Рішення № 101352179, 16.11.2021, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/159/21

Справа № 356/81/21

Р І Ш Е Н Н Я (заочне)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2021 року Березанський міський суд Київської області в складі:

Головуючого судді Лялик Р.М.

При секретарі Брунько А.В.

За участю позивача ОСОБА_1

Представника позивачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Березанської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_4 , про переведення прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з позовом до Березанської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_4 , про переведення прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , мати позивачок та дружина третьої особи по справі ОСОБА_4 , яка на день смерті постійно проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_5 належала на праві власності Ѕ частина житлового будинку по АДРЕСА_1 , яку успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Іншу Ѕ частину указаного будинку успадкував рідний брат ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_5 успадкувала Ѕ частину будинку та Ѕ частину земельної ділянки за законом як рідна сестра покійного. За домоволодінням АДРЕСА_1 рахувалася земельна ділянка, яка згідно з рішенням Березанської міської ради від 19.10.2007 року № 235-16-V була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_7 загальною площею 0,2589 га, у тому числі 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та 0,1589 га для ведення особистого селянського господарства, та на ім`я ОСОБА_5 виготовлено державний акт серії ЯЕ № 972372, кадастровий номер земельної ділянки 3210400000:03:011:0039. Співвласником земельної ділянки був ОСОБА_7 , державний акт серії ВК № 150504 кадастровий номер земельної ділянки 3210400000:03:011:0088. Рішенням Березанського міського суду від 08.05.2009 року було поділено земельну ділянку між співвласниками будинку. Оскільки будинок, який успадкувала ОСОБА_5 був у незадовільному стані, вона вирішила будувати новий будинок на належній їй земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, але закінчити будівництво не мала можливості, за життя будинок в експлуатацію не ввела. Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (старий будинок). Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 за законом є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 як дочки, та ОСОБА_4 як чоловік покійної, про що свідчать копії свідоцтв про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Як стверджують позивачки, на даний час будівництво будинку фактично закінчене, але ввести його в експлуатацію спадкоємці не можуть, оскільки існують непорозуміння із третьою особою по справі. У зв`язку з тим, що будівництво житлового будинку ОСОБА_5 розпочалося на законних підставах, згідно відповідних рішень про відведення земельної ділянки, державного акту, на позивачок по справі як спадкоємців за законом, повинні перейти обов`язки забудовника будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 3210400000:03:011:0039. Оскільки спадкоємці ОСОБА_5 не прийняли спадщину на побудований будинок нею житловий будинок (новий) по АДРЕСА_1 , то Березанська міська рада повинна бути залучена в якості відповідача. Відтак, позивачі просять суд постановити рішення, яким перевести на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 права та обов`язки забудовника жилого будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер земельної ділянки 3210400000:03:011:0039, виділеній під забудову ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позов просила задовольнити.

Представник позивачок ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на аргументи та обставини, викладені у позовній заяві. Позов просив задовольнити.

Позивачка ОСОБА_3 до суду не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач – Березанська міська рада Київської області, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника повторно не направив.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, суд прийняв рішення про заочний розгляд справи за наявними матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивачка та представник позивачок проти такого порядку не заперечували, а належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не направив свого представника, не повідомив причини своєї неявки та не подав відзиву.

Третя особа – ОСОБА_4 , належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, а саме поштою рекомендованим листом з повідомленням. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

11.05.2021 року до канцелярії суду ОСОБА_4 , подав пояснення по справі № 356/81/21, у яких вказав, що позивачки вимагають від суду визнати їх права забудовників нової будівлі, не введеної в експлуатацію, у якої відсутня поштова адреса. Із наданої позивачами інвентаризаційної справи № 292 вбачається, що житловий будинок та інші споруди були побудовані у період з 1947 по 1970 рік. Власниками домоволодіння у рівних, по Ѕ частинах були ОСОБА_5 (дружина ОСОБА_4 ) та її брат ОСОБА_7 , який помер у 2014 році. Вказаний будинок після його смерті перейшов у володіння ОСОБА_5 , з якою ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з 2003 року. ОСОБА_5 померла у 2017 році, після її смерті домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки були поділені на три рівних частини, тобто по 0,678 га кожному. Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, крім ОСОБА_4 власниками будинку по АДРЕСА_1 , стали позивачки. Враховуючи, що в будинку фактично проживали дві сім`ї, за одержані від продажу своїх двох домоволодінь та автомобіля кошти, ОСОБА_4 розпочав будувати новий житловий будинок, будівництво якого на день смерті ОСОБА_5 ще не було завершено. Третя особа вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають намір перевести на себе права та обов`язки забудовників побудованого ним з дружиною житлового будинку, на який ще не оформлені відповідні документи. Позивачки взагалі не мають ніякого відношення до будівництва спірного будинку, адже вони не надавали ніякої допомоги та будь-яких коштів. Відтак, ОСОБА_4 просить суд у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Березанської міської Київської області, третя особа – ОСОБА_4 відмовити.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачок, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 08 вересня 2017 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 , про що 08 вересня 2017 року за № 173 Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області зроблено відповідний актовий запис (а.с. 9).

ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 972372 є співвласником земельної ділянки площею 0,1000 га у межах згідно з планом за адресою АДРЕСА_1 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Інший співвласник: ОСОБА_7 (а.с. 28).

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 08 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ земельної ділянки, поділено земельну ділянку по АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_5 південну частину земельної ділянки без будівель і споруд, площею 1295 м? (згідно плану розділу земельної ділянки), ОСОБА_7 , виділивши північну частину земельної ділянки з будинком та сараєм (а.с. 51).

Позивачка ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.07.1976 року, виданим Сезенківською сільською радою Баришівського району Київської області, актовий запис про народження ОСОБА_8 від 17.07.1976 року № 7 (а.с. 30); свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 20.01.2004 року (а.с. 32); рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.03.2014 року (а.с. 33); свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 09 січня 2016 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Роздільнянському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, згідно з яким ОСОБА_9 та ОСОБА_10 09 січня 2016 року зареєстрували шлюб, про що 09 січня 2016 року було зроблено відповідний актовий запис за № 5, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу: ОСОБА_11 (а.с. 34).

Позивачка ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_5 , що вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 31 січня 1973 року, виданим Березанською селищною радою Баришівського району Київської області, актовий запис про народження ОСОБА_8 № 20 від 31 січня 1973 року (а.с. 31) та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим 20 травня 1991 року Сезенківською сільською радою Баришівського району Київської області, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 20.04.1991 року уклали шлюб , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_13 (а.с. 35).

З дослідженої судом копії спадкової справи № 115/2017, заведеної 13.10.2017 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , наданої на виконання ухвали суду державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори, вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_5 є її доньки: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та чоловік померлої - ОСОБА_4

ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на: 1/3 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 (свідоцтво від 06.06.2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 633); свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.06.2018 року, зареєстроване в реєстрі за № 634, на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210400000:03:011:0039; свідоцтво про право на спадщину від 06.06.2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 635, на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,1039 га, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 3210400000:03:011:0088 (а.с. 123-125).

ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на: 1/3 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 (свідоцтво від 14.09.2018 року, зареєстровано вреєстрі за № 910); свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.09.2018 року, зареєстроване в реєстрі за № 911, на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210400000:03:011:0039; свідоцтво про право на спадщину від 14.09.2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 912, на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,1039 га, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 3210400000:03:011:0088 (а.с. 127-129).

ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на: 1/3 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 (свідоцтво від 04.11.2020 року, зареєстровано в реєстрі за № 942); свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.03.2019 року? зареєстроване в реєстрі за № 244, на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210400000:03:011:0039; свідоцтво про право на спадщину від 06.03.2019 року, зареєстровано в реєстрі за № 245, на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,1039 га, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 3210400000:03:011:0088 (а.с. 134; 131, 132).

Так, за правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, що встановлено ст. 1218 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Положеннями частини першої статті 1268 ЦК України встановлено право спадкоємця прийняти спадщину або не прийняти її.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 09.06.2020 у справі №347/2273/17.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно суду необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Від встановлення судом часу завершення спорудження будинку залежить визначення законодавства, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Згідно з інвентаризаційною справою № 292 на житловий будинок АДРЕСА_1 , власники: ОСОБА_5 Ѕ, ОСОБА_7 , Ѕ, технічний паспорт на вказаний будинок було виготовлено 11.08.2005 року, будинок одноповерховий, 1947 року побудови, з господарськими будівлями та спорудами, кількість житлових кімнат – 2, загальною площею 42,40 кв. м., житлова площа 20,40 кв. м., підсобна – 22,0 кв.м. (а.с. 36-38).

Зі згаданої вище інвентаризаційної справи вбачається, що житловий будинок та інші споруди побудовані в період з 1947 року по 1970 рік.

Матеріали справи не містять жодних документів на новозбудований будинок, який не зданий в експлуатацію та на який не оформлено свідоцтво про право власності.

Так, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як вказано в уточненій позовній заяві, за життя вона закінчити будівництво не змогла та будинок в експлуатацію не ввела. Час завершення будівництва позивачками не визначено.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц.

В силу приписів ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Постановою КМУ № 461 від 13 квітня 2011 року «Про питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» затверджено Порядок прийняття в експлатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі – Порядок).

Так, п. 3 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.Зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього (п. 11-13 Порядку).

Згідно із ч 1. ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

У постановах від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та від 16 грудня 2015 року № 6-2719цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За змістом частини першої, другої статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній станом на 2017 рік) забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Частиною першою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Таким чином, за встановлених судом обставин, суд позбавлений можливості на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановити, чи було побудовано новий житловий будинок, права забудовника на який просять перевести на них позивачки в порядку спадкування, позивачками не надано жодних доказів на підтвердження здійснення спадкодавицею ОСОБА_5 будівництва такого будинку, отримання нею необхідних, передбачених законодавством дозволів.

Наявність державного акту на земельну ділянку площею 0,1000 га у межах згідно з планом за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на ім`я спадкодавця ОСОБА_5 не є беззаперечним доказом здійснення нею за життя будівництва нового жилого будинку на відведеній земельній ділянці.

А в силу приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 331, 1216, 1218, 1220, 1222 ЦК України, ст.ст. 4-5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Березанської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_4 , про переведення прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Суддя Р. М. Лялик