Рішення № 10136250, 24.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.10 Справа № 8/91пд

За позовом Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 1494 грн. 52 коп., розірвання договору та зобовязання вчинити певні дії

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- стягнення з відповідача заборгованості за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська у розмірі 1397 грн. 73 коп. та пені у сумі 96 грн. 79 коп.;

- розірвання договору № 03-14/87-09 від 05.07.2009 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська;

- зобовязання відповідача демонтувати рекламні конструкції, які розташовані за адресою: вул. Совєтская (напроти будинку № 17).

Супровідним листом від 07.06.2010 відповідачем до канцелярії господарського суду Луганської області були подані платіжні документи у підтвердження сплати суми боргу та пені.

Відповідач у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи судом був повідомлений належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою процесуальних документів господарського суду.

Представник позивача в судове засідання також не прибув, надавши суду письмове клопотання про відкладення судового розгляду справи у зв2язку з відрядженням представника позивача.

Клопотання позивача документально не обґрунтоване, тому задоволенню не підлягає.

Відзив на позовну заяву відповідачем під час судового розгляду справи не наданий.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

05.08.2009 між сторонами у даній справі укладений договір № 03-14/87-09 про надання в тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних конструкцій(Ії) (що використовується для розміщення рекламоносіїв(ія), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м. Луганська (далі за текстом договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого Робочим органом (позивачем) Користувачеві (відповідачу) у тимчасове платне користування було надано місця розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська та розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская (напроти будинку № 17).

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання передачі від 05.08.2009 (а.с. 14) місця для розташування на них спеціальних конструкцій за договором були передані Користувачеві - відповідачу за позовом.

Пунктом 2.1 договору строк його дії встановлений з 05.08.2009 до 05.08.2010.

Відповідно до пункту 4.2 договору плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, визначається згідно порядку, встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради і складає 177 грн. 58 коп. (у тому числі ПДВ 29 грн. 60 коп.) на місяць (розрахунок плати зазначений у додатку № 2 до договору). Оплату відповідач повинен здійснювати щомісячно до 20 числа звітного календарного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 3.1.1 договору (прострочення відповідачем здійснення платежів, передбачених розділом 4 договору, безперервно протягом двох місяців) позивач здійснює демонтаж спеціальних конструкцій за власний рахунок з послідуючим відшкодуванням відповідачем витрат позивачеві.

Умовами пункту 5.5. договору його сторони передбачили відповідальність за прострочення строків оплати за місця розташування рекламних засобів у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін прострочення.

Оплату місць для розташування спеціальних конструкцій відповідач не здійснював, внаслідок чого станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склалася заборгованість у розмірі 1397 грн. 73 коп., яку позивачем заявлено до стягнення з відповідача.

На підставі умов пункту 5.5 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення строків оплати у загальному розмірі 96 грн. 79 коп. (згідно з наданим позивачем до матеріалів справи розрахунком а.с. 10).

В процесі судового розгляду справи відповідачем суду надано платіжні документи у підтвердження факту сплати заявлених до стягнення позивачем сум заборгованості та пені у розмірі 1500 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 20 від 05.05.2010 на суму 1000 грн. 00 коп., платіжне доручення № 180302 від 19.03.2010 на суму 500 грн. 00 коп.).

Таким чином, заборгованість у розмірі 500 грн. 00 коп. сплачена відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом (позовну заяву здано представником позивача до канцелярії господарського суду Луганської області 26.03.2010).

Заперечень проти позову відповідач під час судового розгляду справи не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість первісних позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 № 2067 „Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами”, нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами сторонами у справі договору.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Закон України „Про рекламу” визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067.

Пунктом 32 Типових правил встановлено порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів і порядок оформлення цих правовідносин - на договірних засадах. В укладеному сторонами у справі договорі чітко визначено його ціну, яку зазначено у грошовому виразі.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт виконання позивачем у справі взятих на себе за договором зобовязань щодо передачі відповідачеві у строкове платне користування місць для розташування спеціальних конструкцій.

Фактичні обставини справи також свідчать про неналежне виконання відповідачем обовязку з повного та своєчасного внесення плати за користування зазначеними вище місцями.

У відповідності з приписами ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням здійсненої відповідачем платіжним дорученням № 180302 від 19.03.2010 на суму 500 грн. 00 коп. оплати заборгованості станом на день звернення позивача до суду з даним позовом фактичний розмір заборгованості відповідача за договором становив 897 грн. 73 коп.

Таким чином, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 500 грн. 00 коп. слід відмовити за необгрунтованістю, оскільки вказана сума була сплачена відповідача до звернення позивача до суду з даним позовом.

Судові витрати у цій частині покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим є обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 897 грн. 73 коп.

З урахуванням сплати відповідачем після порушення провадження у даній справі 1000 грн. 00 коп. в рахунок погашення заявлених до стягнення відповідачем грошових сум провадження у справі у частині вимог про стягнення 897 грн. 73 коп. підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Підлягає припиненню на підставі вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України й провадження у справі у частині вимог про стягнення 96 грн. 79 коп. пені, оскільки суму пені відповідачем сплачено після звернення позивача до суду з даним позовом.

Судові витрати за цією вимогою покладаються на відповідача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені заявлена обґрунтовано, розрахунок суми пені відповідає фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства.

Є обгрунтованими й вимоги позивача про розірвання укладеного між сторонами у справі договору та зобовязання відповідача демонтувати рекламні конструкції, що використовуються для розміщення рекламоносіїв.

Відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт систематичного порушення відповідачем у справі взятих на себе за договором зобовязань щодо своєчасної сплати обумовленої договором плати.

Таким чином, вимога позивача про розірвання укладеного з відповідачем договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, є обґрунтованою, такою, що відповідає вимогам закону та умовам договору вимога позивача про зобовязання відповідача демонтувати рекламні конструкції, які розташовані за адресою: вул. Совєтская (напроти будинку № 17).

Судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд. 14, код 34791800, витрати зі сплати державного мита у розмірі 152 грн. 87 коп., витрати з оплати інформаційно технічного забезпечення судового процесу у розмірі 196 грн. 52 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позову у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 500 грн. 00 коп. відмовити.

4. У частині вимог про стягнення 897 грн. 73 коп. заборгованості та 96 грн. 79 коп. пені провадження у справі припинити.

4. Розірвати договір № 03-14/87-09 від 05.08.2009 про надання в тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних конструкцій(Ії) (що використовується для розміщення рекламоносіїв(ія), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Відділом реклами Луганської міської ради.

5. Зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, демонтувати рекламні конструкції, які розташовані за адресою: вул. Совєтская (напроти будинку № 17).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання повного тексту рішення: 29.06.2010.

Суддя М.О. Москаленко