Рішення № 10135739, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/11015.06.10 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Екстрейд»

простягнення 4 149, 06 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю від 02.06.2009 року; Від відповідача:не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрейд»про стягнення заборгованості у розмірі 1927, 00 грн. основного боргу, 1731, 07 грн. штрафу та 490, 99 грн. - пені, з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за надані послуги з перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 23.03.2010 року.

Представники сторін у судове засідання 23.03.2010 року не зявились, вимоги ухвали суду від 03.03.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 року відкладено розгляд справи на 13.04.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.04.2010 року частково подав витребувані ухвалою суду докази та надав усні пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 13.04.2010 року не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не попередив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 року відкладено розгляд справи до 20.04.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.04.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 20.04.2010 року не зявився, вимоги попередніх у хвал суду не виконав про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року відкладено розгляд справи до 15.06.2010 року.

Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.

У судове засідання 15.06.2010 року представники сторін не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі - перевізник) направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Екстрейд»(надалі - замовник) за допомогою факсимільного звязку для підписання договір № 45, який був підписаний останнім та скріплений печаткою 17.12.2008 року (надалі - договір).

Згідно із п. 1.1 договору перевізник зобовязується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу власним транспортом, а замовник зобовязується прийняти та оплатити дані послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору позивач повинен був здійснити перевезення 35 тонн кукурудзи за маршрутом м. Ілльїнці, Вінницької обл. м. Херсон.

Як вбачається із товарно-транспортної накладної № РН-0000074, позивач здійснив перевезення вантажу за вищезазначеним маршрутом. Вантаж, 18.12.2008 року, був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСК»з переадресуванням на квоту ТОВ «Альтаїр»у кількості 37340 кг, що підтверджується підписом та печаткою вантажоодержувача на накладній.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість перевезення вантажу по даному договору складає 140 грн. за тону.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата виконаних перевізником робіт здійснюється по факту вивантаження шляхом готівкового розрахунку на підставі рахунку перевізника.

Враховуючи зазначене, вартість послуг становить:

140, 00 грн. * 37, 34 т. = 5227, 60 грн.

Крім того, згідно із п. 2.3 договору при виконанні водієм перевізника комплексу транспортно-експедиційних операцій з приймання, супроводження, охорони вантажу в дорозі та здачі його вантажоотримувачу, окрім вартості перевезення замовник додатково оплачує 15% від вартості перевезення, вказаної в п. 2.1 договору.

Отже, транспортно-експедиційних послуг становить:

5227, 60 грн. * 15% = 784, 14 грн.

Як зазначає позивач, відповідач частково здійснив розрахунок вартості наданих послуг сплативши позивачу 3843, 24 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2711, 74 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 14 Закону України «Про транспортно експедиторську діяльність»від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів виконання умов договору-заявки щодо оплати послуг не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи та по суті не ос порений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом позивач просить суд стягнути з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 1927, 00 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

З огляду на вказане, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості суд вважає такою, що підлягає задоволенню у розмірі 1927, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 1731, 07 грн. та пеню у розмірі 490, 99 грн.

Згідно із п. 6.1 договору у разі несвоєчасної оплати послуг замовником сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період прострочення, а також штраф у розмірі 30% від вартості послуг по перевезенню, яка вказана в п. 2.1 договору.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

З наданого суду розрахунку вбачається, що, посилаючись на п. 6.1 договору, позивач одночасно заявляє до стягнення пеню у розмірі 490, 99 грн. та штраф у розмірі 1 731, 07 грн.

Статтею 231 ГК України встановлені два способи визначення розміру неустойки: встановлення точно визначеної суми та встановлення цифри, яка є процентним співвідношенням від визначеного показника, зокрема, суми боргу, яка несвоєчасно сплачена.

Тому, враховуючи ідентичність правової природи заявлених до стягнення сум пені та штрафу, що є неустойкою, розмір якої розрахований позивачем двома різними способами за одне і те саме правопорушення прострочення відповідачем виконання робіт, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 490, 99 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.

Як було зазначено вище, у разі прострочення оплати послуг, замовник сплачує 30% штрафу від вартості послуг по перевезенню, вказаної в п. 2.1 договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість перевезення вантажу по даному договору складає 140 грн. за тону.

Як було встановлено судом, позивач здійснив перевезення вантажу у кількості 37340 кг, тому вартість послуг, яка визначена в п. 2.1 договору становить 5227, 60 грн.

Отже, штраф складає:

5227, 60 грн. * 30% = 1568, 28 грн.

Таким чином, за перерахунком суду штраф становить 1568, 28 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 929, 931 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрейд»(04205, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 20; код ЄДРПОУ 31725452), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (50019, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 1 927 (одна тисяча девятсот двадцять сім) грн. 00 коп., штраф у сумі 1568 (одна тисяча пятсот шістдесят вісім) грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 92 коп., та 198 (сто девяносто вісім) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дідиченко М.А. Дата підписання 25.06.2010 року