Рішення № 10135658, 24.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/13224.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КиївАгроНафтоТрейд" доДочірнього підприємства "Дніпровський круг"

простягнення 41 149,03 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Нудненко М.М., Похилено А.В. –представники

від відповідача Андреєва Н.О. –представник Рішення прийняте 24.06.2010, оскільки 15.06.2010 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївАгроНафтоТрейд" про стягнення з Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" інфляційних втрат у розмірі 19550,00 грн., 3% річних у розмірі 5281,64 грн., пені у розмірі 9317,39 грн. та витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані ти, що відповідач не виконав свого грошового зобов’язання та не повернув позивачу грошові кошти в сумі 170000,00 грн., сплачені останнім за Договором про пайову участь в будівництві № ПУ-1 від 10.06.2003.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що в Договорі не встановлено строків, впродовж яких відповідач повинен виконувати свої обов’язки, у тому числі і розробки проектно-кошторисної документації, тому останнім не порушено своїх зобов’язань за Договором. Зобов’язання відповідача за Договором за своєю правовою природою не є грошовими. Також відповідач вважає, що грошове зобов’язання у нього виникло з 25.02.2010 –з моменту набрання законної сили постановою Вищого господарського суду України у справі № 11/119, а тому позивач незаконно почав нараховувати 3% річних та інфляційні втрати з 13.03.2009.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В :

10.06.2003 між Дочірнім підприємством "Дніпровський круг" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КиївАгроНафтоТрейд" (пайовик) було укладено Договір № ПУ-1 на пайову участь у будівництві (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього Договору є участь пайовика у будівництві житлового будинку з вбудованими та прибудованими приміщеннями, гаражами або автостоянками за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 31/37 (далі –об’єкт).

Згідно з п. 4.7.6 Договору протягом 7 банківських днів з моменту укладення цього Договору пайовик зобов’язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти у сумі 170000,00 грн., як фінансування розробки (придбання) проектно-кошторисної документації об’єкту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 у справі № 11/119 задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївАгроНафтоТрейд" до Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" та стягнуто з останнього 170000,00 грн. сплачених позивачем за Договором № ПУ-1 на пайову участь у будівництві від 10.06.2003.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 у справі № 11/119 скасовано, прийнято нове рішення, в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 у справі № 11/119 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 у цій справі залишено в силі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 у справі № 11/119, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2010, встановлено, що:

- платіжним дорученням № 461 від 18.06.2003 позивач перерахував на рахунок відповідача 170000,00 грн. в якості фінансування розробки проектно-кошторисної документації згідно Договору № ПУ-1 від 10.06.2003;

- у Договорі № ПУ-1 на пайову участь в будівництві від 10.06.2003 не встановлено строк, у який відповідач зобов’язаний здійснити розробку проектно-кошторисної документації та передати у власність позивача частку площі об’єкту будівництва;

- зобов’язання перерахувати кошти у розмірі 170000,00 грн. у Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" виникло з 06.03.2009.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, останній станом на момент розгляду даної справи кошти в сумі 170000,00 грн. позивачу не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723 індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування –з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Крім того, суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на те, що у нього не виникло за Договором грошового зобов’язання, а грошове зобов’язання виникло з моменту набрання законної сили постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2010 у справі №11/119 судом не приймається, скільки при розгляді справи № 11/119 судами встановлено, що грошове зобов’язання щодо повернення коштів у відповідача виникло після звернення позивача з претензією про перерахування коштів у розмірі 170000,00 грн. А тому позивач правомірно починає нараховувати інфляційні втрати та 3% річних з 13.03.2009 –після спливу семиденного строку для виконання зобов’язання, встановленого ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки факт невиконання відповідачем зобов’язання щодо перерахування коштів у розмірі 170000,00 грн. встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 19550,00 грн. та 3% річних у розмірі 5281,64 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 9317,39грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

В обґрунтування підстав для стягнення пені позивач посилається на п. 5.3 Договору № ПУ-1 на пайову участь у будівництві від 10.06.2003, яким передбачено, що за несвоєчасне виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором, сторона, яка порушила зобов’язання сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми Договору за кожен день прострочення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 у справі №11/119 встановлено, що Дочірнім підприємством "Дніпровський круг" не порушено виконання зобов’язання за Договором № ПУ-1 на пайову участь в будівництві від 10.06.2003, оскільки вказаним Договором не встановлено строк розробки відповідачем проектно-кошторисної документації та строк передачі у власність позивача частки площі об’єкта будівництва.

Договором № ПУ-1 на пайову участь в будівництві від 10.06.2003 не передбачений обов’язок відповідача повернення сплачених позивачем коштів у сумі 170000,00 грн. за фінансування розробки (придбання) проектно-кошторисної документації об’єкту. А тому, не повернення відповідачем позивачу вказаної суми коштів, не є порушенням відповідачем своїх зобов’язань за Договором.

Обов’язок відповідача повернути кошти в сумі 170000,00 грн. виник на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України після звернення позивача з претензією.

Оскільки факту погодження нарахування пені у випадку неповернення відповідачем позивачу коштів у розмірі 170000,00 грн. сплачених за фінансування розробки (придбання) проектно-кошторисної документації позивачем не доведено, відповідного договору, яким сторони передбачили таку відповідальність, суду не представлено, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн.

Позивачем надано належним чином засвідчені копії Угоди про надання правової допомоги від 18.03.2010, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "КиївАгроНафтоТрейд" та Адвокатом Похиленко Андрієм Володимировичем, Додатку № 1 до Угоди про надання правової допомоги, Видаткового касового ордера від 18.03.2010 з відміткою про одержання адвокатом коштів у сумі 7 000,00 грн., Акта № 1 звірки взаєморозрахунків до Угоди від 18.31.2010 та Свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю № 2527 і № 3841.

Відповідно до п. 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/78 від 04.03.1998 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до п. 12 зазначеного роз’яснення, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У п. 11 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007 суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи.

Враховуючи викладене та виходячи з того, що ціна позову становить 34 149,03 грн., суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг адвоката слід покласти на відповідача в сумі 1 000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 2-Б, ідентифікаційний код 30931888, п/р 26007210 в ТОВ КБ "АРМА" м.Київ, МФО 380300, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївАгроНафтоТрейд" (03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 4, корпус 21, ідентифікаційний код 31202724, п/р 26008003086800 в АБ "ІНГ Банк Україна" у м. Києві, МФО 300539) інфляційні втрати у розмірі 19550 (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 5281 (п’ять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 64 коп., витрати пов’язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 32 коп. та 171 (сто сімдесят одна) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                     Ю.М. Смирнова