Рішення № 10133773, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/7222.06.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОМЕР СОФТВЕР

ХАУС»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Регус Бізнес Центри

Україна»

про                     розірвання договору оренди та стягнення 77091,43 грн.

Та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Регус Бізнес Центри Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС»

про стягнення 108533 грн. 97 коп.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача           Гончар І.В.

Від відповідача           Нетреба С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в якій просить суд розірвати договір оренди офісного приміщення № 168 від 01 липня 2008 року, яке знаходиться за адресою: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченко, 4 та укладений між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Регус Бізнес Центри Україна», відповідачем по справі, з 30 листопада 2009 року. Ухвалою від 16.02.2010р. господарський суд порушив провадження у справі та призначив судове засідання.

Відповідач у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Регус Бізнес Центри України», звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС»заборгованості за договором оренди від 01.07.2008 в сумі 108 533 грн. 97 коп.

Позивачем 11.05.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

- розірвати Договір оренди офісного приміщення № 168 від 01 липня 2008 року, яке знаходиться за адресою: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченко, 4 та укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регус Бізнес Центри Україна»і Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС»з 30 листопада 2009 року;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регус Бізнес Центри Україна»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хомер Софтвер Хаус»безпідставно отримані кошти за договором оренди офісного приміщення № 168 від 01 липня 2008 року у сумі 77 091, 43 гривень;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регус Бізнес Центри Україна»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хомер Софтвер Хаус»судові витрати по справі.

Ухвалою від 25.05.10р. Заступником Голови Господарського суду міста Києва було продовжено строк вирішення спору на один місяць.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у первісному позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням заяви про уточнення (фактично –про збільшення) позовних вимог від 11.05.10р.; проти зустрічного позову представник позивача заперечував в повному обсязі.

Представник Відповідача у судових засіданнях підтримував викладені у зустрічному позові обставини, та просив позовні вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі; проти первісного позову представник відповідача заперечував в повному обсязі.

В судовому засіданні 17.06.10р. судом, за згодою присутніх представників сторін було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та для оголошення вступної та резолютивної частин рішення по справі, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву на 22.06.10р.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 22.06.10р. за попередньою згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

По первісному позову.

01.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регус Бізнес Центри Україна»(далі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС»(далі - Позивач) був укладений договір оренди офісного приміщення (далі по тексту-Договір), на термін оренди від 01.07.2008 року до 30.06.2010 року, відповідно до якого Відповідач передав, а Позивач прийняв в строкове платне користування (оренду) офісне приміщення та майно, що в ньому знаходилось, розташоване за адресою: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченко, 4, офіс 168.

Позивач зазначає, що в жовтні 2009 року у нього виникли обставини необхідності реорганізації підприємства та зміни його юридичної та фактичної адреси з відповідною реєстрацією у м. Дніпропетровську.

Позивач зазначає, що звертався до Відповідача з листами щодо дострокового розірвання договору. Зокрема з листом від 13.10.2009 року з проханням дати згоду на дострокове розірвання Договору (проте суду не надано належних доказів надіслання даного листа, оскільки зворотне поштове повідомлення до даного листа не на ім’я відповідача) та лист від 04.11.2009 року з проханням розглянути питання щодо дострокового розірвання Договору (суду надані належні докази надіслання даного листа –в зворотному поштовому повідомленні зазначені адреса відповідача яка зазначена в Договорі, та адресований цей лист ген. директору Відповідача).

В матеріалах справи відсутні докази надання Відповідачем відповіді на вищевказані претензії.

Позивач зазначає, що не маючи більше наміру та можливості перебувати у орендованому приміщенні, поставив до відома Відповідача про його звільнення з 30.11.2009 року, з пропозицією підписати Акт приймання-передачі вказаного приміщення та майна, що в ньому знаходилось, і отримавши відмову керівництва Відповідача від підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення, Позивачем було складено односторонній акт приймання-передачі від 30 листопада 2009 року про звільнення орендованого офісного приміщення за Договором та передачі представникам орендодавця майна, яке в ньому знаходилось та ключів від цього приміщення, про що як зазначає Позивач на листі розписалася уповноважена особа Відповідача. На думку Позивача, повернення ключів від офісу та фактичне звільнення орендованого приміщення є доказом передачі предмета Договору Відповідачу саме 30 листопада 2009 року.

Позивач зазначає, що оскільки Відповідач не надав своєї згоди на розірвання Договору та відмовився прийняти орендоване Позивачем приміщення, він просить суд розірвати Договір, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення Договору у відповідності з обставинами, які істотно змінились, договір може бути розірваний.

Позивач зазначає, що відбулася істотна зміна обставин, яка об'єктивно вплинула на баланс інтересів Сторін і подальше виконання Договору стає вкрай невигідним для Позивача, оскільки, якщо б Сторони мали змогу під час погодження умов Договору оренди передбачити, що Позивач, юридична та фактична адреса, якого знаходилась у м. Києві та для якого саме це місто було центром ділової та фінансової активності, з часом, в зв'язку з необхідною реорганізацією та зміною географічного напряму своєї господарської діяльності буде вимушений змінити своє місцезнаходження та відповідно не матиме необхідності та доцільності в оренді офісного приміщення у місті Києві, тоді Позивач і Відповідач не уклали б Договір.

Позивач зазначає, що він і Відповідач під час укладення Договору оренди офісного приміщення не мали змоги передбачити, що у Позивача виникнуть обставини, пов'язані з реорганізацією підприємства та відповідно зі зміною свого місцезнаходження, щоб виключало реальну необхідність у оренді офісного приміщення у м. Києві, тобто виходили з того, що зміна обставин не відбудеться.

Позивач також вважає, що зміна юридичного та фактичного його місцезнаходження, не дає Позивачу можливості змінити відповідне рішення і надалі винаймати орендоване приміщення та сплачувати оренду плату, а отже Позивач при всій турботливості та обачності, не може усунути причини, що зумовили зміну обставин, за яких укладався Договір оренди.

Враховуючи, що господарська діяльність Позивача направлена на одержання прибутку, то подальша оренда приміщення за Договором, на думку Позивача, значно б порушила його майновий інтерес та стала б причиною завдання йому збитків, оскільки Позивач зазначає, що розраховував при укладанні Договору на сплату орендних платежів за реальне використання приміщення, а не за відсутність необхідності та можливості ним користуватися.

Також Позивач вважає, що Сторонами не було обумовлено в Договорі, що ризик зміни обставин несе сам Позивач, оскільки на думку Позивача, він всі умови Договору виконував в повному обсязі і без зауважень з боку орендодавця (Відповідача).

Позивач зазначає, що під час здійснення своєї господарської діяльності до Позивача надійшла пропозиція від Публічного акціонерного товариства «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», яке знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 24 про укладення договору про надання послуг контактного центру з боку Позивача.

Позивач уклав 01.04.09р. з ПАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК»договір №2 про надання послуг контактного центру у м. Дніпропетровську; попередньо Позивачем були укладені два договори від 01.11.2008р. з ЗАТ «ДАТАГРУП»про надання телекомунікаційних послуг, адреси об'єктів між якими здійснюється передавання даних по каналу зв'язку, та адреси виконання робіт - м. Дніпропетровськ.

В зв’язку з укладення вищенаведених договорів, Позивач зазначає, що вирішив збільшити штат працівників, які повинні були знаходитись у м. Дніпропетровську, в зв’язку з чим на думку Позивача у нього виникла необхідність у зміні географічного вектору господарської діяльності підприємства та відповідно у зміні реєстрації Позивача у м. Дніпропетровську. Також Позивач зазначає, що збільшений штат працівників не зміг би знаходитись в орендованому за Договором приміщенні, оскільки воно є замалим для цього.

Також позивач зазначає, що використання орендованого за договором приміщення протягом півроку з моменту укладення договору з ПАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК» було пов’язано з внутрішніми справами позивача, як реорганізація підприємства та зміна місцезнаходження.

Враховуючи все вищенаведене, оскільки на думку Позивача, в даному випадку наявні чотири обов'язкових умови для розірвання Договору за рішенням суду з підстав прямо визначених передбачені ст. 652 ЦК України, Позивач просить суд розірвати Договору оренди офісного приміщення в зв'язку з істотною зміною обставин з 30 листопада 2009 року.

Позивач також зазначає, що починаючи з 30.11.09р. він не використовував орендоване за Договором приміщення, і згідно з актом звірки розрахунків №1 від 01.02.2010 року, залишок грошових коштів після 30.11.2009 року на користь Позивача, внаслідок переплати Позивачем за Договором, склав 77.091, 43 гривень, що підтверджується копіями рахунків Відповідача та відповідно банківськими виписками про оплату цих рахунків. Тому, оскільки договірні відносини між Позивачем і Відповідачем припинились 30 листопада 2009 року, то отримання Відповідачем 77091, 43 гривень є безпідставно набутим майном, яке Позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов, однією з яких є - в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Позивач не надав суду доказів того, що під час укладення Договору сторони (обидві, як того вимагає закон, тобто позивач і відповідач) виходили з того, що така зміна обставин, на яку посилається Позивач, не настане.

Відповідач зазначає, що при укладанні Договору виходив з того, що Позивач може здійснювати господарську діяльність на всій території України незалежно від місцезнаходження підприємства позивача (місцезнаходження органу управління) або юридичної адреси позивача; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Крім того, види діяльності Позивача, визначені свідоцтвом про державну реєстрацію, не пов’язані з перебуванням саме офісу позивача у певному населеному пункті; діюче законодавство та Статут Позивача не забороняє здійснювати йому діяльність в іншому місці, ніж по місцю реєстрацій або оренди приміщення. Отже, враховуючи статутні документи та чинне законодавства, Позивач не міг не розглядати можливості здійснення господарської діяльності в іншому місці, ніж в м. Києві.

Відповідач зазначає, що він цілком припускав, що Позивач може припинити свою діяльність взагалі або припинити її у м. Києві, оскільки припинення підприємницької діяльності є цілком припустимою подією відповідно до чинного законодавства, відповідно і Позивач не міг виходити з того, що він ніколи не припинить свою підприємницьку діяльність або взагалі, або у м. Києві.

За таких умов, Відповідач зазначає, що ним цілком припускалась зміна юридичної адреси орендаря, та перереєстрація його у іншому місті.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов, однією з яких є - зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

На обґрунтування своїх вимог про розірвання договору, Позивач посилається на те, що причиною для зміни місця знаходження стало укладання позивачем договорів про надання телекомунікаційних послуг від 04.11.2008 року, за яким позивач є споживачем послуг, а також договору від 01.04.2009 року, за яким позивач є виконавцем послуг.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Три вищенаведені договори від 04.11.2008 року та 01.04.2009 року, за яким позивач є споживачем і виконавцем послуг, та на укладення яких позивач посилається як на причину виникнення істотної зміни обставин, яку позивач не міг передбачити, укладались позивачем без будь-якого примусу; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється, зокрема, на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору споживачів продукції, що виробляється; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Зміна місцезнаходження підприємства не є обставиною, яку позивач не міг усунути –укладення позивачем вищенаведених господарських договорів про надання та споживання послуг було господарською діяльністю Позивача, та Позивачем як суб’єктом підприємницької діяльності було вільно вибрано контрагентів за цими договорам, і укладаючи з ці договори, Позивач знав, що контрагенти знаходиться в м. Дніпропетровськ.

Отже позивач міг би усунути причини для переїзду, якби виявив бажання та вважав це за потрібне - не укладаючи договорів у м. Дніпропетровську, та розшукуючи споживачів та надавачів послуг по м. Києву, або розірвавши ці договори після їх укладення, якщо вони на думку Позивача суперечили раніше укладеному Договору оренди.

Позивач не надав суду доказів зв'язку між укладанням вищенаведених договорів у м. Дніпропетровську та неможливістю використовувати орендоване у відповідача приміщення в м. Києві для цілей, які існували на час укладання договору оренди - позивачем не доведено, що він припинив господарську діяльність у м. Києві, та не обґрунтовано, з яких саме об'єктивних (а не суб’єктивних –за власним бажанням) причин це сталося.

Крім того, відповідно до п. 4.3. Статуту позивача, він має право створювати філії, представництва.

Укладання договору на надання послуг в іншому населеному пункті не тягне за собою законодавчо встановленого обов’язку зміни місцезнаходження усього підприємства.

Щодо твердження Позивача, що у його роботі сталися серйозні зміни і дуже збільшився штатний розклад, то виходячи зі змісту Договору оренди (перша сторінка договору), та з розрахунків між сторонами, сторони обумовили, що Позивач орендував два робочих місця та використовує орендоване приміщення для розміщення від одного до двох своїх працівників (оплата за буфетне обслуговування стягувалася з розрахунку на одного працівника) - тобто вже на час укладання Договору позивач не міг розраховувати на те, що всі його працівники зможуть розташуватися в орендованому приміщенні.

Суд вимагав у позивача доказів того, що зміна обставин сталася не внаслідок господарських прорахунків позивача, а внаслідок об'єктивних причин, проте доказів існування таких об'єктивних (а не суб’єктивних) причин Позивачем не надано.

Відповідно до п. 3 та 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов, двома з яких є –виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При укладанні Договору Позивач розраховував на користування офісним приміщенням для своїх потреб, отже, виконання Договору у подальшому не позбавляє позивача на отримання того, на що він розраховував при укладенні Договору - використання приміщення відповідно до умов Договору.

Доказів того, чого саме ще Позивач позбавляється внаслідок виконання Договору, позивач не навів. Посилання Позивача на нанесення йому збитків у зв’язку з виконанням Договору оренди судом відхиляються, оскільки орендна плата не є збитками, а є передбаченим договором оренди платежем у відповідності до ст. 286 ГК України. Позивачем не доведено, які - збитки, чи позадоговірна шкода можуть бути чи були йому нанесені, та Позивач не надав документального обґрунтування існування цих збитків; одні лише усні твердження щодо існування збитків належними доказами не є.

Як вже зазначалось вище, згідно ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, ризик за свою підприємницьку діяльність та господарські рішення і прорахунки несе сам суб'єкт господарювання, в даному випадку –Позивач.

Щодо посилань позивача, що складений ним в одностороннього Акт приймання-передачі від 30 листопада 2009 року про звільнення орендованого офісного приміщення за Договором, передача представникам Відповідача орендованого майна, яке в ньому знаходилось та ключів від цього приміщення підтверджується листом про звільнення орендованого приміщення (з додатками), на якому наявний підпис уповноваженої особи Відповідача, то судом дані твердження Позивача відхиляються як належним чином не обґрунтовані –а саме оскільки Позивачем не надано суду доказів щодо повноважень особи, яка підписала вказаний лист, та що дана особа займала посаду або була представником Відповідача.

Також Позивачем не надано суду доказів, що він намагався вручити Відповідачу Акт приймання-передачі від 30.11.09р. вказаного приміщення та майна, що в ньому знаходилось і отримав відмову керівництва Відповідача від підписання цього акту.

Відповідач зазначає, що копію цього акту була ним отримана поштою, проте жоден з представників відповідача жодних дій по прийняттю приміщення або ключів від нього не вчиняв, і чий саме підпис ніби з боку відповідача міститься на акті - відповідачу невідомо.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Слід зазначити, що підстави, передбачені ст. 652 ЦК України для розірвання договору не можуть створюватися свідомими діями сторони по договору.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування передбачених законом, та зокрема ст. 652 ЦК України, підстав для розірвання Договору оренди, і тому заявлені позивачем вимоги про розірвання Договору є нормативно та документально необґрунтованими, і тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивачем не доведено існування передбачених законом, та зокрема ст. 652 ЦК України, підстав для розірвання Договору оренди, суд вважає також безпідставними позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 77 091,43 гривень у вигляді безпідставно отриманих коштів за Договором оренди, оскільки Позивачем не доведено, що Договір оренди розірвано і що Позивач звільнив і не користувався орендованим за Договором приміщенням з 30.11.2009р.

Відповідно ст. 49 ГПК України, в зв’язку з відмовою в задоволенні первісного позову, на користь Позивача відносяться та йому не відшкодовуються суми витрат по сплаті державного мита (85 грн. та 771 грн.) та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (236 грн.) за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.

По зустрічному позову.

Як було встановлено вище судом, 01.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регус Бізнес Центри Україна»(далі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОМЕР СОФТВЕР ХАУС»(далі - Позивач) був укладений договір оренди офісного приміщення № 168 (далі по тексту-Договір), на термін оренди від 01.07.2008 року до 30.06.2010 року, відповідно до якого Відповідач передав, а Позивач прийняв в строкове платне користування (оренду) офісне приміщення та майно, що в ньому знаходилось, розташоване за адресою: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченко, 4.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору оренди, оплаті підлягають: орендна плата та платежі за стандартні послуги (п. 1.1.1., 1.1.3., 1.3.1. Договору). До послуг, що підлягають обов'язковій оплаті, зокрема, відносяться (Додаток № 3 до Договору в редакції від 06.03.2009 року): буфетне обслуговування (екв. 52 долл. США на місяць); телекомунікаційні послуги (екв. 132 долл. США на місяць) без врахування ПДВ.

Відповідно до п. 5.1.1. договору оренди, платежі за користування приміщенням та платежі за стандартні послуги відповідно до пунктів п. 1.1.1., 1.1.3. та 1.3.1. Додатку 1 плюс податки, які підлягають застосуванню, виставляються за послуги, які надаватимуться у наступному місяці завчасно у повному обсязі 15 числа (або, якщо 15 число припадає на вихідний день, у найближчий робочий день) кожного місяця та підлягають оплаті до першого робочого дня наступного місяця, за який здійснюється оплата.

Як зазначено на стор. 1 Договору, «вказані ціни у Договорі є грошовим еквівалентом в доларах США суми, що підлягає сплаті в гривнях та визначається за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день виставлення рахунку.

Відповідач зазначає, що 24.03.2010 року та 15.04.2010 року ним були виставлено Позивачу рахунки на сплату орендної плати з додатковими обов'язковими послугами за період грудень 2009 року - квітень 2010 року (копії рахунків та належні докази їх направлення Позивачу суду надані), відповідно до яких заборгованість Позивача становить 108 533,97 грн.; Позивач також підтверджує, що він ці рахунки отримав.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, Відповідно до умов Договору оренди, платежі за користування приміщенням та платежі за стандартні послуги плюс податки, які підлягають застосуванню, виставляються за послуги, які надаватимуться у наступному місяці завчасно у повному обсязі 15 числа (або, якщо 15 число припадає на вихідний день, у найближчий робочий день) кожного місяця та підлягають оплаті до першого робочого дня наступного місяця, за який здійснюється оплата; і вказані у Договорі ціни є грошовим еквівалентом в доларах США суми, що підлягає сплаті в гривнях та визначається за офіційним курсом гривні до долара США встановленим НБУ на день виставлення рахунку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалою від 25.05.10р. суд вимагав від Відповідача пояснення та докази виставлення рахунків; Відповідачем було надано суду вищеописані рахунки на сплату орендної плати з додатковими обов'язковими послугами за період грудень 2009 року - квітень 2010 року відповідно до яких заборгованість Позивача становить 108 533,97 грн., і Позивачем було визнано отримання цих рахунків відповідно, в тому числі і разом з зустрічною позовною заявою.

Отже, як встановлено судом під час вирішення спору, з вимогою (шляхом виставлення рахунків) про сплату орендної плати з додаткових обов'язкових послуг за період грудень 2009 року - квітень 2010 року в сумі 108 533,97 грн. за Договором Відповідач звернувся до Позивача 24.03.2010 року та 15.04.2010 року –тобто перший раз на наступний день після подання суду зустрічного позову, та другий раз - ще пізніше.

До звернення до суду з зустрічним позовом Відповідач не виставляв Позивачу вимогу (шляхом виставлення рахунків) про сплату орендної плати з додаткових обов'язкових послуг за період грудень 2009 року - квітень 2010 року в сумі 108 533,97 грн. за Договором; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Також, надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 ГПК України, а не пред'явленням вимоги боржникові.

Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005р., № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”, де у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006р., № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи зі встановлених обставин справи з урахуванням, що суд при прийнятті рішення обмежений предметом та підставами заявленого позову, а вимоги Відповідача (позивача по зустрічному позову) про стягнення заборгованості по Договору оренди обґрунтовуються несплатою Позивачем (відповідачем по зустрічному позову) рахунків за період грудень 2009 року - квітень 2010 року на суму 108 533,97 грн., що отримані Позивачем після звернення Відповідача до суду з зустрічним позовом, оскільки надані йому разом з позовом та виставлені пізніше, та строк оплати по яким станом на момент звернення Відповідача до суду з зустрічним позовом не настав, то підстави для задоволення судом поданого зустрічного позову відсутні, оскільки обов’язок Позивача по сплаті наданих за Договором оренди послуг по вищенаведеним рахункам станом на час звернення до суду Відповідача з зустрічним позовом не виник і прострочення оплати Позивачем не допускалось.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, заявлені Відповідачем (позивачем по зустрічному позову) позовні вимоги є нормативно і документально необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, в зв’язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову, на користь Відповідача (позивача по зустрічному позову) відносяться та йому не відшкодовуються суми витрат по сплаті державного мита (1085,34 грн.) та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (236 грн.) за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва; Відповідачу (позивачу по зустрічному позову) повертаються з Державного Бюджету України 10 грн. 21 коп. надлишково сплаченого державного мита.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повернути на підставі даного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «Регус Бізнес Центри України»(м. Київ, вул. Шовковична, 42-44; ідентифікаційний код 30109486) 10 (десять) грн. 21 коп. надлишково сплаченого державного мита з Державного Бюджету України. Оригінал платіжного доручення №6564 від 22.03.10р. залишається в матеріалах справи №2/72.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                           І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –23.06.2010р.