Рішення № 10136634, 01.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.10                                                                                           Справа№ 32/91

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільного українсько-канадського підприємства ”РосанПак”, с.Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Кондитерська фабрика ”Львівські солодощі”, м.Пустомити, Львівської області.

Про стягнення заборгованості в сумі 27 614,07грн.

За участю представників сторін:          

Від позивача: Стецура А.І.- представник за довіреністю №68 від 01.06.2010р., Стефанишин Т.В.- представник за довіреністю №69 від 01.06.2010р.

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільним українсько-канадським підприємством ”РосанПак”, с.Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю ”Кондитерська фабрика ”Львівські солодощі”, м.Пустомити, Львівської області 27 614,07грн. з яких 26647,55 грн. основний борг, 666,05 грн. пеня, 97,19 грн. 3% річних, 203,28 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.06.2010року.

Представники позивача в судовому засіданні подали клопотання яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду від 11.05.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується поштовим повідомленням № 4680415 від 12.05.2010р. –вручено 19.05.2010р.

Станом на 01.06.2010р. від відповідача документи витребувані ухвалою суду, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

11.01.2010р. між ТзОВ „Спільне укаїнсько-канадьке підприємство „РосанПак” (постачальник) та ТзОВ „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” (покупець) був укладений договір № 10.01.0006 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується виготовляти та систематично постачати покупцю пластикову упаковку для харчових продуктів (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах договору (п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору, асортимент товару, його ціна та кількість визначаються окремими накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, які підписуються сторонами і є невід'ємною складовою договору.

          На виконання договору позивач за період з 14.01.2010р. по 02.04.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 26 647,55 грн. згідно видаткових накладних: № РП-0000057 від 14.01. 2010р. на суму 3 306,53 грн.; № РП - 0000284 від 15.02.2010р. на суму 6166,76 грн.; № РП - 0000322 від 19.02.2010р. на суму 6 069,44грн.; РП-0000355 від 24.02.2010р. на суму 3952,20 грн.; № РП - 0000369 від 26.02.2010р. на суму 4031,46 грн.; № РП-0000412 від 02.03.2010р. на суму 647,28 грн.; № РП-0000670 від 02.04.2010р. на суму 2473,88 грн.

За умовами п. 8.2 договору, оплата товару здійснюється покупцем у вигляді 100% оплати від загальної вартості кожної окремої партії товару протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару.

Однак, відповідач, всупереч умовам договору не оплатив вартість отриманого товару, внаслідок чого заборгував позивачу 26647, 55 грн.

Позивач керуючись умовами ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 203,28 грн. інфляційних втрат та 97,19 грн. 3% річних.

Крім того, позивач згідно п. 9.3 договору нарахував 666,07 грн. пені.

Оскільки оплата товару здійснена не була, а термін оплати вже минув, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, інфляційних втрат, річних та пені.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

          Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 26 647,55 грн. підтверджується підписаними ним видатковими накладними: № РП-0000057 від 14.01. 2010р. на суму 3 306,53 грн.; № РП - 0000284 від 15.02.2010р. на суму 6166,76 грн.; № РП - 0000322 від 19.02.2010р. на суму 6 069,44грн.; РП-0000355 від 24.02.2010р. на суму 3952,20 грн.; № РП - 0000369 від 26.02.2010р. на суму 4031,46 грн.; № РП-0000412 від 02.03.2010р. на суму 647,28 грн.; № РП-0000670 від 02.04.2010р. на суму 2473,88 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати визначений сторонами у п.8.2 договору, згідно якого оплата товару здійснюється покупцем у вигляді 100% оплати від загальної вартості кожної окремої партії товару протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідач, всупереч умовам договору на власний розсуд та ризик після настання вказаної дати, оплати товару не здійснив, внаслідок чого виник борг в сумі 26647, 55 грн.

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за договором.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 26647,55 грн. основного боргу є такою, що підлягає до задоволення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином позивач правомірно нарахував відповідачу 203,28 грн. інфляційних та 97,19 грн. 3% річних, які підлягають стягненню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару (п.8.2 цього договору) покупець зобов»язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення платежу, нарахованої від вартості товару неоплаченої у передбачений цим договором термін.

Відтак позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 666,05 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та є такими, що підлягають до задоволення.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 612, 625,627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 202, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Кондитерська фабрика ”Львівські солодощі”, вул.Глинська,56 м.Пустомити, Львівської області (код ЄДРПОУ 32060170; р/р 2600301048381 в ПЛФ ВАТ «Кредобанк», МФО 325355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільного українсько-канадського підприємства ”РосанПак”, вул. Львівська бічна,3 с.Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області (код ЄДРПОУ 22412950; р/р 2600600002605 в Філії ВАТ «Укрексімбанк»у м.Львові, МФО 325718) 26 647,55грн. основного боргу, 666,05 грн. - пені, 97,19грн. 3% річних, 203,28грн. інфляційних втрат, 276,14грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя