Рішення № 10133761, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/21915.06.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтерпракс"

до                    Приватного підприємства "Тат-Пак"

про                    стягнення 39250,30грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Бандуристий С.Б.

від відповідача - не з’явилися

У судовому засіданні 15.06.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Інтерпракс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Тат-Пак" 39250,30грн(28191,00грн.-основного боргу, 1503,78грн.-3% річних, 6218,94грн.-інфляційне збільшення суми боргу та пені у розмірі 3336,58грн.) заборгованості за Договором поставки №12/2 від 12.02.2008 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору поставки №12/2 від 12.02.2008 року, укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю фірмою "Інтерпракс" та Приватним підприємством "Тат-Пак", останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 12.05.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/219.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Інтерпракс"- Продавець(далі-Позивач) та Приватне підприємство "Тат-Пак"-Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір поставки №12/2 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач зобов"язується в встановлений даним договором строк поставити комплект обладнання по виготовленню паперових гільз (далі-Товар), а Відповідач прийняти і оплатити товар, у відповідності з умовами даного договору. Загальна сума Договору становить 293970,00грн.

Відповідно до п.4.2 Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача у розмірі 70% від загальної вартості товару з доставкою, решта грошових коштів в розмірі 30% перераховуються після підписання акта приймання-передачі, але не пізніше, ніж за 3 дні після підписання актів.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 293970,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0120 від 25.05.2008 року та актом прийому-передачі обладнання (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 265779,00грн., що підтверджується банківськими виписками(копії наявні у матеріалах справи).

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 21191,00грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 28181,00 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача передбаченої п. 6.1 Договору пені за прострочення поточних платежів в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у позовній заяві, розмір пені складає 3336,58 грн.

Проте при здійсненні цього розрахунку позивач не врахував, що у 2008 році 366 днів, а не 365.

Таким чином, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 3327,46грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 6218,94грн. інфляційних нарахувань та 1503,78 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 28191,00 грн. основного боргу, 3327,46грн.-пені, 6218,94грн. інфляційних нарахувань та 1503,78грн. три проценти річних визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 393,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтерпракс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тат-Пак" (01001, м. Київ, вул. Солом"янська,1, код ЄДРПОУ 30777714, р/р 2600930012252 в ВАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 321636), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтерпракс"(юридична адреса: 49015, м. Дніпропетровськ, вул. Сухумська,30; поштова адреса: 49000,м.Дніпропетровськ, вул. Орловська,21а, код ЄДРПОУ 24234783, р/р 260030134084 в "Сбербанк Росіїі", м. Київ, МФО 320627) 28 191(двадцять вісім тисяч сто дев"яносто одна) грн. 00 коп. - основного боргу, 3327(три тисячі триста двадцять сім)грн.46 коп.-пені, 1503(одна тисяча п"ятсот три)грн.78коп-3% річних, 6218(шість тисяч двісті вісімнадцять)грн.94коп-інфляційне збільшення суми боргу, 393(триста дев"яносто три)грн. 00 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтерпракс" відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 18.06.2010