Ухвала суду № 101321446, 19.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/2387/14-ц

Провадження №6/522/902/21

УХВАЛА

19 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Семешина Л.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №522/2387/14-ц за позовом ПАТ «Марфін банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ПАТ «Марфін банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 17.09.2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Одеської обласної дирекції – задоволено частково. Стягнуто солідарно заборгованість на користь позивача з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у розмірі 1 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень , та судові витрати., та з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №00394/FO від 28.12.2007 року у розмірі 1 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 23.03.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» –задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2017 року – змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 22.04.2005 року, ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_5 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 01.09.1997 року ІПН НОМЕР_4 ), на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру 28, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором №00394/Б0 від 28.12.2007 року у розмірі 1 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень, з яких:

729 021, 11 дол. США - заборгованість за кредитом (основний борг);

462 513, 40 дол. США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом;

11 933 287, 75 грн. - заборгованість за пенею за несплату основного боргу;

16 956 773, 02 грн. - заборгованість за пенею за несплату відсотків.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 22.04.2005 року, ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС в Одеській області 28.11.1996 року ІПН НОМЕР_6 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру 28, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором №00394ЯЮ від 28.12.2007 року у розмірі 1 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень, з яких:

730 021, 11 дол. США - заборгованість за кредитом (основний борг);

462 513, 40 дол. США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом;

11 933 287, 75 грн. - заборгованість за пенею за несплату основного боргу;

16 956 773, 02 грн. - заборгованість за пенею за несплату відсотків.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2019р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 березня 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», третя особа – ОСОБА_3 , про визнання договору поруки припиненим.

28.09.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19.06.2018 року по справі №522/23287/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та виконавчого листа, виданого на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17.05.2018 року по справі №522/23287/14-ц про ст. ягніння заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вказаної заяви зазначили, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 27.11.2008р. уклали попередній договір, посвідчений нотаріально, про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 придбати у ОСОБА_3 садовий будинок, заг. пл.. 491 кв.м., житл. пл.. 111 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 та земельну ділянку за цією ж адресою заг. пл.. 0,0572 га, кадастровий номер 5110136900:38:016:0055 та в майбутньому укласти договір купівлі-продажу.

05.06.2012р. ПАТ «МТБ Банк» з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

На виконання рішення суду було видано виконавчі листи від 19.06.2018р. та від 17.05.2018р.

На підставі виконавчого листа виданого 19.06.2018р. ст. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ 14.09.2018р. відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1191534, 51 долл. США та 28890060,70 грн., та винесено постанови 21.09.2018р. та 14.11.2018р. про арешт майна боржників, 28.11.2018р. про розшук майна боржника, про арешт коштів 03.10.2018р. і 23.03.2020р. , а 01.06.2020р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану.

На підставі виконавчого листа виданого 17.05.2018р. ст. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ 17.09.2018р. відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1191534, 51 долл. США та 28890060,70 грн., та винесено постанови 13.09.2018р. та 15.11.2018р., 16.11.2018р. про арешт майна боржників, про арешт коштів 05.02.2018р. і 18.02.2020р., а 15.06.2020р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану.

Проте як стало відомо заявникам, 06.05.2019р. призначено публічні торги на платформі ДП «СЕТАМ» предмету іпотеки: садового будинку, заг. пл.. 491 кв.м., житл. пл.. 111 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 та земельної ділянки за цією ж адресою заг. пл.. 0,0572 га, кадастровий номер 5110136900:38:016:0055. Проте торги не відбулись.

06.09.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом виданого судом 17.05.2018р. пр. стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 07.11.2019р. приватним виконавцем було ОСОБА_3 направлено повний звіт про незалежну оцінку майна від 01.11.2019р.. 18.12.2019р. було призначено публічні торги предмету іпотеки на платформі ДП «СЕТАМ» садового будинку та земельної ділянки. Торги не відбулись і стягувач заявив ПАТ «МТБ Банк» виявив бажання звернути стягнення на предмет іпотеки і 23.0122.2020р. приватним нотаріусом Іллічовою Н.А. видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно( садовий будинок та земельні ділянку).

18.03.2021р.ПАТ «МТБ Бак» згідно договорів купівлі-продажу продав вказаний садовий будинок та земельну ділянку ОСОБА_8 заг. вартість 6 924 450 грн.

Проте в подальшому за даними виконавчими листами знову було відкрито виконавчі провадження 30.08.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. №66646709 та за №66653133, за якими вказано заборгованість без урахування того, що в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки .

