Рішення № 10136096, 26.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/18326.04.10 За позовом Державного підприємства «Культурно-мистецький та

музейний комплекс «Мистецький арсенал»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Асе»

Про стягнення 99465,80 грн.

                                                                                          Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Грибенюк Ю.Г. (за дов.)

Марчук О.Л. (за дов.)

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне підприємство «Культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»до товариства з обмеженою відповідальністю «Асе» про стягнення з останнього 99465,80 грн., а саме: 79382,12 грн. заборгованості та 5556,75 грн. штрафу за договорами купівлі-продажу б/у металоконструкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо проведення оплат за спірними договорами.

Ухвалою суду від 29.03.2010 р. було порушено провадження у справі № 6/183 та призначено розгляд справи на 26.04.2010 р..

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

22.12. 2008 р. між державним підприємством «Культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «АСЕ»(покупцем) було укладено договір купівлі-продажу б/у металоконструкцій, відповідно до п. 3.1 якого продавець зобов’язався продати та передати у власність покупцю, а покупець оплатити б/у металоконструкції у кількості 124,02 тонн загальною вартістю 44655,12 грн.

15.12.2009 р. було укладено аналогічний договір купівлі-продажу № 137/12, відповідно до п. 3.1 якого продавець зобов’язався продати та передати у власність покупцю, а покупець оплатити б/у металоконструкцій у кількості 149,09 тонн загальною вартістю 44727 грн. (далі –Договори).

Відповідно до п. 3.3. Договорів, покупець зобов'язувався оплатити за відвантажений товар шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

Станом на 27.05.2009 р. на рахунок продавця, покупцем було перераховано 10000 грн.

28.05.2009 р. продавець направив покупцю претензію з проханням добровільно сплатити кошти, передбачені п. 3.1. вищевказаних Договорів - всього 79382,12 грн.

20.11. 2009 р. листом № 144 продавець повідомив, що при першій нагоді здійснить погашення заборгованості, а на момент надсилання вказаного листа у підприємства немає достатньо коштів, необхідних для виконання зобов'язання.

Станом на день розгляду справи заборгованість на суму 79382,12 грн. відповідачем не проведена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт не оплати заборгованості на суму 79382,12 грн. відповідачем позивачу належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами Договорів не передбачено порядок нарахування штрафних санкцій.

Згідно з ч. 2. ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості керуючись ст. 231 Господарського кодексу України.

Підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України). Отже, наслідком вирішення спору є захист та відновлення прав позивача.

Доведення обставин про вчинення відповідачем порушень покладається на позивача (ст. 33 ГПК України).

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 прикінцевих положень Господарського кодексу України обов’язок визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог цього Кодексу покладено на Кабінет Міністрів України.

Отже, повноважень щодо визначення належності суб’єкта до державного сектору економіки належать Кабінету Міністрів України, а не суду.

Оскільки позивачем не доведено, що він належить до державного сектору економіки, вимоги про стягнення штрафу, в порядку ст. 231 Господарського кодексу України не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги до останнього про стягнення заборгованості в розмірі 79382,12 грн. підлягають задоволенню.

У задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 5556,75 грн. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 739,82 грн. державного мита та 188,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства          з обмеженою відповідальністю «АСЕ»(юридична адреса: 04017, м. Київ, вул. Ярославська, 15/23, фактична адреса: м. Київ, пр-т Перемоги, 62-б, код 22958070) на користь державного підприємства «Культурно-мистецький музейний комплекс «Мистецький арсенал»(01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 28-30, код 33403498) 79382,12 грн. боргу, 739,82 грн. державного мита та 188,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

          Рішення підписано 25.06.2010 р.