Рішення № 10135675, 23.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 54/48223.06.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"

до           1) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Водомер";

          2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний Металоцентр

"Леман-Україна"

про           стягнення 2 308 039,04 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача                     Пиляй С.І., довіреність № 114 від 14.12.2009 р.

від відповідача-1           не з’явився

від відповідача-2           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водомер" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний Металоцентр "Леман-Україна" (відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 4 322 659,65 грн. основного боргу, 525 058,87 грн. пені, 599086,54 грн. штрафу, 264 259,28 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 77 344,21 грн. процентів річних, 112 296,21 грн. інфляційних втрат, 590070,48 грн. штрафу згідно з угодою про погашення заборгованості та стягнення з відповідача-2 17,00 грн. заборгованості за поставлений товар. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором № ХАС-37/05/08 від 19.05.2008 р.

Ухвалою суду від 06.11.2009 р. порушено провадження у справі № 54/482, розгляд справи призначено на 20.01.2010 р.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 20.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 01.02.2010 р. розгляд справи призначено на 10.02.2010 р.

Разом із позовної заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у сумі 6 516 511,24 грн., які належать відповідачу-1 та знаходяться на рахунках відповідача-1 у банківських установах, та накладення арешту на все майно, яке належить відповідачу-1.

14.01.2010 р. через відділ діловодства суду позивачем подано уточнену заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача-1, що знаходяться на рахунках в банківських установах, накласти арешт на усе майно, що належить відповідачу-1, та заборонити відповідачу-1 провадити будь-які дії, спрямовані на відкриття нових рахунків та безпідставного переводу грошових коштів з основного рахунку на нові та будь-які інші витрати. Розглянувши подану заяву, суд відмовив у її задоволенні, оскільки позивачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

У зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання 10.02.2010 р., розгляд справи відкладено на 03.03.2010 р.

Ухвалою суду від 03.03.2010 р. розгляд справи відкладено на 21.04.2010 р. у зв’язку з неявкою представників відповідачів.

06.04.2010 р. позивачем через відділ діловодства суду подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій він зменшує позовні вимоги і просить стягнути з відповідача-1 904 962,00 грн. основного боргу, 430 406,77 грн. пені, 398 673,69 грн. штрафу, 116 805,74 грн. процентів річних, 457 190,84 грн. інфляційних втрат; стягнути з відповідача-2 17,00 грн. заборгованості за договором поруки. Нова ціна позову згідно з розрахунком позивача становить 2 308 039,04 грн. У судовому засіданні 21.04.2010 р. заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 21.04.2010 р. розгляд справи відкладено на 28.05.2010 р.

У судове засідання 28.05.2010 р. представники відповідачів не з’явились, витребуваних документів суду не надали, про причини неявки не повідомили. У зв’язку з неявкою представників відповідачів та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 23.06.2010 року.

У судове засідання 23.06.2010 р. представники відповідачів не з’явилися, про причини неявки не повідомили, відзиву та витребуваних судом документів не надали.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леман-Україна", правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водомер" було укладено договір поставки № ХАС-37/05/08, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався передати у власність відповідача металопродукцію (надалі –товар) у строки і на умовах, встановлених в договорі, а відповідач, як покупець, зобов’язався оплатити вартість товару і прийняти його відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Як свідчать умови договору, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент і номенклатура товару, який постачається за договором, вказується у Специфікаціях або Додаткових угодах, які є невід’ємними частинами договору, та у рахунках-фактурах постачальника.

Специфікаціями №№ 1-14, 16, 18, 19, 20 до договору сторони погодили загальну кількість, асортимент, номенклатуру, ціну та вартість товару, який постачається за договором.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. договору поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення умов "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 р., які вказані у Специфікаціях чи Додаткових угодах до договору і в рахунках фактурах постачальника, з урахуванням особливостей, встановлених договором. Поставка товару здійснюється у строки, вказані у відповідних Специфікаціях чи Додаткових угодах до договору, шляхом відвантаження товару залізничним, автотранспортом чи шляхом самовивозу зі складу постачальника. Конкретний спосіб транспортування товару та відвантажувальні реквізити покупця погоджуються сторонами у Специфікаціях чи додаткових угодах до договору, або шляхом обміну листами.

