Рішення № 10136744, 21.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.10                                                                                           Справа№ 7/79

за позовом Державної екологічної інспекції в Львівській області, м.Львів

до відповідача комунальне підприємство «Верес», смт.Великий Любінь, Городоцький р-н, Львівська обл..

про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства,;

ціна позову: 153391,67грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Нирка М.М., головний спеціаліст (юрисконсульт), (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача –не з’явився.

Суть спору:

Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до комунального підприємства «Верес»»про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства,; ціна позову 153391,67грн.

Позовні вимоги обгрунтовані, зокрема, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №43 від 25.02.2010р., розрахунком розміру заподіяних збитків, претензією №03-576, довідкою про використання води, підтвердженням відправки позовної заяви Відповідачу, ст.ст.20, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.111 Водного кодексу УКраїни, ст.ст.2, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/79 від 28.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 30хв. 11.05.2010р. Ухвалами господарського суду Львівської області №№7/79 від 11.05.2010 року та від 02.06.2010 року розгляд справи відкладався з підстав та причин, зазначених в ухвалах.

Представникам Позивача протягом розгляду справи оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/79 від 28.04.2010р., 11.05.2010р. та від 02.06.2010р., які скеровані Сторонам, в тому числі Відповідачу, (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяви про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: копії довіреностей на право здійснення представництва; лист про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копію листа-запиту чи надавалися дозволи на спецводокористування підприємствам, перелічених у запиті та копію листа-відповіді на запит; копію свідоцтва про державну реєстрацію КП «Верес».

Представник Відповідача в судові засідання тричі не з’явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, явка визнана судом обов’язковою.

Відповідачем вимоги ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконано.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

          Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.

          Згідно п. «Б»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону України «Про охорону навколишьного природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною підземних вод.

Відповідно до п. «З»ч.1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №43 від 25.02.2010р., проведеної держінспектором з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області Стасюкевичем Ю.В. в присутності директора КП «Верес»Юрчака Я.Ю., на балансі Відповідача знаходиться водозабір прісних підземних вод у складі однієї свердловини.

Дозвіл на спецводокористування відсутній. Підтвердженням відсутності у Відповідача дозволу на спецводокористування є в тому числі наявний в матеріалах справи лист Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області №16-2922 від 26.05.2010р.

Згідно представленої довідки підприємством, про що вказано в акті первірки, підприємством за період з березня 2007 року по 31.01.2010р. самовільно видобуто з артсвердловини 125,5 тис.м3 води.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», води підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України.

Відповідно до ч.4 ст.148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Згідно ч.2 ст.2 Водного кодексу України, ст.2 Закону України про охорону навколишнього природного середовища», водні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Крім того, згідно ч.1 ст.149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Отже, комунальне підприємство «Верес»здійснювало спеціальне водокористування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст.151 Господарського кодексу України, суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року затверджено «Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування»(далі –Порядок).

Згідно п.5 Порядку, у дозволі на спецводокористування в тому числі зазначаються умови спеціального водокористування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.155 Водного кодексу України, право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам.

Отже, комунальне підприємство «Верес»повинно було здійснювати спеціальне водокористування на підставі та у відповідності з дозволом на спецводокористування (який у Відповідача відсутній), що, згідно матеріалів справи, було порушеним.

Обсяги незаконно видобутих Відповідачем прісних підземних вод підтверджуються наступними наявними у справі доказами: даними акту перевірки, згідно яких, відповідно до довідки, представленої підприємством за період з березня 2007 року по 1 лютого 2010 року самовільно видобуто з артсвердловини 125,5 тис.м3 води.

Згідно акту перевірки №43 від 25.02.2010р., статзвітність по формі 7-ГР (підземні води), 2тп (водгосп) за 2007, 2008, 2009 року відсутня, журнал щодобового обліку видобутої води не ведеться, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України та ст.34 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”. Також, відповідно до акту перевірки, паспорт свердловини відсутній.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов’язані здійснювати облік забору та використання вод, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 25 Водного кодексу України, державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою; форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства та за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Відповідно до п.1.1 «Інструкції щодо заповнення форми N 2-ТП (водгосп)», затвердженої Наказом Держкомстату України №230 від 30.09.1997 року, дана Інструкція розроблена у відповідності до ст.25 Водного кодексу і Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25 червня 1991 року і є обов’язковою для використання підприємствами (організаціями) –водокористувачами незалежно від їх відомчого підпорядкування та форми власності; звіт підписує керівник підприємства (організації), який несе відповідальність за правильність складання звіту, достовірність наведених в ньому даних і своєчасне подання його за встановленими адресами.

Враховуючи вищенаведене, з врахуванням помісячного розрахунку, Відповідачем незаконно видобуто за період з 2007 року по 31.01.2010 рік 125,5 тис.м3 підземних прісних вод за відсутності довзволу на спеціальне водокористування.

Щодо розміру завданих державі Відповідачем незаконним видобуванням збитків, суд зазначає наступне.

Позивачем в додатку до позовної заяви додано розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води КП «Верес», виконаний держінспектором з охорони навколишнього природного середовища, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 153391,67грн.

Розрахунок проведено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі вналсідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації,затвердженої наказом Держводгоспу України від 29.12.2001 року №290, та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена Міністерством охорони навколишнього природного середовища за №389 від 20.07.2009 року.

Враховуючи вищенаведене, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 153391,67грн.

Згідно ч.1 ст.111 Водного кодексу України, підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1, п.«З»ч.2, ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Отже, Відповідач зобов’язаний відшкодувати завдану ним шкоду державі незаконним видобуванням прісних підземних вод в розмірі 153391,67грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене та те, що у матеріалах справи відсутні та Відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про відсутність факту заподіяння Відповідачем збитків чи заподіяння таких збитків у менших розмірах, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 153391,67грн. заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства збитків підлягають до задоволення.

Також, суд зазначає, що Позивачем невірно наведено зміст ст.48 Закону України «Про державний бюджет України», відповідно до якого, згідно доводів Позивача, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до місцевого бюджету.

Згідно п.49 ст.6 Закону України «Про державний бюджет України на 2010р.», установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; відповідно до п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про державний бюджет України на 2010р.», установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно із статтею 46 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно, стягнення заподіяних збитків повинно відбуватись у точній відповідності з вимогами чинного законодавства України.

21.06.2010 року, у відповідності до вимог ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.06.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.ч.1, 2 ст.13, ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, ч.2 ст.85, ч.4 ст.90 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», рішенням Конституційного суду України вд 08.04.1999 року, ч.ч.1,2,4 ст.148, ч.1 ст.149, ст.151 Господарського кодексу України, ч.ч.1, 3 ст.324 Цивільного кодексу України, ст.16, ч.2 ст.2, ч.ч.2,3 ст.25, ч.ч.1-3 ст.42, п.7 ч.1 ст.44, ст.46, ч.ч.1,2 ст.48, ч.ч.1, 4 ст.49, ч.1 ст.111, п.4 ч.1 ст.155 Водного кодексу України, ст.2, ч.1 ст.5, п.п. «Б», «З»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35, ч.1, п.»З»ч.2 ст.68, ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, п.49 ст.6 , п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», п.1.1 «Інструкції щодо заповнення форми N 2-ТП (водгосп)», затвердженої Наказом Держкомстату України №230 від 30.09.1997 року, п.5 «Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року, Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі вналсідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації,затвердженої наказом Держводгоспу України від 29.12.2001 року №290 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 року за №44/6332 та Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена Міністерством охорони навколишнього природного середовища за №389 від 20.07.2009 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2009 року за №767/16783, положенням про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, Постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року „Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення”, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з комунального підприємства «Верес»(81555, Львівська обл., Городоцький р-н, смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 74) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки всього в розмірі 153391грн. 67коп., які зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду місцевого бюджету.

3.          Стягнути з комунального підприємства «Верес»(81555, Львівська обл., Городоцький р-н, смт.Великий Любінь, вул. Львівська, 74) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 1533грн. 92 коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя