Рішення № 101359929, 22.11.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 справа № 914/3144/21

За позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» «Львівгаз», м. Львів

до відповідача: Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ, в особі філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування», м. Львів

про: стягнення заборгованості 173 843,09 грн

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Махник О.В.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Подоляк О.Р. – представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» «Львівгаз» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ, в особі філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування» про стягнення заборгованості 173 843,09 грн.

Ухвалою суду від 22.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі №914/3144/21 за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін; проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.11.2021.

У судове засідання 22.11.2021 р. представник позивача не з`явився.

У судове засідання 22.11.2021 р. представник відповідача з`явився.

17 листопада 2021 року до канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, участь у судовому засідання є правом, а не обов`язком сторін, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.11.2021 за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 22.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.10.2020р. в межах справи №914/749/20 стягнуто з відповідача на користь позивача 1 621 580, 92 грн. без ПДВ додаткової плати за порушення якості природного газу, 58 631, 00 грн. 3% річних, 41 360, 42 грн. інфляційних втрат та 25 823, 58 грн. судового збору.

Присуджені до стягнення судом суми 3% річних та інфляційних втрат нараховані позивачем на суму боргу відповідача по сплаті додаткової плати за порушення якості природного газу по 17.08.2020р включно. Відповідачем рішення виконано 20.04.2021р.

З огляду на викладене, в зв`язку з не своєчасним виконанням відповідачем вищезазначеного рішення, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 141 238, 86 грн. за період від 18 08.2020 року по 19.04.2021 року та три відсотки річних у розмірі 32 604, 23 грн. за період від 18.08.2020 року по 19.04.2021 року.

Правова позиція відповідача.

Відповідач щодо позовних вимог заперечив, подав відзиву на позовну заяву, згідно якого компенсація за недотримання параметрів газу не є договірним зобов`язанням, а є виключно відповідальністю, встановленою розділ УІІІ Кодексу газорозподільних систем. Відтак, нарахування процентів є фактично подвійною мірою відповідальності та суперечить ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Таким чином, вищенаведене положення ст. 625 ЦК України не поширюється на дані правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем рішення суду, відповідно до якого з останнього на користь позивача було стягнуто кошти, а саме рішенням Господарський суд Львівської області від 06.10.2020 року № 914/749/20 позов задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислове управління “Львівгазвидобування” на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” 1 621 580,92 грн. без ПДВ додаткової плати за порушення якості природного газу, 58 631,00 грн. 3% річних, 41 360,42 грн. інфляційних втрат та 25 823,58 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/749/20 від 01.04.2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Львівгазвидобування» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2020 у справі №914/749/20 - без змін.

На виконання рішення Господарського суду від 06.10.2020 року, постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року у справі №914/749/20, 21.05.2021 видано відповідний наказ.

Як зазначає позивач, боржник - Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування», на виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2020 у справі №914/749/20, сплатив борг 20.04.2021, що підтверджується довідкою вих.№02/01-01-3114 від 15.09.2021р., виданою АБ “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" (МФО 300647,ЄДРПОУ 21665382).

З огляду на викладене, в зв`язку з не несвоєчасним виконанням відповідачем вищезазначеного рішення, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 141 238,86 грн. за період від 18 08.2020 року по 19.04.2021 року та три відсотки річних у розмірі 32 604,23 грн. за період від 18.08.2020 року по 19.04.2021 року.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).

Також, підстави припинення зобов`язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Львівської області від 06.10.2020 року, яке залишено без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року у справі №914/749/20, позов задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислове управління “Львівгазвидобування” на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” 1 621 580,92 грн. без ПДВ додаткової плати за порушення якості природного газу, 58 631,00 грн. 3% річних, 41 360,42 грн. інфляційних втрат та 25 823,58 грн. судового збору. Присуджені до стягнення судом суми 3% річних та інфляційних втрат нараховані позивачем на суму боргу відповідача по сплаті додаткової плати за порушення якості природного газу по 17.08.2020р включно.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Водночас суд зауважує, що за змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Отже, наявність вказаного рішення суду у справі № 918/33/19 впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 621 580,92 грн не потребує повторного доведення.

Як вбачається із матеріалів справи, боржник - Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Львівгазвидобування», на виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2020 у справі №914/749/20, сплатив борг 20.04.2021, що підтверджується довідкою вих.№02/01-01-3114 від 15.09.2021р., виданою АБ “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" (МФО 300647,ЄДРПОУ 21665382).

Враховуючи те, що відповідач своєчасно не виконав рішення суду, позивач з 18.08.2020 по 19.04.2021 набув права на нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, а тому вказані вимоги є обґрунтованими.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1 постанови № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат заявлених в межах справи №914/749/20 у зв`язку з несвоєчасною сплатою додаткової плати за неякісний газ здійснено по 17.08.2020р включно, що підтверджується копією заяви АТ “Львівгаз" про збільшення позовних вимог та додатками до неї.

Сума боргу по оплаті додаткової плати на виконання зазначеного вище рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2020 року у справі №914/749/20 оплачена 20.04.2021, що підтверджується довідкою вих.№02/01-01-3114 від 15.09.2021р., виданою АБ “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" (МФО 300647,ЄДРПОУ 21665382).

З огляду на те, що заявлені в межах справи №14/749/209 три проценти річних та інфляційні втрати нараховані на суму боргу по 17.08.2020 включно, позивач просить суд здійснити донарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат з 18.08.2020 по 19.04.2021, тобто по дату фактичного виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2020р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що інфляційні втрати на суму 141 238,86 грн за період з 18.08.2020 року по 19.04.2021 року та 3% річних на суму 32 604,23 грн за період з 18.08.2020 року по 19.04.2021 року підлягають задоволенню в зазначених позивачем розмірах.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повністю, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (адреса: 04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Газопромислове управління «Львівгазвидобування» (адреса: 79026, м. Львів, вул.Рубчака, 27, ідентифікаційний код 39585756) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (адреса: 79039, м.Львів, вул.Золота, 42, код ідентифікаційний код 03349039) 32 604, 23 грн 3 % річних, 141 238, 86 грн інфляційних втрат та 2 607, 65 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 24.11.2021.

Суддя Синчук М.М.