Як свідчать наявні у матеріалах справи Специфікації, сторони погодили здійснення поставки товару на умовах EXW –самовивіз та погодили строки поставок.

Згідно із наявними у матеріалах справи видатковими накладними, у період з 06.02.2009 р. по 28.04.2009 р. позивач поставив відповідачеві товар, визначений договором та специфікаціями до нього, на загальну суму 5 990 865,09 грн.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Товар за вказаними накладними був прийнятий уповноваженими особами відповідача за довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.3. договору умовами оплати є попередня оплата у розмір 100% від вартості товару, який поставляється згідно з виставленими рахунками-фактурами. Умови оплати конкретної партії товару встановлюються у Специфікаціях чи Додаткових угодах до договору. Постачальник незалежно від форми оплати партії товару, встановленій у специфікації чи додатковій угоді, має право здійснювати поставку товару покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець здійснює оплату за поставлений товар у розмірі 100% від вартості товару протягом 3-х днів від дати поставки.

За видатковою накладною № С2Д1-00687 від 07.04.2009 р. відповідач повернув позивачеві товар на суму 108 943,60 грн.

Крім того, відповідач частково оплатив поставлений товар, перерахувавши позивачеві 4976959,49 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

Таким чином, борг відповідача становить 904 962,00 грн. (5990 865,09 грн. –4976 959,49 грн. –108 943,60 грн. = 904 962,00 грн.), його розмір належним чином документально підтверджений та відповідачем-1 не спростований. За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із заявою про уточнення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 430 406,77 грн. пені та 398 673,69 грн. штрафу, посилаючись в обґрунтування зазначених вимог на п. 5.2. договору.

Згідно з п. 5.2. договору в редакції протоколу розбіжностей до договору від 19.05.2008 р. за прострочку строків оплати товару, встановлених у договорі і додатках до нього, покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду розмір пені за заявлені позивачем періоди становить 223 598,17 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

190572.1229.03.2009 - 14.06.20097812%4887,00

15.06.2009 - 11.08.20095811%3331,09

12.08.2009 - 29.09.20094910.25 %2622,32

199846.7031.03.2009 - 14.06.20097612%4993,43

15.06.2009 - 11.08.20095811%3493,21

12.08.2009 - 30.09.20095010.25 %2806,06

671973.9605.04.2009 - 14.06.20097112%15685,53

15.06.2009 - 11.08.20095811%11745,73

12.08.2009 - 05.10.20095510.25 %10378,77

541005.9306.04.2009 - 14.06.20097012%12450,54

15.06.2009 - 11.08.20095811%9456,48

12.08.2009 - 06.10.20095610.25 %8507,88

704922.3407.04.2009 - 14.06.20096912%15991,12

15.06.2009 - 11.08.20095811%12321,65

12.08.2009 - 07.10.20095710.25 %11283,58

365064.0110.04.2009 - 14.06.20096612%7921,39

15.06.2009 - 11.08.20095811%6381,12

12.08.2009 - 10.10.20096010.25 %6151,08

125585.8911.04.2009 - 14.06.20096512%2683,75

15.06.2009 - 11.08.20095811%2195,18

12.08.2009 - 11.10.20096110.25 %2151,31

91186.5513.04.2009 - 14.06.20096312%1888,68

15.06.2009 - 11.08.20095811%1593,89

12.08.2009 - 13.10.20096310.25 %1613,25

562986.3314.04.2009 - 14.06.20096212%11475,66

15.06.2009 - 11.08.20095811%9840,69

12.08.2009 - 14.10.20096410.25 %10118,33

331186.0017.04.2009 - 14.06.20095912%6424,1

15.06.2009 - 11.08.20095811%5788,95

12.08.2009 - 17.10.20096710.25 %6231,29

121849.0125.04.2009 - 14.06.20095112%2043,05

15.06.2009 - 11.08.20095811%2129,85

12.08.2009 - 25.10.20097510.25 %2566,34

34772.8627.04.2009 - 14.06.20094912%560,17

15.06.2009 - 11.08.20095811%607,81

12.08.2009 - 27.10.20097710.25 %751,90

42496.0028.04.2009 - 14.06.20094812%670,62

15.06.2009 - 11.08.20095811%742,80

12.08.2009 - 28.10.20097810.25 %930,84

3289.0002.05.2009 - 14.06.20094412%47,58

15.06.2009 - 11.08.20095811%57,49

12.08.2009 - 02.11.20098310.25 %76,66

223 598,17

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 223 598,17 грн. за розрахунком суду.

Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення штрафу, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виходячи із того, що сторонами у новій редакції п. 5.2. договору не було передбачено застосування штрафу, позовні вимоги про стягнення з відповідача 398 673,69 грн. штрафу не підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 457 190,84 грн. та проценти річних у сумі 116 805,74 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 392473,56 грн., а процентів річних –у сумі 115 789,73 грн. згідно із нижченаведеним розрахунком суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)К-ть днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівіндекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

10.02.2009 - 26.03.200942966.00453 %158.921.0291246.01

16.02.2009 - 26.03.200914677.50393 %47.051.014205.49

17.02.2009 - 26.03.2009188586.92383 %589.011.0142640.22

27.03.2009 - 06.04.200946230.42113 %41.80--

27.02.2009 - 06.04.200985201.04393 %273.111.0141192.81

07.04.2009 - 08.04.200922487.8623 %3.70--

06.03.2009 - 08.04.2009291472.35343 %814.531.0144080.61

09.04.2009 - 09.04.2009233876.2213 %19.22--

08.03.2009 - 09.04.2009218058.30333 %591.451.0143052.82

10.04.2009 - 16.04.2009101934.5273 %58.65--

17.04.2009 - 21.04.200943338.5253 %17.81--

22.04.2009 - 22.04.200914148.5213 %1.16--

09.03.2009 - 22.04.200960238.80453 %222.801.0231385.49

23.04.2009 - 23.04.200930504.4713 %2.51--

24.04.2009 - 27.04.200926284.4743 %8.64--

28.04.2009 - 28.04.200922995.4713 %1.89--

14.03.2009 - 28.04.2009323154.23463 %1221.791.0237432.55

29.04.2009 - 29.04.20096149.7013 %0.51--

15.03.2009 - 29.04.200932052.15463 %121.181.023737.20

16.03.2009 - 29.04.2009244468.45453 %904.201.0092200.22

21.03.2009 - 29.04.2009256136.38403 %842.091.0092305.23

30.04.2009 - 31.01.201088806.682773 %2021.871.0706216.47

22.03.2009 - 31.01.2010138852.003163 %3606.351.08011108.16

23.03.2009 - 31.01.201096498.863153 %2498.401.0807719.91

24.03.2009 - 31.01.201011765.413143 %303.641.080941.23

29.03.2009 - 31.01.2010190572.123093 %4840.011.08015245.77

31.03.2009 - 31.01.2010199846.703073 %5042.711.08015987.74

05.04.2009 - 31.01.2010671973.963023 %16679.681.08053757.92

06.04.2009 - 31.01.2010541005.933013 %13384.341.08043280.47

07.04.2009 - 31.01.2010704922.343003 %17381.651.08056393.79

10.04.2009 - 31.01.2010365064.012973 %8911.561.08029205.12

11.04.2009 - 31.01.2010125585.892963 %3055.351.08010046.87

13.04.2009 - 31.01.201091186.552943 %2203.471.0807294.92

14.04.2009 - 31.01.2010562986.332933 %13557.941.08045038.91

01.02.2010 - 23.03.2010371369.13513 %1556.701.02810398.34

17.04.2009 - 23.03.2010331186.003413 %9282.281.10033118.60

25.04.2009 - 23.03.2010121849.013333 %3334.991.10012184.90

27.04.2009 - 23.03.201034772.863313 %946.011.1003477.29

28.04.2009 - 23.03.201042496.003303 %1152.631.1004249.60

02.05.2009 - 23.03.20103289.003263 %88.131.100328.90

115 789,73392 473,56

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не надав доказів повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача-1 підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 1 636 823,46 грн.

Зі змісту позову вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача-2, як поручителя, 17,00 грн. за поставлений товар.

Матеріали справи свідчать, що 28.09.2009 р. між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір № 25 поруки, згідно з яким відповідач-2 як поручитель зобов’язується безоплатно, частково відповідати перед кредитором за виконання зобов’язання ТОВ "Водомер" по оплаті придбаного у позивача металопрокату за договором поставки № ХАС-37/05/08, укладеним між кредитором і боржником 19.05.2008 р.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Частиною 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зі змісту зазначених положень ЦК України вбачається, що поручитель є зобов’язаним надати виконання замість основного боржника лише з моменту невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником у визначений строк.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, надані позивачем розрахунки суми боргу та штрафних санкцій, обов’язок відповідача-1 виконати основне зобов’язання виник з 10.02.2009 р. за першою поставкою та з 02.05.2009 р. за 71 першою поставкою. Після 28.04.2009 р. позивач не поставляв товар відповідачу-2, що підтверджується також актом звірки, копія якого міститься в матеріалах справи.

Натомість, договір поруки між позивачем та відповідачем-2 укладений 28.09.2009 р. і, таким чином, зазначеним договором забезпечується вже прострочене зобов’язання відповідача-1, що суперечить вимогам ст.ст. 553, 554 ЦК України та суті поручительства як способу забезпечення виконання зобов’язання.

Більше того, укладення договору поруки 28.09.2009 р., тобто вже після порушення боржником зобов’язання, встановлення розміру поручительства у сумі 17,00 грн. при наявності заборгованості відповідача-1 у розмірі 4322 659,65 грн., дата звернення позивача із позовом до суду, свідчать про те, що вказаний договір, з огляду на місцезнаходження поручителя у м. Києві був спрямований на штучну зміну територіальної підсудності справи і не був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на зазначені вище обставини, суд вважає, що вказаний договір має бути визнаний недійсним з підстав недодержання сторонами вимог, передбачених п.п. 1, 5 ст. 203 ЦК України.

У зв’язку із визнанням судом недійсним договору поруки № 25 від 28.09.2009 р., відсутні правові підстави для покладення на відповідача-2 відповідальності за порушення основного зобов’язання, що виникло за договором поставки № ХАС-37/05/08 від 19.05.2008 р.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Водомер" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Водомер" (61091, м. Харків, вул. Танкопія, 9/2, кв. 43, ідентифікаційний код 24669601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, ідентифікаційний код 32036829) 904 962 (дев’ятсот чотири тисячі дев’ятсот шістдесят дві) гривні 00 коп. основного боргу, 223 598 (двісті двадцять три тисячі п’ятсот дев’яносто вісім) гривень 17 коп. пені, 115 789 (сто п’ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев’ять) гривень 73 коп. процентів річних, 392 473 (триста дев’яносто дві тисячі чотириста сімдесят три) гривні 56 коп. інфляційних втрат, 16 368 (шістнадцять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 23 коп. державного мита та 167 (сто шістдесят сім) гривень 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Водомер" відмовити.

4. Визнати недійсним договір № 25 поручительства (по поставкам, безоплатний) від 28.09.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний Металоцентр "Леман-Україна".

5. У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний Металоцентр "Леман-Україна" відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко