Рішення № 10135799, 24.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/208-47/20624.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма

«ДФ-АГ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.»

Про           стягнення 29786,09 грн.

                              Суддя Станік С.Р.

Представники, що приймали участь в судовому засіданні:

Від позивача Павлик О.С. –представник за довіреністю;

Від відповідача Савицька І.В. –представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 № 27/208 було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «НВФ «ДФ-АГ»до ТОВ «О.М.С.»про стягнення основної заборгованості в сумі 20289,82 грн., 3% річних – 455,27 грн., інфляційні втрати –2008,98 грн., а також 247,86 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,98 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 № 27/208 скасовано частково, вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача 20289,82 грн. основного боргу, 202,89 грн. витрат по сплаті державного мита та 80,38 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2010 № 27/208 рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 № 27/208 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 - скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення по справі не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу № 27/208 передано на новий розгляд судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 суддею Станіком С.Р. прийнято до нового розгляду справу за позовом ТОВ «НВФ «ДФ-АГ»до ТОВ «О.М.С.»про стягнення 29786,09 грн. заборгованості, присвоєно справі № 27/208-47/206 та призначено її розгляд на 15.04.2010.

В судовому засіданні 15.04.2010 представник позивача надав письмові пояснення (уточнення) по справі, в яких зазначав про те, що позивач просить суд задовольнити позов в сумі 20289,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 розгляд справи було відкладено до 20.05.2010.

Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору № 18 від 29.04.2008 не було виконано у повному обсязі свої зобов’язання по повній оплаті виконаних позивачем робіт, оскільки позивачем було виконано робіт загалом на суму 65289,82 грн., а відповідачем оплачено лише 45000,00 грн. Заборгованість відповідача, яку позивач просив суд стягнути з відповідача з урахуванням заяви від 15.04.2010 складає 20289,89 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.05.2010 проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що строк оплати виконаних позивачем робіт не настав, оскільки пунктом 5.3 договору № 18 від 29.04.2008 визначено, що оплата робіт здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, а оскільки акт виконаних робіт не датовано конкретною датою, а тому строк оплати по ньому згідно статті 530 Цивільного кодексу України –не настав, оскілки жодних вимог по його оплаті відповідачу позивачем не виставлялось.

В судовому засіданні 20.05.2010 було оголошено перерву до 10.06.2010 для виготовлення повного тексу рішення, про що повідомлено представників сторін під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2008 між відповідачем –ТОВ «О.М.С.», як замовником, та позивачем –ТОВ «НВФ «ДФ-АГ»ЛТД», як виконавцем, було укладено договір №18 (далі –договір № 18 від 29.04.2008), який підписано представниками сторін та посвідчено печатками сторін, належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи.

Умовами договору № 18 від 29.04.2008 сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати роботи по облаштуванню офісу системою відеонагляду та контролю доступу, що розташований за адресою: м.Київ, пр-т Перемоги, 136 згідно з технічним завданням, що розробляє замовник та узгоджує виконавець (п. 1.1), вартість робіт та обладнання наведена у додатку № 1 (п. 2.1), закінчення робіт підтверджується підписанням двостороннього акту вводу обладнання в експлуатацію та актом прийняття виконаних робіт (п. 2.2), загальна ціна договору складає 65289,82 грн. (п. 5.1), для початку робіт замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 45000,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору (п. 5.2), замовник на підставі акту приймання виконаних робіт протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами зазначеного акту проводить остаточний розрахунок з виконавцем за фактично виконані роботи (п. 5.3).

Відповідно до погодженого сторонами кошторису до договору № 18 від 29.04.2008, вартість робіт була погоджена сторонами в сумі 65289,82 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем на виконання п. 5.2 договору № 18 від 29.04.2008 було перераховано у якості авансового платежу 45000,00 грн., що сторонами по справі не заперечувалось.

Відповідно до акту приймання робіт згідно договору № 18 від 29.04.2008, який підписано представниками позивача та відповідач і посвідчено печатками сторін, оригінал якого було досліджено судом в судовому засіданні, позивачем, як виконавцем, було виконано, а відповідачем, як замовником, прийнято в повному обсязі якісно виконані роботи по облаштуванню офісу системою відео нагляду та контролю доступу за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 136 загалом на суму 65289,82 грн.

Також, суд в судовому засіданні, дослідивши оригінал акту приймання робіт згідно договору № 18 від 29.04.2008, встановив, що його не датовано конкретною датою підписання і представники сторін не заперечували проти того, що оригінал зазначеного акту не датовано певною календарною датою.

Відповідно до акту вводу в експлуатацію систем відеонагляду та контролю доступу згідно договору № 18 від 29.04.2008, який підписано представниками позивача та відповідач і посвідчено печатками сторін, оригінал якого було досліджено судом в судовому засіданні, комісією у складі представників позивача та відповідача було проведено перевірку встановлених систем та представниками відповідача було прийнято в експлуатацію.

Також, суд в судовому засіданні, дослідивши оригінал акту вводу в експлуатацію систем відеонагляду та контролю доступу згідно договору № 18 від 29.04.2008, встановив, що його не датовано конкретною датою підписання і представники сторін не заперечували проти того, що оригінал зазначеного акту не датовано певною календарною датою.

Як зазначав представник позивача в судових засіданнях, відповідачем всупереч умов договору № 18 від 29.04.2008 не було виконано у повному обсязі свої зобов’язання по повній оплаті виконаних позивачем робіт, оскільки позивачем було виконано робіт загалом на суму 65289,82 грн., а відповідачем оплачено лише 45000,00 грн. Заборгованість відповідача, яку позивач просив суд стягнути з відповідача з урахуванням заяви від 15.04.2010 складає 20289,89 грн.

Як зазначав Вищий господарський суд України у своїй постанові від 27.01.2010, вказівки якої є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, при вирішенні спору з таким предметом позову як стягнення заборгованості а також, враховуючи правову природу договору, за яким у даному випадку стягується заборгованість, першочерговим є з'ясування такого питання, як: чи настав строк оплати відповідачем виконаних робіт відповідно до умов договору, а якщо настав то коли, дослідження якого в контекстному розумінні з п. 5.3. договору №18 є можливим виключно за встановлення дати підписання акту приймання виконаних робіт, або ж, за неможливості встановлення такої дати –за застосуванням відповідних норм цивільного законодавства, яким врегульовано строк виконання зобов'язань. Встановлення наведених обставин також дасть можливість встановити дату, з якої відповідач є таким, що прострочив.

13.04.2010 позивачем на адресу відповідача було направлено згідно статті 530 Цивільного кодексу України вимогу про сплату заборгованості по договору № 18 від 29.04.2008 в сумі 20289.89 грн., направлення якої підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 2746 від 13.04.2010 та описом вкладеного у цінний лист, належним чином засвідчені позивачем копії яких наявні у матеріалах справи, а оригінали було досліджено в судовому засіданні.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 909 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовником зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 251, 252, 253 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору № 18 від 29.04.2008 було виконано роботи по облаштуванню офісу системою відео нагляду та контролю доступу за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 136 загалом на суму 65289,82 грн., які відповідачем було прийнято без будь-яких зауважень та заперечень і прийнято в експлуатацію загалом на суму 65289,82 грн., що підтверджується актом приймання робіт згідно договору № 18 від 29.04.2008 та актом вводу в експлуатацію систем відеонагляду та контролю доступу.

В свою чергу, пунктом 5.3 договору № 18 від 29.04.2008 сторонами було погоджено, що відповідач має здійснити остаточний розрахунок з позивачем за фактично виконані роботи на підставі акту приймання виконаних робіт протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами зазначеного акту, а враховуючи те, що відповідачем було здійснено часткове авансування робіт в сумі 45000,00 грн., остаточну оплату в сумі 20289,89 грн. відповідач мав здійснити протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання робіт згідно договору № 18 від 29.04.2008 та акту вводу в експлуатацію систем відеонагляду та контролю доступу.

Але оскільки оригінал акту приймання робіт по договору № 18 від 29.04.2008 на суму 65289,82 грн. та оригінал акту вводу в експлуатацію систем відеонагляду та контролю доступу не датовано конкретними датами підписання і представники сторін не заперечували проти того, що оригінали зазначених актів не датовані певною календарною датою –суд дійшов висновку, що оскільки обов'язок негайного виконання відповідачем зобов’язання по оплаті заборгованості в розмірі 20289,89 грн. не випливає із договору № 18 від 29.04.2008, а тому строк оплати відповідачем зобов’язання по оплаті наданих послуг виник на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме з моменту пред'явлення вимоги від 13.04.2010 про сплату заборгованості по договору № 18 від 29.04.2008 в сумі 20289.89 грн., направлення якої підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 2746 від 13.04.2010 та описом вкладеного у цінний лист.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач мав виконати своє зобов’язання перед позивачем по оплаті заборгованості в розмірі 20289,89 грн. по договору № 18 від 29.04.2008 у строк до 20.04.2010 включно, але відповідач заборгованість в розмірі 20289,89 грн. –у зазначений строк –не погасив, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 20289,89 грн., строк оплати якої настав, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем послуги законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 20289,89 грн. з урахуванням заяви позивача від 15.04.2010.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С.»(код ЄДРПОУ 32386037, місцезнаходження: 01135 м.Київ, проспект Перемоги,18) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ДФ-АГ»(код ЄДРПОУ 21581538, місцезнаходження: 04210 м.Київ, проспект Героїв Сталінграду, 27) суму заборгованості в розмірі 20 289 (двадцять тисяч двісті вісімдесят дев’ять) грн. 80 коп., а також витрат по сплаті державного мита 202 (двісті дві) грн. 90 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –80 (вісімдесят) грн. 38 коп.

          3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           С.Р. Станік

Дата підписання рішення –25.06.2010