Рішення № 101339127, 19.11.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6603/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2021 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту теплову енергію в період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2020 року в сумі 22680,36 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач, як виробник і виконавець, надає послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 . У даній квартирі зареєстровані відповідачі. Площа квартири включена до всієї опалювальної площі будинку, на яку подається теплове навантаження, будинок обладнаний лічильником опалення і щомісячно позивач отримує покази використаної теплової енергії. Відповідачам за теплову енергію в період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2020 року нараховано борг в розмірі 22680,36 грн. за послуги з централізованого опалення. Заборгованість за вказаний період не погашалася. Оскільки відповідачі не виконують свого обов`язку з оплати послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

10 вересня 2021 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачам було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

03 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмовий відзив /а.с.59-64/, у якому просить у задоволенні позову відмовити, покликаючись на те, що між сторонами не укладався договір про надання житлово-комунальних послуг; припинені договірні відносини внаслідок відключення від загально будинкової системи теплопостачання і припинення фактичного споживання теплової енергії; відсутній факт завірення особистим підписом позивача на позовній заяві, а відтак позов містить ознаки юридичної нікчемності; позивачем пропущено строк позовної давності.

03 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

04 листопада 2021 року ухвалою суду у задоволені вищевказаного клопотання відповідача ОСОБА_2 відмовлено.

У строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, відповідачем ОСОБА_1 не подано заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та письмового відзиву на позов.

Враховуючи наведене, відповідно до частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності (пункт 3-4 частини 2 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані та проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 18 березня 2021 року № 597, виданою ЛКП «Залізничнетеплоенерго» /а.с.26/.

Постановою НКРЕКП № 664 від 13 червня 2014 року встановлено тариф на послугу з централізованого опалення по умовно змінній частині для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними засобами обліку теплової енергії в сумі 247,48 грн./Гкал., а на умовно-постійну частину - 25589,07 грн./Гкал./год./міс.; гаряче водопостачання за ціною 26,88 грн./м3. Вказаний тариф діяв до 21 листопада 2014 року та був змінений постановою НКРЕКП № 146 від 17 жовтня 2014 року, якою встановлено вартість послуги з централізованого опалення по умовно змінній частині тарифу для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними засобами обліку теплової енергії в сумі 247,48 грн./Гкал., а на умовно-постійну частину - 25589,07 грн./Гкал./год./міс.; гаряче водопостачання за ціною 26,72 грн./м3.

Зазначена постанова НКРЕКП є чинною, у судовому порядку незаконною не визнавалася.

З актів контрольного зняття показів теплового лічильника у будинку по АДРЕСА_2 , складених позивачем протягом 2017 – 2020 років убачається, що позивач вчасно постачав теплову енергію споживачам, які мешкають у квартирах, розташованих у вказаному будинку /а.с.29-48/.

Відповідно до відомості про нарахування та оплату послуг центрального опалення станом на 01 жовтня 2020 року сума заборгованості відповідачів по оплаті вказаних послуг за особовим рахунком відповідача ОСОБА_2 № НОМЕР_1 в період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2020 складає 22630,69 грн. /а.27/, що свідчить про неналежне виконання відповідачами зобов`язань, наслідком чого є порушення права позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк.

За положеннями частини 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 17 грудня 2018 року у справі №462/6969/18 за позовом ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості ухвалено позов ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» 14 079, 43 грн. заборгованості за послуги із центрального опалення та 1762 грн. сплаченого судового збору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 грудня 2018 року у справі №462/6969/18 в частині розподілу судових витрат скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 881 грн. з кожного. В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 травня 2019 року у справі №462/6969/18 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року відмовлено.

З мотивувальної частини рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17 грудня 2018 року у справі №462/6969/18 вбачається, що судом були встановлені наступні обставини.

Так, в мотивувальній частині вищевказаного судового рішення зазначено, що: «Суд не бере до уваги покликання відповідачів на припинення договірних відносин між відповідачами та позивачем внаслідок відключення від загально будинкової системи теплопостачання і припинення фактичного споживання теплової енергії, оскільки відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Внаслідок наведеного, суд вважає, що позивач ЛКП «Залізничнетеплоенерго» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідачі зобов`язані оплатити надані послуги, також відповідачі не позбавлені можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання, а тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року.

З огляду на те, що послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання надавалися позивачем належним чином, а відповідачі не відмовилися від таких у встановлений законом спосіб, з відповідачів слід стягнути заборгованість в сумі 14 079,43 грн. за послуги із центрального опалення.

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об`єктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення».

Таким чином, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 17 грудня 2018 року у справі № 462/6969/18 встановлені обставини того, що відповідачами не було дотримано при відключенні квартири від мереж централізованого теплопостачання «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання». Тому ЛКП «Залізничнетеплоенерго» як надавач послуг з теплопостачання, має право на стягнення із споживача заборгованості за надані послуги із теплопостачання.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №570/60/16-ц зазначено, що частинами 4,5 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 грудня 2018 року у справі №462/6969/18 носить преюдиційний характер при вирішенні даного спору.

Відповідачами не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що вони протягом 2017-2020 років відмовилися від отримання послуг з централізованого опалення у встановленому законом порядку та отримали відповідні дозвільні документи.

Матеріали справи не містять доказів, зокрема відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири відповідачів від мереж центрального теплопостачання та ненадання їм послуг з постачання тепла.

Суд, врахувавши те, що відповідачі самовільно, без відповідного дозволу постійно діючої комісії та з порушенням вимог закону від`єднали належну їм на праві власності квартиру від системи центрального теплопостачання, вважає, що такі дії не звільняють їх від обов`язку по оплаті послуг.

Разом з тим, статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного для після відповідної календарних дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із частиною 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Із відзиву відповідача ОСОБА_2 вбачається, що відповідач звертав увагу суду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач просить про стягнення заборгованості за спожиту теплоенергію за період, починаючи з 01 жовтня 2017 року.

Суд звертає увагу на те, що закон не вимагає певної форми подання заяви про застосування позовної давності письмової чи усної, зробленої в ході судового засідання.

Беручи до уваги, що відповідачем у відзиві вказано, що позивачем пропущено строк позовної давності, то таку слід розцінювати, як форму подання заяви про застосування позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду в вересні 2021 року, при цьому просив стягнути заборгованість за спожиту теплоенергію за період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2020 року в сумі 22680, 36 грн. Заяв про збільшення чи уточнення позовних вимог, позивач до суду не подавав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку підлягає застосуванню строк позовної давності, та оскільки із позовом до суду ЛКП «Залізничнетеплоенерго» звернулося 09 вересня 2021 року, то необхідно стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2020 року у розмірі 14062 грн. 46 коп. (22680, 36 грн. (загальна сума заборгованості ) – 8617,90 грн. (сума заборгованості за період з 01 жовтня 2017 року по 31 серпня 2018 року) = 14062 грн. 46 коп).

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачами, всупереч положенню частини 1 статті 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих позивачем послуг централізованого опалення в період з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2020 року та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в період з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2020 року в сумі 14062,46 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про відсутність між сторонами договору щодо послуг теплопостачання є необґрунтованими, оскільки положеннями пункту 8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Договір між позивачем та відповідачами не укладався, однак правовідносини, які виникли, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинним на момент надання житлово - комунальних послуг та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №-630.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №344/10719/16-ц.

За таких обставин, покликання відповідача ОСОБА_2 на відсутність договору, як на підставу для його звільнення від оплати за отримані житлово-комунальних послуг розцінюються судом, як некоректні, і тому не беруться до уваги.

Також, необгрунтованими доводами є доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що відсутній факт завірення особистим підписом позивача на позовній заяві, а відтак позов містить ознаки юридичної нікчемності, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

У частинах першій, другій та четвертій статті 14 ЦПК України передбачено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Станом на день звернення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з даним позовом до суду чинним законодавством було передбачено наступне.

Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 43 ЦПК України тут і надалі у редакції чинній, на час подачі позовної заяви, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відповідно до частини восьмої статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Частиною сьомою статті 62 ЦПК України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (пункт 15 частини першої розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України).

У газеті «Голос України» (від 01 березня 2019 року № 42 (7048)) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, в якому відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення із судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «Голос України» (від 01 грудня 2018 року № 229 (6984)).

Надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання підсистеми «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».

Відповідно до пунктів 9-11 Положенням про автоматизовану систему документообігу суду шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного повідомлення, встановленої адміністратором форми, автор доручення може його скасувати.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 486/259/21.

Беручи до уваги, що електронне доручення позивача представнику – ОСОБА_5 сформовано і видано за допомогою засобів та відповідних алгоритмів підсистеми «Електронний суд», з використанням електронних кабінетів й цифрових підписів, а відтак підсистемою «Електронний суд» автоматично сформовано таке електронне доручення й додано до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя, суд вважає, що позовна заява містить всі необхідні реквізити і підстав для її повернення немає.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а відтак слід стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту теплову енергію в період з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2020 року в сумі 14062,46 грн.

При цьому, суд керується практикою Європейського суду з прав людини, який вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2059,80 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №448 від 22.03.2021 року /а.с.50/.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року у справі № 462/7892/20 було відмовлено ЛКП «Залізничнетеплоенерго» у видачі судового наказу про стягнення боргу із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

При зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 боргу ЛКП «Залізничнетеплоенерго» було сплачено судовий збір в сумі 210,20 грн., що підтверджується платіжним доручення №418 від 12.11.2020 року.

Частиною 2 ст. 164 ЦПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Беручи до уваги, що позовні вимоги в розмірі 22680 грн. 36 коп. були задоволені частково на суму 14062,46 грн., що становить 62% від ціни позову, суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді в сумі 1407 грн. 40 коп., тобто, пропорційно до задоволених позовних вимог (2270,00 грн. : 100% х 62% = 1407 грн. 40 коп.).

Керуючись ст.ст. 81,89,141,263-265,274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 14062 (чотирнадцять тисяч шістдесят дві) гривні 36 копійок боргу за спожиту теплову енергію в період з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1407 гривень 40 копійок, тобто, по 703 (сімсот три) гривні 70 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Позивач: Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (юридична адреса: 79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4а; ЄДРПОУ 20784943).

Відповідачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКП: НОМЕР_2 );

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКП: НОМЕР_3 ).

Суддя:

Оригінал рішення.