованість має бути погашена.

Крім того, з огляду на зміст п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК ( 1618-15 ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що правопопередник заявника при розгляді спору не звертався до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 на його користь залишкової заборгованості у сумі 513 785,97 грн. і за ці вимоги не сплачував судовий збір.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного процесу, розстрочив виконання рішення суду до 15.07.2015 в частині застосування наслідків недійсності правочину в межах клопотання позивача ОСОБА_1 . Правопопередник заявника, як вже було згадано, з проханнями та вимогами про стягнення з ОСОБА_1 залишкової заборгованості або покладення на неї обов`язку сплатити дану заборгованість до суду не звертався і ці вимоги, відповідно, судовим збором не оплачував.

А отже, суд ухвалив рішення щодо всіх вимог позивача, правопопередник АТ «Альфа-Банк» вимог про стягнення з ОСОБА_1 заявлених ним наразі коштів перед судом не ставив до ухвалення рішення у даній справі, відповідно, судового збору за ці вимоги не сплачував, інші підстави для ухвалення додаткового рішення у цій справі, визначені ч. 1 ст. 270 ЦПК України, відсутні, а тому заяву АТ «Альфа-Банк» про ухвалення додаткового рішення слід залишити без задоволення.

Враховуючи вище наведене та рекомендації, викладені у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 17, 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на 04.06.2013), ст.ст. 13, 259-261, 270, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк», ОСОБА_2 , третя особа – Реєстраційна служба Києво-Святошинського РУЮ Київської області, про визнання договорів недійсними – відмовити.

Ухвала набирає законної сили згідно зі ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Копію ухвали направити сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://ks.ko.court.gov.ua.

Суддя: А. Я. Волчко