Рішення № 10136080, 22.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/13622.04.10 За позовом                     Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»

До                               Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві          

Про                              стягнення 327184,03 грн.           

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від позивача Мацькевич Ю.В. (за дов.)

від відповідача Лук’яненко О.І. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація»до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві про стягнення 327184,03 грн., а саме: 253980 грн. заборгованості, 55277,17 грн. пені та 17926,86 грн. інфляційної складової боргу за договором № 21/29/3 від 02.12.2008 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності проведення оплат за спірним договором.

Ухвалою суду від 22.02.2010 р. було порушено провадження у справі № 6/136, розгляд останньої призначено на 12.04.2010 р..

У судове засідання представник відповідача, не з’явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи було відкладено на 22.04.2010 р..

Відповідач відзиву на позов не надав, відповідно поданого в матеріали справи листа від 22.04.2010 р. № 19/292 спірний договір було укладено на виконання у 2009 році заходів, передбачених «Програмою зміцнення законності, посилення боротьби зі злочинністю у м. Києві на 2007-2011 роки», фінансування якої було проведено на 24,7 відсотків.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.12.2008 р. між автосервісною філією «Бліц-Авто»акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»(постачальником) та Головним управлінням Міністерства Внутрішніх Справ України в м. Києві (замовником) був укладений договір № 21/29/3 на закупівлю легкових автомобілів.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався поставити для потреб замовника 10 одиниць спеціальних автомобілів Chevrolet lacetti (далі - товар) а замовник прийняти та здійснити оплату за вищевказаний товар згідно з Договором.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору терміном поставки товару був визначений грудень 2008 р., поставка здійснювалась на умовах DDP Інкотермс 2000, за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 9.

Відповідно до п. 4.2 Договору поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання накладної та акту прийому-передачі від постачальника замовнику, яку замовник повинен повернути постачальнику.

Згідно з п. 6.2 Договору розрахунки здійснюються шляхом перерахунку замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний у Договорі, а саме: грудень 2008 р. за два автомобілі згідно зі специфікацією на суму 169320 грн.. Перший квартал 2009р. за вісім автомобілів згідно зі специфікацією на суму 677280 грн..

Протягом грудня 2008 р. замовник сплатив на рахунок постачальника 169320 грн.

31.12. 2008 р. сторонами було підписано накладну та акт прийому-передачі на поставку двох автомобілів.

08.01.2009 р. сторонами було підписано накладну та акт прийому-передачі на поставку восьми автомобілів.

Замовник з порушенням строків перерахував на рахунок постачальника 338640 грн. 30.04.2009 р., 84660 16.06.2009 р.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 253980 грн. грн..

Станом на день розгляду справи заборгованість на суму 253980 грн. відповідачем не сплачена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт не оплати заборгованості на суму 253980 грн. відповідачем позивачу належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 8.3 Договору у разі порушення термінів оплати, передбачених умовами Договору, замовник зобов’язаний виплатити постачальнику пеню у розмірі 0,2 відсотки від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з розрахунком суду, розмір пені за період з 01.04.2009 р. по 23.12.2009 р. становить 50 061,89 грн.

Однак враховуючи, що фінансування за Договором проводилось за кошти місцевого бюджету і у повному обсязі проведено не було, суд, керуючись ч. 3 ст. 83 ГПК України, задовольняє вимоги про стягнення пені в розмірі 10000 грн.

У задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 45277,17 грн. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Згідно зі здійсненим судом розрахунком інфляційна складова боргу становить 17 693,94 грн. (271673,94 грн. борг з урахуванням встановленого індексу інфляції).

У задоволенні вимог про стягнення інфляційної складової в розмірі 232,92 грн. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 271673,94 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 10000 грн. пені.

У задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 45277,17 грн. та інфляційної складової в розмірі 232,92 грн. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати з необґрунтовано пред’явлених вимог про стягнення 5215,28 грн. пені та 232,92 грн. інфляційної складової боргу покладаються на позивача пропорційно розміру заявлених вимог, а саме 65,44 грн. державного мита та 4,72 грн. витрат на інформаційно-технічне задоволення судового процесу. В іншій частині судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього. Зайво сплачене державне мито у розмірі 28,16 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в м. Києві (01025, м. Київ, вул. Володимирська 15, код 08592201) на користь акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, код 03121566) 271673,94 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 10000 грн. пені, 3206,4 грн. державного мита та 231,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з Державного бюджету України на користь акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, код 03121566) зайво сплачені 28,16 грн. державного мита.

Суддя                                                                                           С. А. Ковтун

Рішення підписано 24.06.2010 р.