Рішення № 10136766, 25.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.10 Справа№ 7/93

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості з орендної плати

ціна позову: 5220,79грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Катишев С.А., керівник;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ПЕТ»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі; ціна позову: 5220,79грн., в тому числі 3853,1грн. основного боргу та 1367,69грн. пені. Крім того, Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, 10.11.2008р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди офісу, приміщення фактично передано в оренду. Внаслідок порушення Відповідачем обовязків щодо оплати орендної плати, виник борг в розмірі 3853,1грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором оренди офісу №85 від 10.11.2008р. та доповненням №1 від 01.01.2009р., актом приймання-передачі приміщення від 10.11.2008р., листом Позивача Відповідачу №21 від 07.04.2009р., передарбітражним попередженням №47 від 22.10.2009р. та фіскальним поштовим чеком №3440 від 28.10.2009р., листом №52 від 30.11.2009р., повторним передарбітражним попередженням №906 від 29.03.2010р. та фіскальним поштовим чеком №6546 від 29.03.2010р., свідоцтвом про державну реєстрацію Відповідача, розрахунком боргу, розрахунком пені, поштовою квитанцією та фіскальним поштовим чеком №5461 від 27.05.2010р., платіжними дорученнями про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу №№55 та 56 від 26.05.2010р., ст.ст.1, 36, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 198, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 610, 611, 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/93 від 01.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12год. 25хв. 14.06.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/93 від 14.06.2010р., в тому числі з метою забезпечення принципу змагальності та представлення сторонами додаткових доказів.

В судових засіданнях представнику Позивача оголошено права та обовязки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/93 від 01.06.2010р. та 14.06.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначено, що права та обовязки сторін визначено ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позов підтримав.

Протягом розгляду справи від представником Позивача подано наступні документи: копії витягів серії АД №633237 та 633238 станом на 11.06.2010р. про включення Позивача та Відповідача в ЄДРПОУ; акт звірки взаєморозрахунків та опис вкладення у цінний лист та фіскальний поштовий чек №2514 від 14.06.2010р.; сальдо розрахунків з Відповідачем станом на 30.04.2009р.; копію виписки з банківського рахунку Позивача.

Відповідач явку в судові засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо подання вілдзиву на позовну заяву, не виконав, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ серії АД №633238 станом на 11.06.2010р., товариство з обмеженою відповідальністю «СервісПЕТ»є юридичною особою, ідентифікаційний код 32894340, місцезнаходження 79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93.

Згідно витягу з ЄДРПОУ серії АД №633237 станом на 11.06.2010р., ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, реєстраційний номер НОМЕР_2, місцезнаходження АДРЕСА_1.

Щодо стягнення 3853,10грн. основного боргу.

10.11.2008р. між Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) укладено договір оренди офісу №85 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння приміщення за адресою м.Львів, просп.Чорновола, 59.

Згідно п.1.2 Договору, загальна офісна площа приміщення, що орендується: 18,1 кв.м., яке складається з однієї кімнати №301 згідно поверхового плану.

Відповідно до п.3.1 Договору, приміщення, що орендуються, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем згідно Акту приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.

В матеріалах справи наявна копія, оригінал якої оглянуто судом, акту №1 від 10.11.2008р. приймання-передачі приміщення, вказаного у Договорі; акт підписаний та скріплений відбитками печаток Сторін.

Згідно п.4.1 Договору, строк оренди до 31.12.2008р. з моменту прийняття приміщень по акту приймання-передачі.

Відповідно до п.5.1 Договору, розмір орендної плати на момент укладання Договору становить 81,00грн. за 1 м2 на місяць і підлягає перегляду сторонами у випадках, встановлених п.5.5. Договору.

Згідно п.5.2 Договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 5-го числа кожного місяця; вартість комунальних послуг і електроенергії входить до орендної плати.

Відповідно до Доповнення №1 від 01.01.2009р. до Договору, підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, п.4.1 Договору викладено в наступній редакції строк орендної плати до 31.12.2009р. з моменту прийняття приміщень по акту приймання-передачі; доповнення вступає в дію з 01.01.2009р.

Згідно п.7.1 Договору, орендар зобовязується своєчасно здійснювати орендні платежі.

28.10.2009р. за №47 та 29.03.2010р. за №96 Позивачем надіслано Відповідачу перед арбітражні попередження (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи фіскальні поштові чеки №3440 від 28.10.2009р. та №6546 від 29.03.2010р). Відповіді на зазначені попередження в матеріалах справи відсутні та Сторонами не подані.

Також, з приводу наявного в матеріалах справи листа Позивача, адресованого Відповідачу, №21 від 07.04.2009р. з пропозицією розірвати Договір відповідно до п.10.1.3 Договору суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.10.1.3 Договору, даний Договір може бути розірваний достроково в судовому порядку за ініціативою Орендодавця у випадку невнесення Орендарем орендної плати протягом двох місяців.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не подано доказів розірвання Договору в судовому порядку; також, відсутні докази надіслання Позивачем Відповідачу листа №21 від 07.04.2009р. чи надання Відповідачем відповіді на зазначеного листа

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу, враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, перевіривши правильність наведенного Позивачем розрахунку, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 3853,10грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 1367,69грн. пені.

Позивач в додатках до позовної заяви надає розрахунок пені, проведений за шість місяців, вихідними даними для якого є основний борг Відповідача станом на кожен місяць, кількість днів прострочення платежу, величини облікових ставок НБУ за відповідний період. Розрахунок проведено станом на 30.04.2010р.

Відповідно до п.9.1 Договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар несе відповідальність у формі сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день протсрочення.

З данного приводу суд зазначає наступне.

Так, частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором визначено строки виконання зобовязання та дату закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням наведеного, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення щодо основного боргу, розрахунки основного боргу (з врахуванням частково сплачених платежів) та пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають до задоволення в розмірі 393,86грн., в частині стягнення пені в розмірі 973,83грн. слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

25.06.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.06.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 629, ч.1 ст. 759, ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», договором оренди №85 від 10.11.2008р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (79008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальінстю «СервісПет»(79021, м.Львів, вул. Кульпарківська, б.93) 3853грн. 10коп. основного боргу, 393грн. 86коп. пені, 102грн. державного мита, 191грн. 16коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення пені в розмірі 973грн. 83коп. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя