Рішення № 10133796, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/13915.06.10

За позовом Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»

До Приватного підприємства «Фортуна - 3000»

про стягнення 172205,39 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Цвєткова К.В.

Від відповідача не з’явився           

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»до Приватного підприємства «Фортуна - 3000»про стягання заборгованості та штрафних санкцій по Угодам про надання послуг стільникового зв’язку та по Замовленням до цих угод від 30.08.06р, всього в сумі 172205,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем були підписані Угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSМ-900 та GSМ-1800 (надалі - Угоди) та Замовлення:

Замовлення № 2121446 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121450 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121454 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121455 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121457 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121459 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121462 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121463 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121467 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121469 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121471 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121473 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121478 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121479 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121481 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121483 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121485 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121487 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121488 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121489 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121608 від 30.08.2006 року;

Замовлення №2121610 від 30.08.2006 року;

Замовлення №2121612 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121613 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121616 від 30.08.2006 року;

Замовлення М 2121618 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121619 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121621 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121623 від 30.08.2006 року;

Замовлення №2121625 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121628 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121631 від 30 08.2006 року;

Замовлення №2121633 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121634 від 30.08.2006 року;

Замовлення №2121640 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121642 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121§43 від 30.0Ш2006 року;

Замовлення № 2121646 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121648 від 30.08.2006 року;

Замовлення №2121650 від 30.08.2006 року;

Замовлення № 2121652 від 30.08.2006 року;

Замовлення №2121655 від 30.08.2006 року, (надалі –Замовлення)

У відповідності із ст. 2 Угод Позивач надав, а Відповідач отримав послуги стільникового мобільного зв'язку стандартів GSМ-900 та GSМ -1800 (надалі - Послуги зв'язку) та повинен був оплатити їх вартість Позивачу на умовах викладених в Угодах.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про телекомунікації», оператори телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо. Інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом. В інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача. Докази, що підтверджують надання Позивачем телекомунікаційних послуг Відповідачеві є інформацією, що захищена у відповідності з Законом України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних мережах», розголошення якої не може бути ініційоване Позивачем.

Вартість наданих послуг та нарахованої абонентської платні, а також сума боргу підтверджуються рахунками-фактурами за надані послуги зв'язку.

Пунктом 219 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року визначено що фактичне отримання абонентом обумовленої в договорі тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.

Відповідно до п. 3.2.1. ст. 3 Угод, абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв'язку Оператора згідно з діючими Тарифами, підтримувати авансовий платіж на рівні не нижче мінімального та сплачувати щомісячну абонентську платню. У випадку виникнення заборгованості Абонента щодо наданих Оператором послуг стільникового мобільного зв'язку, Абонент зобов'язаний ліквідувати таку заборгованість протягом 5 днів.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги

Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Угод з Замовленнями до них, та проводив оплату по ним несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача за надані за Угодами та Замовленнями до них за послуги зв’язку, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем загалом становить 172205,39 грн., з яких: 104765,89 грн. основного боргу, 37875,26 грн. індексу інфляції, 25102,21 грн. –3% річних та 4462,03 грн. пені.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості за Угодами та Замовленнями до них за послуги зв’язку, загалом в сумі 172205,39 грн., з яких: 104765,89 грн. основного боргу, 37875,26 грн. індексу інфляції, 25102,21 грн. –3% річних та 4462,03 грн. пені.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 35, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Фортуна-3000»(м. Київ, просп.. 40-річчя Жовтня, 120, корп.. 1; ідентифікаційний код 31809159) на користь Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»(ідентифікаційний код 21673832; місцезнаходження: юридична адреса, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51; адреса для листування: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53) 104 765,89 грн. (сто чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок) основного боргу, 37875,26 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень двадцять шість копійок) індексу інфляції, 25 102,21 грн. (двадцять п'ять тисяч сто дві гривні двадцять одна копійка) 3% річних, 4 462,03 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят дві гривні три копійки) пені, 1 722,05 грн. (одна тисяча сімсот двадцять дві гривні п’ять копійок) державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –21.06.2010р.