У зв`язку з наведеним заявниці просять визнати виконавчі листи №522/2387/14-ц виданий 19.06.2018р. про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та №522/2387/14-ц виданий 17.05.2018р. про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ «МТБ Банк» у розмір 1191534,51 долл. США згідно п.3 ст.432 ЦПК України такими, що не підлягають виконанню.

25.10.2021р. в судове засідання з`явились ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , не з`явились представник ПАТ «МТБ Банк», у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 11.11.2021р.

09.11.2021р. до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких просять відмовити у задоволенні заяви, визнавши що стягував на підставі ст. 49 Закону України «Про іпотеку» виявив бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. 19.12.2019р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. Банку були видані свідоцтва про право власності на садовий будинок та земельну ділянку. Проте за рахунок прийнятого стягувачем майна на баланс було погашено лише частину боргу за рішенням суду, а тому виконавчі листі підлягають виконанню на залишок заборгованості 815 345,86 долл. США та 28 890,70 грн.

11.11.2021р. в судове засідання не з`явились ОСОБА_2 , причини неявки суду не повідомила, про час і місце судового засідання сповіщена належним чином, та ОСОБА_1 , яка надала суду заяву про розгляд у їх відсутність, представник ПАТ «МТБ Банк», яка також надала заяву про розгляд справи у їх відсутність та просила заяву залишити без задоволення.

11.11.2021р. судове засідання відкладено на 15.11.2021р.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складення цього судового рішення є 19.11.2021 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ПАТ «Марфін банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 17.09.2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Одеської обласної дирекції – задоволено частково. Стягнуто солідарно заборгованість на користь позивача з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у розмірі 1 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень , та судові витрати., та з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №00394/FO від 28.12.2007 року у розмірі 1 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 23.03.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» –задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2017 року – змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 22.04.2005 року, ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_5 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 01.09.1997 року ІПН НОМЕР_4 ), на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру 28, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором №00394/Б0 від 28.12.2007 року у розмірі 1 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень, з яких:

729 021, 11 дол. США - заборгованість за кредитом (основний борг);

462 513, 40 дол. США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом;

11 933 287, 75 грн. - заборгованість за пенею за несплату основного боргу;

16 956 773, 02 грн. - заборгованість за пенею за несплату відсотків.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 22.04.2005 року, ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС в Одеській області 28.11.1996 року ІПН НОМЕР_6 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру 28, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором №00394ЯЮ від 28.12.2007 року у розмірі 1 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень, з яких:

730 021, 11 дол. США - заборгованість за кредитом (основний борг);

462 513, 40 дол. США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом;

11 933 287, 75 грн. - заборгованість за пенею за несплату основного боргу;

16 956 773, 02 грн. - заборгованість за пенею за несплату відсотків.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2019р. відмовлено у відкритті касаційного провадження .

В порядку примусового виконання рішення суду в межах виконавчого провадження №59989990, в результаті вжитих приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», було описано, арештовано, визначено ринкову вартість та передано на примусову реалізацію за допомогою системи електронних торгів арештованим майном СЕТАМ https://torgi.minjust.gov.ua/, нерухоме майно боржника – ОСОБА_3 , а саме: садовий будинок загальною площею 491 м2, житловою площею 111 м2, реєстраційний №11047888, за адресою: АДРЕСА_4 та земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва, площею 0,0572 га. кадастровий №5110136900:38:016:0055, за адесою: АДРЕСА_4 . Вказане майно виступає предметом іпотеки за договором договору іпотеки і передано ОСОБА_3 стягувачу в забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

Торги з продажу описаного та арештованого майна боржниці, які були призначені на 18.12.2019 року, оголошено такими, що не відбулись, в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Банк, на підставі ст. 49 Закону України «Про іпотеку», виявив бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. На підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки від 19.12.2019 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою H.A. Банку видані свідоцтва про право власності на садовий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 .

18.03.2021р. Банк продав ОСОБА_10 земельну ділянку за 2 423 557,50 грн. та садовий будинок 4 500 892,50 грн.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. 30.08.2021р. відкрито ВП №66646709 за виконавчим листом виданого Приморським районним судом м.Одеси 19.06.2018р. щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 1 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. 30.08.2021р. відкрито ВП №66653133 за виконавчим листом виданого Приморським районним судом м.Одеси 17.05.2018р. щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 1 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень.

Положеннями пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення. Частиною другою статті 129-1 Конституції України визначено позитивний обов`язок держави забезпечити виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно Постанови Великої Палати ВС від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 (провадження № 12-21гс21) вбачається:

7.1.2. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Контитуційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

7.1.3. Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Статтею 1 Закону № 1404-VIII (тут і надалі у редакції, чинній на дату проведення електронних торгів 19 серпня 2019 року) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання, зокрема, судових рішень, є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

7.1.4. Отже, під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону № 1404-VIII застосовуються положення Конституції України, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону. Разом з визначенням особливостей процедури виконавчого провадження Закон № 1404-VIII має бланкетні та відсильні норми, які передбачають застосування правових приписів інших нормативних актів при здійсненні виконавчого провадження.

7.1.5. Розділом VII Закону № 1404-VIII (статті 48 - 61) передбачено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника під час примусового виконання судових рішень. Так, частинами першою, другою, п`ятою статті 48 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

7.1.6.Отже, законодавцем надано право виконавцю звертати стягнення за виконавчими документами як на кошти й інші цінності боржника (рухоме майно), так і на належне боржнику майно, у тому числі нерухоме майно, у разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

7.1.7. Статтею 51 Закону № 1404-VIII передбачено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Частиною сьомою цієї статті визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».Отже, ця норма є відсильною та надає судовому виконавцю повноваження застосувати до реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення боргу положення Закону України «Про іпотеку», які визначають особливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за Законом України «Про іпотеку».

7.1.8. Розділом V Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV, тут і далі у редакції, чинній на дату проведення електронних торгів 19 серпня 2019 року) регламентовано порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, що передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки (стаття 33) та особливості реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах (статті 41 - 50).

7.1.9. За змістом частини першої статті 41 Закону № 898-IV убачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

7.1.10. Отже, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18).

7.1.15. Разом з тим як тіло Закону № 1404-VIII, так і його розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не містять приписів щодо особливостей реалізації у виконавчому провадженні нерухомого майна, обтяженого іпотекою. Водночас частина сьома статті 51 Закону № 1404-VIII є відсильною нормою і визначає обов`язок виконавця вчиняти дії з реалізації предмета іпотеки з урахуванням положень Закону № 898-IV, який прийнято раніше та який можна вважати спеціальним щодо унормування відчуження предметів іпотеки за судовим рішенням чи за домовленістю сторін.

7.1.16. Статтею 45 Закону № 898-IVвизначено порядок проведення прилюдних торгів на засадах прозорості та з можливістю будь-якого учасника торгів, у тому числі іпотекодержателя, набути прав покупця предмета іпотеки за наслідком проведення прилюдних торгів (частини перша, друга цієї статті).

7.1.18. Так, частиною першою статті 49 Закону № 898-IVвизначено право іпотекодержателя та інших кредиторів відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна. Таке право іпотекодержателю гарантується законом щодо перших - третіх торгів з продажу предмета іпотеки, які проводяться організатором торгів з продажу предмета іпотеки в судовому порядку.

7.1.19. Реалізація цього права оформлюється протоколом, сформованим за результатами електронних торгів, що не відбулися, копія якого надсилається іпотекодержателю організатором торгів протягом трьох робочих днів (абзаци восьмий, шістнадцятий пункту 2 розділу VІІ Порядку реалізації арештованого майна). Такі дії організатора торгів можна вважати публічною офертою до укладення правочину з відчуження предмета іпотеки шляхом заліку забезпечених вимог іпотекодержателя в рахунок ціни продажу з публічних торгів предмета іпотеки. Надіслання іпотекодержателем державному (приватному) виконавцю упродовж десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, заяви про залишення за собою предмета іпотеки із заліком забезпечених вимог іпотекодержателя в рахунок ціни продажу предмета іпотеки на відповідних торгах, що не відбулися, є прийняттям такої публічної оферти, а складання державним (приватним) виконавцем акта про реалізацію предмета іпотеки та підписання його іпотекодержателем підтверджує волевиявлення іпотекодержателя на перехід до нього права власності на предмет іпотеки за наслідком укладення такого правочину. Отже, таке правове регулювання є диспозитивним, воно залежить від волевиявлення іпотекодержателя на кожному з етапів проведення публічних торгів, які не відбулися внаслідок відсутності покупців. А продаж майна з публічних торгів має ознаки правочину з відчуження майна боржника у процедурі виконання судового рішення.

7.1.20. У частині другій статті 49 Закону № 898-IVзаконодавцем визначено правові наслідки нереалізації іпотекодержателем права, передбаченого частиною першою статті 49 цього Закону, після перших прилюдних торгів - виконавець виставляє предмет іпотеки на продаж на тих же умовах на другі прилюдні торги з початковою ціною іпотечного майна в розмірі 80 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах. У разі оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною других прилюдних торгів. Якщо таким правом іпотекодержатель не скористався, виконавцем призначається проведення третіх прилюдних торгів у тому самому порядку зі зниженням початкової вартості предмета іпотеки до 70 відсотків його вартості на перших прилюдних торгах. Відтак подальша процедура продажу майна з публічних торгів за наслідком попереднього аукціону, який не відбувся, залежить від волевиявлення іпотекодержателя та інших кредиторів щодо придбання майна за ціною попередніх публічних торгів та її не можна вважати імперативно визначеною законодавцем.

7.1.21. Отже, законодавцем у статті 49 Закону № 898-IVпередбачено продаж іпотечного майна з прилюдних торгів у три етапи з наданням іпротекодержателю права на залишення за собою предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна за результатами кожних торгів, які оголошено такими, що не відбулися (перших, других, третіх). Така правова норма є диспозитивною за своєю правовою природою.

7.1.22. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що приймаючи нову редакцію Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII), яка набрала чинності з 05 жовтня 2016 року після набрання чинності Законом України «Про іпотеку», законодавець передбачив правове регулювання із застосуванням правових норм, які вже ефективно використовувалися в ході судової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджує розумність та збалансованість такого правового регулювання, адже зустрічне зарахування грошових вимог іпотекодержателя за наслідком оголошення перших торгів такими, що не відбулися у зв`язку з відсутністю учасників торгів, не тільки спрощує для іпотекодержателя, який є єдиним стягувачем у виконавчому провадженні, звернення стягнення на майно, а також дозволяє зарахувати в погашення боргу грошові вимоги стягувача, що відповідають експертній вартості предмета іпотеки без їх зниження на других та третіх торгах. Зазначене відповідає інтересам іпотекодавця у виконавчому провадженні щодо якнайповнішого задоволення та погашення (припинення) вимог кредитора у виконавчому провадженні за рахунок вартості майна, на яке звертає стягнення державний (приватний) виконавець.

7.1.23. Вирішуючи питання щодо конкуренції правових норм Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку» у правовідносинах, що склалися у виконавчому провадженні під час реалізації іпотечного майна боржника за судовим рішенням про стягнення грошової суми, Велика Палата Верховного Суду виснує, що у правовому регулюванні процедури продажу майна, на яке звернено стягнення державним (приватним) виконавцем, норми статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» є загальними відносно до норм статті 49 Закону України «Про іпотеку», якими визначено особливості реалізації іпотечного майна з публічних торгів, зважаючи на правовий режим майна, що відчужується, як обтяженого іпотекою стягувача-іпотекодержателя та з огляду на переважне право іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

7.1.24. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18) зроблено правовий висновок про те, що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції та зазначає про те, що вона відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 165/810/13-ц (провадження № 6-1680цс16).

7.3.5. Отже, згідно з частиною другою статті 49 Закону № 898-ІV, іпотекодержатель, як єдиний стягувач у ЗВП з виконання судових рішень про стягнення на його користь грошових коштів, має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна, щодо якого звертається стягнення. При цьому Велика Палата Верховного Суду керується висновками про застосування норм права відповідно до пунктів 7.1.22 - 7.1.24 мотивувальної частини цієї постанови.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Як вбачається з договорів поруки №06796-Со від 05.06.2012р. та №06797-СО від 05.06.2012р. ОСОБА_1 поручається перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_11 зобовязень за кредитним договором по поверненню наданого кредиту.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Відповідно до ч.1 ст.432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З урахуванням наведеного вище, зважаючи, що в матеріалах справи наявні докази про те, що в порядку виконання судового рішення було стягувачем оскільки торги не відбулись отримано у власність за його бажанням садовий будинок та земельну ділянку, які не було зараховано як погашення боргу , то таким чином виконавчий лист на суму 1 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень є такими що не підлягають виконанню- а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.223, 247, 258, 260, 268, 354, 432 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчого листів таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий лист №522/23287/14-ц , виданий Приморським районним судом м.Одеси 19.06.2018 року щодо ОСОБА_1 та виконавчий лист щодо ОСОБА_2 , виданий 17.05.2018р. про стягнення заборгованості 191 534, 51 дол. США та 28 890 060, 70 гривень, за рішенням суду за позовом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . про стягнення заборгованості за кредитним договором, такими, що не підлягають виконанню.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 19.11.2021 року.

Суддя Л.В. Домусчі